Надзвичайно складне завдання — створення

ефективної вакцини проти СНІДу. Це пояснює-ться дуже великою мінливістю вірусу СНІДу: вона, наприклад, в один мільйон разів вища, ніж у адено- і герпесвірусів, у десять—сто разів — від вірусу грипу АІ. Згідно з найоптимістичнішими прогнозами, синтетична вакцина проти СНІДу бу-де створена не раніше, ніж у 2010 році.

ПРОГНОЗИ СНІДу

І. НА ЗЕМНІЙ КУЛІ

Спеціалісти ВООЗ стверджують, що на початку 90-х ро-ків загальна кількість хворих на СНІД перевищує 1 млн. чоловік, а в кінці 90-х років досягне 2—З млн., на початок 2000 року — до 10 млн.

Пандемія СНІДу в найближчі 20—30 років знищить поло-вину населення земної кулі.

II. СНД

У 1990 р. кількість вірусоносіїв досягла 1625 чол., у 1991 р.— 6200, у 1992 — 24000 і до 2000 pt — перевищить два міль-йони чоловік.

Якщо найближчим часом не будуть вжиті широкомасштаб-ні екстрені заходи боротьби зі СНІДом, то до 2010 року стане реальною загроза вимирання до 40 процентів моло-дого покоління.

ЩО ПОВИННО НАСТОРОЖИТИ?—

збільшення лімфатичних вузлів, причому практично одномоментно у кількох місцях: на шиї, у ліктьових згинах, під руками, у паху і т. д.;—

прогресуюча втрата ваги — понад 10 процентів, незважаючи на збереження колишнього режиму харчування;—

часті гнійні і запальні ураження слизової рота, шкіри, статевих органів;—

тривалий розлад випорожнення (понад 1 місяць);—

підвищена температура, що тримається більш як місяць без будь-якої причини.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ: СШД НЕ ПЕРЕДАЄТЬСЯ:—

через рукостискання;—

через поцілунок;—

через їжу;—

через предмети домашнього вжитку;—

при купанні в басейні, душі;—

через спортивні предмети;—

через спілкування з домашніми тваринами;—

через укуси комах;—

при догляді за хворими.

Вірус імунодефіциту людини не проникає в організм при побутових контактах.

Збудник хвороби (дифтерійна паличка). Знаходиться на слизових оболонках зіву, носа, носоглотки хворого або бактеріоносія.

Бактріоносієм звичайно стає перехворівши дифтерією, але досить часто носійство виявляється і в тих, хто не хворів дифтерією, але страждає хронічним тонзилітом, або має будь-яке інше вогнище хронічної інфекції.

Разом з краплями слини і слизу дифтерійний збудник потрапляє повітря і осівши на різних речах вони інколи зберігають свою життєдіяльність багато днів. Тому дифтерія може передаватися через іграшки та інші речі, якими користувався хворий.

Якщо організм виявився сприйнятливим до інфекції, то через 2-7 дн. Розвивається захворювання. Хворіють переважно діти у віці від 1 до 12 років, але в останній час реєструються випадки захворювань у підлітків і дорослих.

Першими ознаками захворювання є млявість, біль при ковтанні, підвищення температури. Ці симптоми нагадують ангіну, але ховатися за ними може дифтерія. І тільки лікар може виявити ознаки, які характерні для дифтерії. Пізнє звернення за медичною допомогою може привести до задухи і загиблі хворого.

Лікування хворого проводиться тільки в лікарні. Після госпіталізації дитини квартиру дезінфікують, а за тими, хто спілкувався з ним, встановлюють медичний нагляд.

Для попередження дифтерії, як і будь-якого заразного захворювання, велике значення має загальне укріплення здоров’я дитини.

Широке використання свіжого повітря, правильне харчування і догляд підвищують опірність дитячого організму до заразних захворювань.

Але самим дійовим засобом попередження дифтерії є протидифтерійні щеплення, так як вони сприяють виробленню в організмі дитини захисних речовин, які і захищають його від захворювання.

Перше щеплення роблять дітям з 3-х місячного віку, триразово з інтервалом в 3 одн. Несприятливість до дифтерії зберігається на протязі 3-х років, тому необхідно проводити повторні щеплення в 6-, 9-, і 14-рчному віці. Як правило дитина переносить щеплення легко.

Туберкульоз – це тяжке інфекційне захворювання. Збудником його являється туберкульозна палочка. Зараження відбувається в основному від хворих людей, рідше через молоко від хворих тварин. Основним джерелом зараження є мокрота хворого, в якій знаходяться туберкульозні палочки. Потрапляючи на землю та на інші предмети, мокротиння висихає, а палочки піднімаючись у повітря разом з частинками пилу проникають у легені людини.

Чому одні хворіють, а інші ні?

Так, зараження дійсно н завжди викликає захворювання. Це залежить від загального стану організму. Якщо організм людини ослаблений, виснажений, то туберкульозні палочки можуть викликати хворобу. Якщо ж організм здоровий, міцний, опірність його до хвороби добра – палочки в ньому, як правило, не розмножуються. На стійкість до туберкульозного захворювання має певний вплив і вік людини, матеріально-побутові умови життя людини, її харчування, умови праці та відпочинку.

Чи передається туберкульоз по спадковості?

Туберкульоз по спадковості не передається. Є багато прикладів коли діти у батьків хворих на туберкульоз на протязі всього життя залишаються здоровими. Дуже рідко спостерігається зараження туберкульозом плода від хворої матері під час вагітності або роді. Туберкульозні палочки тоді проникають в організм плода через дитяче місце. В таких випадках у дітей може бути природжений туберкульоз або розвитися у перші місяці життя.

Туберкульоз протікає здебільшого скрито. До моменту виявлення туберкульозу людина не почуває себе хворою. Ось чому раннє виявлення захворювання і його своєчасне лікування має надзвичайне значення. На туберкульоз хворіють люди різного віку. Отже, для того щоб не захворіти на туберкульоз необхідно насамперед зміцнювати свій організм, підвищувати його стійкість до захворювань. Виконувати правила особистої гігієни праці, відпочинку, харчування. Відмовитися від шкідливих для організму звичок – вживання алкоголю, куріння.

Довго тривалість життя алкоголіків хворих на туберкульоз значно менша, ніж у хворих що не