Флегмона, абсцес покрову черепа: підшкірна, підапоневротична, підокістна локалізація процесу. Причиною є травма, гнійничкові ураження шкіри, кефалогематоми у новонароджених. Через венозні анастомози інфекція може проникнути в оболонки головного мозку.

Клініка: стан дитини різко погіршується. Дитина неспокійна, відмовляється від грудей, температура тіла висока. Локально: болючість, набряк тканин, гіперемія, флюктуація. Найважче перебігає підапоневротична флегмона, так як вона поширюється на все склепіння черепа. Підокісна флегмона локалізована в межах однієї кістки, однак гній може прорватись під апоневроз, далі в підшкірну клітковину.

Гнійний паротит. Інфекція у привушну залозу проникає трьома шляхами: гематогенно, лімфогенно, через вивідний проток. Запалення в своєму розвитку переходить від катарального до гнійного, далі до гангренозного (некротичного) розплавлення залози.

В області привушної залози появляється припухлість, ущільнення, біль. Температура тіла висока. Болючі жувальну рухи. Шкіра місцево гіперемована, набрякла. Флюктуації, як правило, не буває, так як зовнішний листок капсули щільний, що перешкоджає проникненню назовні, тоді як внутрішний листок має дефекти, через які гній може проникнути в параглоточну клітковину. При пізній діагностиці гній може поширюватись на дно ротової порожнини і через парафаренгіальний простір досягти середостіння.

Гнійні захворювання м’ягких тканин шиї.

Джерелом інфекції є гнійні процеси шкіри, слизової оболонки рота, щелеп і зубів, гнійні лімфаденіти, запальні процеси мигдаликів, слинних залоз.

За локалізацією виділяємо: підщелепний трикутник, середній простір шиї, судинні пучки, надключична облсать. При відсутності своєчасного лікування флегмона може поширюватись із одного клітковинного простору ів інший. Найбільш складною є флегмона і абсцесс серидинного простору шиї.

Особливістю анатомічних структур є тонкість фасцій. Рихли зєднання їх з органом створює сприйнятливі умови для поширення інфекцій.

Початок з раптового підвищення температури тіла до високих цифр, місцево болючість, обмеження рухів і вимушене положення голови, набряк шиї. Ретрофарингіальна флегмона проявляється порушенням дихання. Можливе проникнення гною в середостіння.

Гнійні захворювання грудної клітки: аксілярна (підкрильцева) флегмона, підгрудинного простору, в області великого грудного м’язу), субпекторальна флегмона лопаткової області.

Локально в усіх випадках гіперемія, болючість різка, набряк, схильність до поширення на фоні інтоксикації, високої температури тіла. Субпекторальна флегмона поширюється також в плевральну порожнину.

Досить часто зустрічаються гнійні захворювання м’ягких тканин кінцівок, гнійні артрити.

При лікуванні дітей із захворюваннями в клініці, яких домінує суглобовий синдром, при диференційній діагностиці необхідно мати і гнійний артрит. В користь останнього є виражена інтоксикація, гектична температура тіла, різко виражені наростаючі симптоми місцевого запалення, відсутність ефекту лікування.

Гнійні захворювання легень і плеври.

Гнійно-септичні ускладнення при захворюваннях органів дихання зустрічаються частіше у дітей у віці 1-3 роки. За локалізацією поділяємо їх на легенево-плевральні, позалегеневі.

Легенево-плевральні: погіршення загального стану, наростає токсикоз, блідість шкіри, адинамія, тахікардія, задишка, гіпертермія. Периферійна кров: лейкоцитоз, зсув вліво, токсична зернистість нейтрофілів, моноцитоз, еозинофілія, може бути лімфопенія.

Одним із найважчих ускладнень пневмонії є абсцедування. Абсцедування в легенях може бути при генералізації інфекції любого гнійного вогнища в організмі. У дітей, як правило абсцеси є множинні у двох легенях. Гострий абсцесс не має сформованої стінки, порожнина його обмежена легеневою тканиною, просоченою гноєм.

Клініка залежить від характеру основного процесу, величини, кількості абсцесів, ускладнень.

Про розвиток гнійної деструкції легень свідчить погіршення стану дитини, гектична температура тіла, наростання токсикозу, симтпомів серцево-судинної недостатності.

Кашель (симптом ендобронхіту) не завжди характеризує абсцесс. Якщо бронх не дренує абсцес, то дитина не кашляє, не виділяє мокротиння. Велика кількість гною “повним ротом” виділяється одномоментно при прориві абсесу в бронх або при наявності великого абсцесу із широкою бронхіальною норицею.

Фізикальні зміни в легенях залежать від форми, стадії абсцесу. Обстеження проводимо у вертикальному положенні. При відсутності дренажу: укорочення перкуторного звуку, ослаблене дихання. Дренуючий аабсцес (є порожнина): коробковий звук, дихання амфоричне (пристінкова локалізація процесу).

Клітинний склад крові: лейкоцитоз, (лейкопенія), зсув формули вліво, токсична зернистість нейтрофілів, гіперсегментація їх, лімфопенія, еозинофілія, моноцитоз. Інформативними є загально запальні тести (CRP, сіалові кислоти, серомукоїд, ДФА), високий вміст середніх молекул. Катаболізм підтверджує ріст сечовини, ph-зсув в бік ацидозу. Підтвердження діагнозу при рентгенологічному дослідженні.

Причиною гнійних ускладнень є масивна високовірулентна інфекція (особливо мікст-інфекція, вірусно-бактеріальні асоціації) у дітей із зниженою реактивністю організму, особливо при первинних ІДС. Гнійні ускладнення зокрема у дітей 1-го року життя, як правило, спостерігаються при складних аномаліях розвитку бронхолегеневої системи (синдром Зіверта-Картагенера, кистозна гіпоплазія, синдром Віл’ямса-Кемпбелла, вроджені обширні бронхоектази, бронхомегелія), муковісцидозі, які часто поєднюються з дефіцитом б1 - АТ, первними ІДС.

Гостра емпієма плеври.

Одне з найтяжчих захворювань, особливо у дітей раннього віку, так як зумовлено поєднанням гнійної інтоксикації з дихальною і серцево-судинною недостатністю. Найбільша летальність у дітей у віці до 3 місяців.

Гостра емпієма плеври – це поліетіологічне захворювання, яке є ускладненням пневмонії (особливо деструктивних форм), ускладнених ексудативним плевритом.

Етіологія: Пост-, синпневмонічна, септична, травматологічна, контактна, післяоперативна.

Збудник: стафілокок, стрептокок, диплокок, пневмокок, синьогнійна паличка, кишечна паличка та ін.

Поширення: пристінкова, обмежена, тотальна. Кожен із видів може бути одно-, двобічним.

По формі: піоторакс, піопневмоторакс.

Легенево-серцева недостатність І-ІІ-ІІІ ст.

Постпневмонічна емпієма плеври у дітей зустрічається рідко. Частіше має місце синпневмонічна форма. Розвиток гострої емпієми на фоні ексудативного плевриту відбувається поступово. Швидкий початок захворювання спостерігається при прориві гнійника, локалізованого субплеврально, у випадках одночасного утворення бронхо-, альвеолярно-плевральної нориці. Процес швидко поширюється по всій плевральний порожнині. Запалені листки плеври виділяють ексудат, в результаті чого збільшується об’єм рідини в плевральний порожнині і появляється фібринозні налети.

Емпієма плеври розвивається при проникаючих ранах, після операції на легенях і середостінні.

“Контактні” емпієми: гнійні процеси м’ягких тканин грудної клітки, остеомієліт ребер, медіастеніт, перикардит.

Дихальна