У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


одного боку це обумовлено більшим числом кровоточивих гострих виразок, яким притаманні більш тяжкі кровотечі, але з другого боку – значна кількість середніх і тяжких кровотеч з гострих ерозій свідчить про переважання процесів агресії, вірніше – гальмування процесів захисту і посилення проникливості кровоносних судин слизової оболонки шлунка. Щодо локалізації роз’ятрень слизової оболонки внаслідок застосування ульцерогенних медикаментів простежується певна закономірність - характерне ураження тіла шлунка, тобто зони значного кровопостачання, що при схильності до утворення гострих виразок приводить до більш тяжких крововтрат.
При розвитку кровоточивих роз’ятрень слизової оболонки під впливом соматичних захворювань теж виявляється характерна закономірність. Переважним ураженням є кровоточиві ерозії (87,1%), але вони супроводжуються лише в 36,1% випадків помірною крововтратою. Подібне співвідношення має місце і при невеликому числі кровоточивих гострих виразок. Це можна пояснити розладами в стані перекисного окислення ліпідів, ураженням кровоносних судин слизової оболонки та явищами місцевої гіпоксії, викликаними соматичною патологією.
Наведені особливості цих двох причинних факторів розвитку кровоточивих ерозій і гострих виразок послужили приводом для включення в лікувальний комплекс цих уражень синтетичного аналогу соматостатина – Октрестатину завдяки його антисекреторній, гемостатичній і нормалізуючій обмін ліпідів дії.
Порівняльний аналіз ефективності препарату проведений в лікуванні 22 пацієнтів з роз’ятреннями слизової оболонки, викликаними впливом ульцерогенних медикаментів (9 ерозій і 13 гострих виразок) і 19 – на фоні соматичних захворювань (16 ерозій і 3 гострі виразки)
У хворих першої групи шлунково-кишкова кровотеча була помірною у 10, а середня і тяжка – у 12. В другій групі середня і тяжка крововтрати були у 12 пацієнтів.
Таким чином, для обох досліджуваних причинних факторів виникнення кровоточивих ерозій і гострих виразок характерне переважання значних крововтрат (24 з 41).
Серед 22 хворих першої групи 9 лікувались традиційним методом, що включав в себе застосування Н2-гістамінових блокаторів або інгібіторів протонної помпи, стандартних гемостатиків (етамзілат, амінокапронова кислота, хлорід кальцію), гастропротекторів, а 13 в лікувальний комплекс введений октреотид в дозах 100 – 200мкг в залежності від класу кровотечі за Forrest та розповсюдженості ураження слизової оболонки підшкірно 3 рази на день на протязі 5 діб. В другій групі 6 пацієнтів лікувались традиційним методом і 13 – із застосуванням октреотиду в тих же дозах

В обох підгрупах при надходженні виявлено в середньому зниження активності сукцинатдегідрогенази (СДГ) на 32% і підвищення лактатдегідрогенази (ЛДГ) на 29%, а внутрішньоклітинний глікоген був знижений на 29%. Вміст ліпідів в мембранах еритроцитів зменшений на 29%, а в плазмі крові – збільшений на 21%. Контроль лікування проводився ендоскопічним моніторингом і аналізом названих показників на 3, 5 і 7 і 10 доби.
При традиційному лікуванні досліджувані показники, проходячи в період до 3 доби незначне погіршення, мають тенденцію до нормалізації на 10 добу, а при застосуванні октреотиду – поступове покращення до субнормального рівня на 7, при чому показники обміну ліпідів досягають в цей строк повної нормалізації. Ендоскопічний моніторинг показав, що при традиційному лікуванні повне загоєння гострих виразок настало на 10 добу у 4 хворих, а у 2 було неповним. При застосуванні октреотиду у 9 пацієнтів повне загоєння гострих виразок настало на 7 добу і у 1 розтяглось до 8-ї (Рис. 1).

Рис.1

Строки загоєння кровоточивих ерозій були коротшими: при традиційному лікуванні повне їх загоєння наступило у 8 пацієнтів на 7 добу і у одного – на 8. Під впливом октреотиду у 11 хворих загоєння ерозій настало на 5 добу і у двох – на 6 (Рис. 2).

Рис. 2

Простежується достатньо тісне співвідношення досліджуваних показників зі строками загоєння ерозій і гострих виразок (р < 0,05). Серед 15 пацієнтів, лікованих традиційно, рецидив кровотечі виник у одного, який лікувався аспірином з приводу поперекового радикуліту, а серед 26, що приймали октреотид, рецидивів кровотечі не було. Побічних дій препарату не спостережено.

ВИСНОВКИ

1. Кровоточиві ерозії і гострі виразки – поширене і прогресуюче ураження слизової оболонки верхніх відділів травного тракту, яке розвивається внаслідок порушень в обмінних процесах і трофіці слизової оболонки, викликаних соматичними захворюваннями і рядом патологічних станів.
2. Лікування кровоточивих ерозій і гострих виразок комплексне і складається з стимуляції загоєння роз’ятрення слизової оболонки та терапевтичного впливу на причинне захворювання чи патологічний стан.
3. Синтетичний аналог соматостатину – октреотид (Октрестатин) є цінним, патогенетично обґрунтованим, засобом лікування кровоточивих роз’ятрень слизової оболонки шлунку і дванадцятипалої кишки завдяки своїй антисекреторній, обмежуючій мезентеріальний кровообіг, гемостатичній і метаболічній дії при відсутності побічних впливів.
4. Застосування октреотиду нормалізує обмін ліпідів і сприяє прискоренню загоєння роз’ятрень слизової оболонки верхніх відділів травного тракту на 2 – 3 доби і, таким чином, на такий же термін зменшує тривалість перебування хворих в стаціонарі. Завдяки цьому доцільне введення його в комплекс лікування кровоточивих ерозій і гострих виразок шлунку та дванадцятипалої кишки, особливо, викликаних соматичними захворюваннями і ульцерогенними медикаментами. 

ЛІТЕРАТУРА

1. Аммар Хусейн Али Выбор тактики хирурга при кровотечениях из острых эрозивно-язвенных поражениях желудка и двенадцатиперстной кишки// Автореф. Канд. Дисс. СПБ, 2001.
2. Бобков О.В. Вплив діагностики на лікувальну тактику при кровоточивих гострих виразках і ерозіях верхніх відділів шлунково-кишкового тракту //Експериментальна і клінічна медицина.-2004.- №3 - С. 110-112
3. Жидков С.А. и др. Профилактика эрозивно-язвенных осложнений гастродуоденальной зоны в раннем послеоперационном периоде // Мед. Новости, 1998, № 8, С. 47 – 48.
4. Затевахин И.И. и др. Применение октреотида

Сторінки: 1 2 3