Солі тяжких металів широко використовуються в медицині. Вісмут субкарбонат був складовою антацидної терапії, однак після появи більш активних антацидів і актисекреторних засобів, препарати вісамута почали використовуватися рідше. Інтерес відновився, коли виявили його вплив на Н.р. Найбільш відомі і ефективними з препаратів вісамута є Де-Нол [11].

Бактерицидна дія Де-Нолу пов’язана з утворенням комплексів-депозитів на бактеріальній стінці і інгібує ферменти бактерій: уреазу, ліпазу, каталазу [19]. Він також ефективний як при вегетативній формі Н.р., так і при кокоподібних. Доведено, що Де-Нол єдиний препарат, до якого ще досі не виявлено стійкість Н.р. – інфекції [18].

Великий інтерес у лікуванні ВХ ДПК є антибактеріальні препарати, які мають високу ефективність у поєднанні з простою схемою прийому.

Не дивлячись на те, що рекомендовані схеми лікування ВХ ефективні, і коливаються від 65% до 87% і в більшості випадків залежать від чутливості Н.р. до антибактеріальних засобів.

Резистентність накопичених мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів є дуже актуально. Саме з цим пов’язують ріст захворюваності і ускладнень на ВХ і більші витрати на лікування.

Описана резистентність до таких препаратів: нітроімідазолів, фторхінолонів, макролідів, напівсинтетичних непіцилінів. Первинна резистентність залежить від частоти їх застосування для лікування інфекційних і респіраторних захворювань, а вторинна – внаслідок антихелікобактерної терапії.

Найбільш поширена резистентність до нітроімідазолів, хоча в Україні і відсутні широкомасштабні бактеріологічні дослідження Н.р., очевидно, що первинна резистентність – 40% а вторинна - 70%.

Первинна зв’язана з неадекватним лікуванням і застосуванням неповноцінних схем антибактеріальної терапії, зменшенні доз препаратів, недотримання термінів лікування. Вторинна – з мутаціями бактерій.

Відомі такі побічні ефекти: амоксицилін (нейтропенії, тромбоцитопенії), метронідазол (зміни смакових відчуттів, потемніння сечі, атаксія, слабкість), тетрацикліни (головокружіння, внутрішньочерепна гіпертензія, нефрогенний нецукровий діабет, схильність до карієсу). Не менш важливим є порушення нормальної мікрофлори кишківника [14], можливі злущування епітелію, некротичні зміни, атрофія будови слизової тонкої кишки; розвивається дисбактеріоз (зменшений дефіцит лакто- і біфідобактерій).

Частота побічних дій залежать від статі, віку, наявності основної і супутньої патології.

Література

1. Аврааменко А.А., Гоженко А.И. Влияние антисекреторных препаратов на качество ерадикации Н.р.-инфекции препаратом Де-Нолом // Укр.мед.альманах – 2002 - № 2 – ст. 12-14.

2. Аврааменко А.А., Гоженко А.И. Вытоки и применение препаратов антисекреторного действия на стадийность хронического гастрита типа В // Конференция «Лекарства – человеку» - 2002 / ВМ XVIII, № 1 – ст. 37-41.

3. Бабак О.Я. Противоязвенная терапия: новые препараты – новые возможности. // Современная гастроентерология и гепатология – 2000 - № 1 – ст. 29-30.

4. Бабак О.Я. Рабепразол (париет) представитель нового поколения ИПП // Современная гостоентерология – 2001 - № 1 – ст. 15-19.

5. Бабак О.Я., Фадеенко Б.Д., Соломенцева Т.А. Резистентность Н.р. к антибактериальным препаратами // Клин. актибиотикотерапия. – 1999 - № 2 – ст. 29-31.

6. Верткин А.И., Артамонов В.Е., Багатурия И.Ф. Дисбактериоз кишечника, как побочный еффект актихеликобактерионной терапии и новой способ его коррекции. Мед.картотека МИРа – 1998 - № 10 ст. 26-27.

7. Верткин А.И., Артамонов В.Е., Городецкий В.В. Антихеликобактерная терапия и ее нежелательные еффекты // Межн.мед.журнал. – 2000 - № 2 – ст. 29-30.

8. Гомоляко І.В., Бурій О.Н., Рижій Л.М. та ін. Особливості ерадикації Н.р. при потрійній терапії // Укр.хіміотерапевтичний журнал. – 2001 - № 2 – С.40-42.

9. Иванкин В.Т. Еродикация инфекции Н.Р. и ремисия язвенной болезни. Однозначные ли эти состояния // Росс.журнал гастроэнтерологии, гепатологии и колопрокт. – 1999; № 3 – ст. 71-76.

10. Ивашкин В.Т., Лопина Т.Н. Лечение ЯБ: новый век – новые достижения – новые вопросы // Болезни органов пищеварение. – 2002. – Т4, № 1. – ст. 20-24.

11. Калинин А.В. Резистентность Н.Р. к антибиотикам и пути её преодоления. Место Де-Нола в современных схемах эродикационной терапии // Тер.архив – 2001 –№ 8 - ст. 73-75.

12. Кирина Н.В., Бодруг Н.И. и др. Клиническая еффектность комбинированного антихеликобактерного лечения больных ЯБ ДПК // Клин.медицына – 2003 - № 1 – ст. 37-39.

13. Маев И.В., Вьючнова Е.С., Петрова Е.Г. Побочные действия современной антихилекобактерной терапии // Клин.медицына – 2002 - № 4. – с. 7-12.

14. Морозов И.А., Выбор гастроэнтеролога: ИПП или блокаторами Н2 – гистаминных рецепторов при лечении язвенной болезни. // Клин.медицина – 2001 - № 5 – ст. 68-71.

15. Орзиев З.М. Зависимость еффективности противоязвенного лечения от уровня инфицированности слизистой оболочки желудка Н.р. // Клин.медицына – 2001 – № 2 – ст. 57-58.

16. Передерій В.Г., Ткач С.М. Пептичні виразки гастродуедональної зони: сучасні уявлення про причини виникнення, діагностику і лікування // Нова медицина – 2003 - № 6 – ст. 16-21.

17. Саломенцева Т.А. Особенности антихеликобактериальной терапии хронического гастрита типа В и ЯБ в зависимости от длительности персистенции Н.р. // Врач.дело – 2001 - № 3 – ст. 15-19.

18. Стародуб Є.М., Самогальська О.Є., Шостак С.Є., Паньків І.Б. Переваги противиразкової терапії з використанням Де-Нолу // Сучасна гастроентерологія – 2001 - № 3 – с. 43-44.

19. Фадеєнко Г.Д. Перспективні напрямки терапії і інфекції Н.р. // Сучасна гастроентерологія – 2001 - № 3 – ст. 11-14.

Solianyk M.M.

The Current View of Treatment of Ulcer Disease.

Summary. The article is devoted to review of the modern literature data with treatment of peptic ulcer disease. It is considered the qvestion of the efficiency of one-week antihelicolacter therapy in