При мононуклеозному гепатиті на відміну від гепатитів А та В, крім жовтяниці та гепатоспленомегалії, спостерігаються висока, тривала гарячка, тонзиліт, генералізована лімфаденопатія, екзантема, типові зміни в периферичній крові.

Аденовірусний гепатит відрізняється поєднанням гепатиту з фарингокон'юнктивальною гарячкою, пневмонією. Слід врахувати епідеміологічний фон (сезонні спалахи інфекції).

Лікування. Враховуючи важкість перебігу вторинних вірусних гепатитів, хворих лікують в умовах стаціонару. Окрім загальноприйнятого при гепатитах патогенетичного лікування, застосовують інтерферон та його індуктори, зокрема реаферон, продигіозан. Ефективність їх при цитомегаловірусній інфекції сумнівна. Використовують також нормальний людський імуноглобулін і сироватковий поліглобулін. Лікування при інших нозологічних формах див. у відповідних розділах.

Широко застосовують патогенетичні та симптоматичні засоби: дезинтоксикаційні, гепатопротектори, вітаміни, загальнозміцнюючі, протигістамінні, у дуже важких випадках — глюкокортикоїди, антибіотики.

Профілактика та заходи в осередку. Цілеспрямована профілактика вторинних вірусних гепатитів не проводиться. Необхідні рання ізоляція хворих, їх лікування, підвищення захисних сил організму.

При народженні дитини з вродженою цитомегаліею наступна вагітність небажана в найближчі 2 роки (строк персистування вірусу). Для запобігання генералізації герпетичної інфекції призначають нормальний людський імуноглобулін (по 6 мл через кожні 2—3 тиж протягом З міс).

В дитячих колективах при виникненні аденовірусної інфекції доцільно застосовувати стимулятори інтерферону.

Для профілактики рецидиву герпетичної інфекції використовують інактивовану вакцину. Розробляються живі вакцини проти аденовірусної інфекції.

До загально-санітарних заходів належать відповідне утримання дитячих закладів, систематичне вологе прибирання і опромінення приміщень ртутно-кварцовою лампою, загартування організму.

Література:

Бронштейн А.М., Мельникова Л.И., Фирсова Р.А. и др. Анализ результатов клинических испытаний аналогов празиквантеля при кишечных цестодозах и трематодозах // Мед. паразитол. - 1993. - № 2 - С. 16-17.

Гельминтозы человека / Под. ред. Ф.Ф.Супрунова. - М.: Медицина. - 1985. - 368 с.

Генис Д.Е. Медицинская паразитолгия. - М.: Медицина. - 1991. - 240 с.

Інфекційні хвороби / За ред. М.Б. Тітова. - К.: Вища школа, 1995. - 568 с.

Инфекционные болезни / Под ред. Е.П. Шуваловой. - М.: Медицина, 1995. - 656 с.

Кимардинов Х.К. Серологическая диагностика фасциолеза у человека // Здравоохранение Таджикистана - 1984. - № 4. - С. 78-80.

Камардинов Х.К. Фасциолез у человека // Мед. паразитол. - 1985. - № 5. - С. 17-20.

Машковский М.Д. Лекарственные средства, т. 2. - Харьков, 1997. - 656 с.

Озерецковская Н.Н., Зальнова Н.С., Тумольская Н.И. Клиника и лечение гельминтозов. - М.: Медицина. - 1985. - 184 с.

Рахманов Э.Р. Сравнительная эффективность лечения больных хроническим фасциолезом в зависимости от клинических форм // Здравоохранение Таджикистана. - 1985. - № 3. - С. 43-47.

Фасциолез печени / В.Л.Коваленко, В.В.Хрячков, В.В.Лукин и др. // Архив патологии. - 1990.- т.52, № 10. - С. 59-61.

Хатимов Д.М., Камардинов Х.К. Фасциолез печени // Здравоохранение Таджикистана. - 1976. - № 2.- С. 41-43.