РЕФЕРАТ

на тему:

Тромбоцити. Методи підрахунку, клінічне значення.

План

Поняття про тромбоцити.

Властивості тромбоцитів.

Уніфікований метод підрахунку в камері Горяєва.

Уніфікований метод підрахунку в мазках крові (по Фоніо).

Клінічне значення тромбоцитів.

Тромбоцити (бляшки Біццацеро) або кров’яні пластинки відносяться до форменних елементів крові і представляють собою дрібні різної форми плазматичні утворення величиною 2-4 м з голубувато-розовато-зернистою протоплазмою. Тромбоцити утворюються в кістковому мозку з гігантських клітин – мегакаріоцитів. Спочатку з гемогістобласта утворюється мегакаріобласт (тргомбобласт), а потім промегакаріобласт, який далі перетворюється в мегакаріоцит – велику клітину з розчленованим своєрідної форми ядром і зернистою розоватою протоплазмою, що витягуються в довгі жгути від яких відшнуровуються тромбоцити.

В тромбоцитах розрізняють периферичну частину – гіаломерт (від грецького слова “гіалос” – скло), зафарбовується в голубий колір, і центральну частину з наявністю невеликої кількості азурофільних зерен – грануломер (від грецького слова “гранулом” – зерно), що зафарбовується в фіолетовий колір. В наш час рахують, що ці частини тромбоцитів мають велику кількість факторів, які приймають участь в процесі згортування крові і впливають на проникливість і резистентність судинної стінки. Думають, що центральна частина тромбоцитів виробляє особливу речовину – ретрактозим, що сприяє стискуванню (рефракції) згустка фібрина, а периферична частина виділяє тромбокіназу та інші фактори, які приймають участь в утворенні активного тромбопластіна крові, прискорює процес перетворення протромбіна в тромбін, фібриногена на фібрин і регулює процес фібриноліза. Крім того, тромбоцити володіють агдезивними (прилипання) і аглютинаційними (склеювання) властивостями, утворюють первинний тромб, а наявність в них серотиніна обумовлені звуженням кровоносних судин. Тромбоцити являються переносниками антитіл.

В нормі в мм3 крові від 200000 до 400000 тромбоцитів. Довготривалість їх життя мала, всього від 3 до 5 днів. Подібно другим форменним елементам крові, еритроцитам і лейкоцитам, тромбоцити поступово обновляються за рахунок розпаду “старих” і притоку нових з кісткового мозку. Кількість тромбоцитів у периферичній крові підлягає значним коливанням, особливо у жінок в передменструальному і клімактеричному періоді, що буває зв’язано з гормональними і нервово-вегетативними впливами.

Зменшення кількості кров’яних пластинок (тромбопенія) спостерігається при захворюванні Верльгофа, як ще називається тромбоцитопенічний пурпурі, або п’ятнистий геморагічній хворобі, при багатьох гострих інфекційних захворюваннях, отруєнні свинцем, бензолом, при променевих ураженнях, злоякісному малокрів’ї, лейкеміях, підвищенні тонусу парасимпатичної нервової системи і других станах.

Тромбоцити по своїй структурі, величині і якісних властивостях зовсім неоднорідні утворення.

Це залежить в основному від степені зрілості і морфологічних властивостей мегакаріоцитів, від яких відшнуровуються кров’яні пластинки. Від зрілих мегакаріоцитів, які мають багату зернистість в протоплазмі, відділяються більш зернисті, але дрібні по величині тромбоцити, а від мегакаріоцитів з малою зернистістю – більш великі тромбоцити від менш зрілих. Якісні зміни тромбоцитів залежать в основному від морфологічних властивостей стану мегакаріоцитів. Морфологічно прийнято розрізняти:

а) нормальні (зрілі) форми кров’яних пластинок діаметром не більше 2-4 із зернистістю в центрі; б) молоді (юні) форми із малою зернистістю; в) старі форми подразнення з грубою великою піктонічною зернистістю; г) дегенеративні (вакуулізіровані) форми різної величини і форми.

В нормі тромбоцитарна формула здорової людини вміщує 92-96% нормальних зрілих форм, 2-4% нормальних молодих форм і 2-4% нормальних старих форм. В патологічних випадках виявляються зміни в співвідношенні між окремими видами форм.

З’являються дегенеративні форми з різко виявленими явищами анізоцитоза і пойкілоцитоза, малою зернистістю або її повною відсутністю, вакуолізацією протоплазми і значною кількістю незрілих форм (з рештками сітківки в протоплазмі, відривками ядерних включень і т.д.).

В практиці при підрахунку тромбоцитів використовують методи, покладені на два принципи: 1) безпосередній підрахунок в крові (за допомогою лічильної камери або лічильника і 2) підрахунок в мазках крові на відповідну кількість еритроцитів з перерахунком на 1 мкл або 1 л загально кількості еритроцитів в крові. Кожна група методів має перевагу і недоліки. Метод першої групи має перевагу в більшій точності.

Безпосередній підрахунок тромбоцитів в крові зручний ще і тому, що не потребує для розрахунку даних про кількість еритроцитів, але підрахунок в камері більше трудомісткий, оскільки тромбоцити в нативному вигляді є дрібними і погано контрастованими елементами. Недоліком цих методів є необхідність підрахунку тромбоцитів в найближчий час після взяття крові. Підрахунок тромбоцитів в мазках крові значно уступає по своїй точності методам безпосереднього підрахунку в камері або за допомогою лічильників і автоматів. Помилки при підрахунку в мазках крові можуть бути обумовлені деякими причинами: погана якість мазка і зв’язане з цим нерівномірне розприділення тромбоцитів, неточний підрахунок еритроцитів в крові. Незручність методу – необхідність одночасного підрахунку тромбоцитів і еритроцитів в крові. Перевага його – можливість підрахунку тромбоцитів в любий час незалежно від моменту взяття крові. В якості уніфікованих затверджено два методи, засновані на обох принципах.

Уніфікований метод підрахунку в камері. Принцип. Підрахунок тромбоцитів в 1 мкл (або 1 л) з урахуванням розведення крові і об’єму квадрата лічильної сітки із застосуванням фазово-контрастного приладу для контрастування тромбоцитів.

1.Реактиви. Застосовують реактив 1 або 2.

1.Кокаїн гідрохлорид – 3 г, натрій хлорид – 0,25 г, фурацилін – 0,025 г, дистильована вода – 10 мл.

2.1% розчин оксалата амонію. Розчин кип’ятять і фільтрують. Зберігають в холодильнику. Порівнювальний аналіз дозволив рахувати кращим 1% розчин оксалата амонію, так як він дає швидкий і повний лізис еритроцитів.

Розводять досліджувальну кров в 200 раз; для цього в суху пробірку набирають 4 мл реактиву 1 або 2 і 0,02 мл крові.

Переміщують і залишають на 25-30 хв. для гемолізу еритроцитів. Готують лічильну камеру. Переміщують розведену