У вагітних виникненню апендициту сприяють як перегин відрост-ка, так і порушення його кровопостачання. Такі зміни викликає, пе-реважно, збільшена в розмірах матка. Вона, особливо в другій по-ловині вагітності, зміщує сліпу кишку разом із відростком вгору, а перерозтягнута черевна стінка не створює адекватного напруження. Треба також пам'ятати, що у вагітних періодично можуть виникати помірний біль у животі та зміни в аналізі крові. У площині вищезазна-ченого стає зрозумілим, чому симптоми, характерні для апендициту, часто відсутні або маловиражені. Разом із тим, діагностичну цінність у вагітних мають псоазсимптом і симптом Бартом'є-Міхельсона.

Клінічний перебіг гострого апендициту буде відрізнятися від класичного при атиповому розміщенні (не в правій клубовій ділянці) червоподібного відрост-ка

Апендицит при ретроце-кальному й ретроперитонеаль-ному розташуванні апендикуляр-ного відростка буває у 8-20 % хворих. При цьому відросток може бути розміщений як у вільній черевній порожнині, так і заочеревинно. Атипова клініка виникає, як правило, при заоче-ревинному розташуванні. Скарги пацієнтів у таких випадках зво-дяться до болю в попереку або над крилом правої клубової кістки. Там же вони відзначають

і болючість при пальпації. Інколи біль іррадіює в таз і в праве стегно. Характерним для цього є позитивний симптом Яуре-Роза-нова — болючість при пальпації в правому трикутнику Пті. Під час переходу запального процесу на сечовід і ниркову миску в аналізі сечі знаходять свіжі й вилужені еритроцити.

Апендицит при тазовому 'розташуванні апендикулярного відрост-ка зустрічається в 11-30 % випадках. У таких хворих біль локалізований над правою пупартовою зв'язкою й над лоном, більше справа, а при дуже низькому розміщенні відростка на початку захворювання реакція м'язів передньої черевної стінки на запальний процес може бути відсутня взагалі. З переходом запалення на сечовий міхур чи пряму киш-ку в них розвиваються або дизуричні явища, або проноси, в калі ж з'являється слиз. Поширення процесу на внутрішні статеві жіночі органи провокує ознаки, характерні для їх запалення.

Апендицит при медіальному розміщенні апендикулярного відростка. Відросток у хворих із такою патологією буває розташо-ваним. Всмоктування та подразнення очеревини. Коли ж при цих анатоміч-них особливостях у запальний процес втягується брижа, в пацієнтів часто розвивається гостра динамічна кишкова непрохідність. Перебіг клініки тоді бурхливий. Біль у животі інтенсивний, поши-рений, розвивається виражене напруження м'язів передньої че-ревної стінки, що разом із симптомами подразнення очеревини вказує на істотну загрозу розвитку перитоніту.

Для підпечінкового розташування апендикулярного відрос-тка характерний біль у правому підребер'ї. При пальпації там же відзначають болючість і напруження м'язів.

Лівобічний апендицит зустрічається нечасто і, як правило, у випадках зворотного розміщення всіх органів, проте може бути й при мобільній сліпій кишці. У даній ситуації всі ознаки, що ха-рактеризують гострий апендицит, будуть виявляти не справа, як звичайно, а зліва.

Серед ускладнень_ гострого апендициту найбільше значення мають апендийулІярні Інфільтрати.й .абсцеси.

Апендйкулярний інфільтрат — це конгломерат нещільно зрощених між собою органів і тканин навколо запаленого червоподібного відростка. Розвивається він, звичайно, на 3—5 день від початку захворювання. При цьому гострий біль у животі сти-хає, загальний стан хворого покращується, симптоми, харак-терні для апендициту, стають маловираженими. У правій клу-бовій ділянці пальпують щільний, малорухомий, болючий, із нечіткими контурами, утвір. Розміри інфільтрату бувають різні, інколи він займає навіть усю праву клубову ділянку. Живіт навко-ло інфільтрату при пальпації м'який і неболючий.

При зворотному розвитку інфільтрату (коли настає розсмок-тування) загальний стан хворого покращується, відновлюються сон і апетит, зростає активність, нормалізуються температура тіла й показники крові. Біль у правій клубовій ділянці затихає, зменшується в розмірі інфільтрат. У цій фазі інфільтрату призна-чають фізпроцедури, тепло на клубову ділянку.

Через 2 місяці після розсмоктування інфільтрату проводять апендектомію.

При абсцедуванні інфільтрату стан хворого погіршується, симптоми гострого апендициту стають більш вираженими, підвищується температура тіла, яка в більшості випадків набу-ває гектичного характеру, з'являється лихоманка. Поряд із тим, посилюється біль у правій клубовій ділянці. Там же промацують болючий утвір. В аналізі крові наявний високий лейкоцитоз із різко вираженим зсувом лейкоцитарної формули вліво.

Локальні абсцеси черевної порожнини, в основному, розви-ваються внаслідок атипового розміщення відростка або нагноєння осумкованого випоту. Частіше від інших бувають тазові абсцеси. При цьому хворого турбує біль внизу живота, виникають ди-зуричні розлади, проноси й тенезми. Температура тіла підіймається до 38,0-39,0 °С, а ректальна — до значно вищих цифр. В аналізі крові фіксують лейкоцитоз, зсув формули крові вліво.

Під час ректального обстеження знаходять розслаблений сфінктер заднього проходу. Передня стінка прямої кишки спо-чатку лише болюча, а надалі відзначають також її нависання у вигляді щільного болючого інфільтрату.

Піддіафрагмальний абсцес розвивається найчастіше при ви-сокому розміщенні відростка. Для нього, крім ознак інтоксикації, характерним буває біль у нижніх відділах грудної клітки й у верх-ньому квадраті живота справа, що посилюється при глибокому вдиху. Хворий, перевалено, займає напівсидяче положення. У тяжких ви-падках відзначають випинання в епігастральній ділянці, згладженість і болючість міжреберних проміжків. Живіт при пальпації буває м'я-ким, хоча можливе напруження в ділянці правого підребер'я. Раннім і постійним симптомом піддіафрагмального абсцесу є