Реферат на тему:
Відновлення пошкоджених тканин пародонту за допомогою компонентного пластичного матеріалу-ламінопору
Для відновної остеопластичної хірургії обличчя актуальним залишається питання розробки індиферентного трансплантату, здатного після пересадки в організм рецепієнта відтворювати анатомічну форму втрачених структур, індукувати остеогенез ложа пластики, поступово розсмоктуватись і повністю заміщуватися регенерованими власними тканинами.
Проведені нами попередні експериментальні дослідження остеоіндуктивності пластичного матеріалу на основі спеціально обробленої плацентарної тканини дозволили розробити компонентний ламінований трансплантат пористої структури.
Результати гістоморфологічних досліджень та клінічні спостереження підтвердили виражену біоінертність розробленого нами трансплантату. Пластичні якості ЛАМІНОПОРУ, зокрема його пориста структура, сприяють кращій біоінтеграції з тканинами ложа пластики і направленій остеоінтеграції при хірургічному лікуванні пародонтальної патології.
ГІСТОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАСТОСУВАННЯ БАР'ЄРІВ З МЕТОЮ НАПРАВЛЕНОЇ РЕГЕНЕРАЦІЇ ТКАНИН ПАРАДОНТУ.
Проведений нами аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури виявив, що на сьогоднішній день вже є чітко сформовані принципи направленої тканинної регенерації, які успішно використовуються для регенерації кісткової та сполучної тканин пошкоджених при захворюванні періодонту.
Як показали досліди (Karring та інші 1980 р.), клітини періодонту здатні регенерувати в умовах відгородження їх від сполучної тканини та епітелію ясен за допомогою мембран-бар'єрів, що поступово резорбуються в процесі загоєння післяопераційної рани.
Метою проведених досліджень було спостереження в експерименті за динамікою періодонтальної регенерації при застосуванні запропонованих нами біомембран.
Попередні результати експериментальних досліджень на ранніх стадіях тканинного відновлення, підтверджують доцільність застосування бар'єрів та виражену їх індиферентність до оточуючих тканин.
ЗАСТОСУВАННЯ ГЕЛЮ "МЕТРОГІЛ ДЕНТА" У ЛІКУВАННІ АЛЬВЕОЛІТІВ
Одним із ускладнень після видалення зуба в практиці хірурга-стоматолога є альвеоліт, який розвивається на 3-4 добу після хірургічного втручання. За клінічним перебігом гострий альвеоліт поділяється на 2 форми: серозну та гнійно-кекротичну. При несвоєчасному та неефективному лікуванні альвеоліту можуть розвиватися різні гнійно-запальні ускладнення.
Нами для лікування альвеоліту, зокрема гнильно-некротичної форми було використано гель "Метрогіл Дента", який має виражену антимікробну дію, за рахунок наявності в його складі метронідазолу і хлоргексидину.
Проведено лікування 15 пацієнтів, віком від 20 до 45 років обох статей. Основну групу склали 8 осіб, яких лікували запропонованою методикою із використанням гелю "Метрогіл Дента". В контрольній групі (7 осіб) лікування проводили по загальновживаній методиці із застосуванням йодоформної турунди.
Пацієнтам основної групи після проведення провідникового знеболення, промивання лунки теплим розчином фурациліну, видалення з неї залишків їжі та розплавленого кров'яного згустку, її порожнину виповнювали турундою, просякнутою гелем "Метрогіл Дента". Починаючи з наступної доби у хворих покращувався стан, зменшувались гіперемія і набряк в ділянці запаленої альвеоли, зменшувались болі, нормалізувалась температура. В контрольній групі прояви запалення зникали повільніше.
"Метрогіл Дента" має приємний освіжаючий смак м'яти і сприймається пацієнтами краще, ніж йодоформ. Окрім цього він є препаратом вибору у хворих із алергічними реакціями на йод.
Проведені нами дослідження показали доцільність та ефективність використання гелю "Метрогіл Дента" при лікуванні гнійно-некротиичних форм альвеолітів.
СТОМАТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ КЛІНІЧНИХ ПРОЯВІВ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ І СПОСОБИ ЇЇ ПРОФІЛАКТИКИ.
СНІД-це важке інфекційне захворювання, яке характеризується дефіцитом імунної системи,що призводить до смерті хворого від вторинних інфекцій чи новоутворів. Існують 3 шляхи передачі віруса: статевий, парентеральний, внутрішньоутробний. Лікарі-стоматологи широко контактують з інфікованим матеріалом (кров, слина хворих), тому ймовірність інфікування їх при пошкодженні шкіри рук у 10-15 разів вища, ніж у решти населення. Разом з тим, стоматолог може стати джерелом інфекції для своїх пацієнтів. Прояви хвороби в ротовій порожнині різноманітні і поділені групою провідних стоматологів Європи у серпні 1990 року у Амстердамі на три групи.
До першої групи (ураження слизової оболонки рота,які найбільш ймовірно пов"язані з ВІЛ) відносяться: кандидоз (еритематозний, гіперпластичний, псевдомембранозний), волосяна лейкоплакія, ВІЛ-гінгівіт, виразково-некротичний гінгівіт, ВІЛ-пародонтит, саркома Капоші, лімфома Ходжкіна.
До другої групи (ураження, які менш ймовірно пов'язані з ВІЛ-інфекцією) належать: атипові виразкування, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура, захворювання слинних залоз, вірусна інфекція (цитомегаловірус, вірус herpes simpleх, людський папіломавірус), кандилома гостроверха, фокальна епітеліальна гіперплазія, бородавка звичайна, вірус вітряної віспи і оперізуючого лишаю.
До третьої групи (ураження, які можливо, пов'язані з ВІЛ- інфекцією) належать: бактеріальні інфекції, актиномікоз, хвороба "котячої подряпини", загострення апікального періодонтиту, грибкова інфекція некандидозної етіології, (криптококоз), меланінова гіперпігментація, неврологічні розлади, параліч лицевого нерва, остеомієліт, синусити, плоскоклітинна карцинома,токсичний епідермоліз.
Профілактика ВІЛ-інфекції в стоматології полягає в ретельному вивченні анамнезу, користуванні рукавичками і масками, стерилізації інструментів, запобіганню поранень шкіри, ретельному видаленню плям крові і слини з бормашин і халатів спеціальними дезинфектами. Знання шляхів передачі ВІЛ-інфекції і проявів опортуністичних інфекцій дозволяє значно зменшити ризик професійного інфікування медиків і пацієнтів.
МАКРОСКОПІЧНА ОЦІНКА ПЕРЕБІГУ РАНЕВОГО ПРОЦЕСУ В М'ЯКИХ ТКАНИНАХ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ В УМОВАХ ЇХ ЧАСТКОВОЇ ДЕНЕРВАЦІЇ.
Однією із основних причин порушення регенераційного процесу може бути, як відомо, недостатнє кровопостачання зони пошкодження, порушення її трофіки. Особливо вираженні ці зміни, якщо пошкодження судин поєднюється з одночасним порушенням цілосності нервів (Кокін Г.С.1968p). Зростає ймовірність розвитку ускладнень, особливо небезпечних з локалізацією в щелепно-лицевій ділянці. Тому метою наших досліджень стало вивчення особливості перебігу раневого процесу м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки в умовах їх часткової денервації. Для цього було проведено експерементальні дослідження. На 7 безпородних кролях, які утримувались у звичайних умовах віварію вивчався характер гоїння раневого дефекту м'яких тканин підочних ділянок. При цьому травму в стерильних умовах наносили симетрично, однакових розмірів, з обох боків пащі тварин. На одній стороні перед тим здійснювали перерізку підочного нерва, який, як відомо, забезпечує в цій ділянці чутливу і вегетативну іннервацію. Особливість гоїння ран оцінювали макроскопічно, порівнюючи обидва боки. Встановлено, що в умовах порушення нейротрофіки рани у всіх випадках регенерували
