Враховуючи безконтактність лазерного інструментарію, безкровність і відсутність больового синдрому лазерна терапія є актуальною і перспективною.

АПОПТОЗ КЛІТИН СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ПОРОЖНИНИ РОТА ЗА УМОВ ГІПОФУНКЦІЇ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

Щитоподібна залоза впливає на всі види обмінів (білковий, вуглеводневий, жировий, водно-електролітний та інші). Зниження рівня гормонів щитоподібної залози супроводжується зниженням метаболічних функцій, гальмуванням окисних реакцій, зниженням активності різних ферментних систем, підвищеною мембранною та транскапілярною проникністю для білка. Патогенез цих процесів на сьогоднішній день недостатньо вивчений.

Мета роботи - провести електронно-мікроспічні дослідження слизової оболонки альвеолярного паростка у контрольної групи тварин та у дослідженої групи на фоні мерказолілового гіпотиреозу.

Матеріали і методи дослідження. Експериментальні дослідження виконані на 20 безпородних білих щурах масою 120... 190 г. Гіпотиреоз моделювали, цілодобово згодовуючи тиреостатичним препаратом мерказолілом в добовій дозі 3 мг/кг маси тіла впродовж 25 днів. Для електронно-мікроскопічного дослідження брали слизову оболонку альвеолярного паростка після евтаназії тварин за загально визнаною методикою. Огляд і фотографування матеріалу проводили за допомогою мікроскопа УЕМВ-100К при прискорюючій напрузі 75 кВ та збільшення на екрані мікроскопа від 2000-124000.

Результати дослідження. Електронно-мікроскопічними ознаками апоптозу в слизовій альвеолярного паростка є: 1) дегідратація ядра, внаслідок чого воно набуває неправильної форми і підвищеної електронної щільності; 2) дегідратація клітин, внаслідок чого міжклітинні простори є розширені; 3) деформація міжклітинних з(єднань-контактів; 4) збільшення кількості тканинних базофілів з їх характерною периваскулярною локалізацією; 5) дезорганізація крипт мітохондрій; 6) гіпертрофія комплексу Гольджі, підвищена кількість лізосом і аутофагосом.

На підставі отриманих результатів дослідження можна припустити, що гіпотиреоз супроводжується інтенсифікацією процесу апоптозу в слизовій оболонці альвеолярного відростка. Слизова оболонка порожнини рота завдяки своїй багатошаровій будові в нормальних умовах може бути використана як модель дослідження впливу екзо- і ендоекологічних чинників на інтенсивність процесу апоптозу.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД ДЕНТИНУ ЗУБІВ, ЯКІ ОБРОБЛЯЛИ ВІДБІЛЮЮЧИМИ І РЕМІНЕРАЛІЗУЮЧИМИ ПРЕПАРАТАМИ

Відбілювання вітальних зубів препаратами пероксиду карбаміду (ПК) широко застосовується в стоматології, але зміни, які при цьому відбуваються в твердих тканинах зуба, досліджені недостатньо.

Мета роботи - вивчення іn vitro хімічного складу дентину зубів, які обробляли відбілюючими засобами на основі 30% ПК з наступною ремінералізацією препаратом "Белагель Са/P".

Досліджено 26 видалених зубів у людей віком 18-35 років. Лівий бік вестибулярної поверхні зубів обробляли впродовж 30 хв (10 сеансів) препаратом ПК. Правий бік вестибулярної поверхні зубів після закінчення процедури відбілювання піддавали дії препарату "Белагель Са/P" впродовж 20 хв (10 сеансів) для ремінералізації твердих тканин зуба. Оральну поверхню зубів не відбілювали (контроль). Між процедурами зуби зберігали в ізотонічному розчині при температурі 37°С. Зразки готували методом KBr-таблеток під тиском 1200-1500 кг/см2 в умовах вакууму. Інфрачервоне (ІЧ) спектральне дослідження проводили в діапазоні 4000...400 см-1 на спектрофотометрі Avatar 320 FT - IR.

Доведено, що після відбілювання зубів статистично достовірним (p<0,05) є збільшення фосфатних, карбоксилатних та гідроксильних груп. Із збільшенням кількості функціональних груп, особливо карбоксильних, створюються умови для заміщення аніона (РО43-); гідроксилу (ОН-) в структурі гідроксиапатиту на карбоксильні групи. Це призводить до прискорення процесу розчинення кристалів гідроксиапатиту. Змін в якісному хімічному складі дентину групи А щодо групи В не відзначалося (р>0,1).

Отже, відбілювання вітальних зубів може призводити до збільшення функціональних груп (РО43-, СОО-, ОН-) у хімічному складі дентину. Ремінералізуюча терапія не впливає на показники хімічного складу дентину, зміни яких відбуваються внаслідок застосування 30% препаратів ПК.

ЗАСТОСУВАННЯ АНТИОКСИДАНТІВ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ПАРОДОНТИТУ

Перспективним в лікуванні хвороб пародонту є застосування антиоксидантів, які інгібують процес перекисного окислення мембран клітин, сприяють регенерації слизової ясен.

Метою нашого дослідження було вивчення ефективності антиоксидантів оротату калію в поєднанні з відеїном у комплексному лікуванні хворих на пародонтит.

З метою покращання метаболізму, мікроциркуляції в тканинах пародонту застосовували жиророзчинний вітамін Дг - відеїн, який має виражену протизапальну дію на м'які та тверді тканини, підвищує проникність мембран клітин епітелію, посилює процес осифікування. У 28 хворих з генералізованим пародон'пггом, після усунення місцевих екзогенних чинників в пародонтальні кишені шляхом інстиляції вводили 1% суспензію оротату калію в 0,125% олійному розчині відеїну (курс лікування - 6-8 сеансів). Для загального лікування призначали гіпосенсибІлізуючі препарати та вітамінотерапію. Про результати лікування робили висновок за клінічними спостереженнями, динамікою показників резистентності капілярів, рентгенологічними дослідженнями. У 22 хворих (80%) спостерігалося суттєве покращання перебігу захворювання. Зростала резистенпгісіь капілярів ясен з 11,6±1,8 сек до 50,(Ш),52 сек, зменшувалися показники міграції лейкоцитів за Ясиновським ~ 78,2±5,3 клітин (до лікування 223,5±3,5 клітин). Ремісія насіупала через 6 місяців у 20 (75%), а через 12 місяців у 7 (25%) пацієнтів. Ефективність проведеного лікування нестійка в осіб контрольної групи. Загостренім симптоматичного гінгівіту через б місяців було відсутнім у 16 (60%) хворих, а через 12 місяців - у 9 (32%) обстежених.

Застосування оротату калію з відеїном показало високу ефективність пропонованого методу лікування, що дозволяє рекоменцувати його в практичну пародонтологію.

АНТИМІКРОБНА АКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСУ ІЗАТІЗОНА ТА ДОЦІЛЬНІСТЬ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Враховуючи полімікробний характер анаеробних інфекцій, стало необхідним внесення коректив у антимікробну терапію при запальних процесах у пульпі та пародонті. На перший план виступає протимікробна та протизапальна терапія.

Бісчетвертинні амонієві сполуки ізатізона у комбінації ДМСО і ПЕГ-9, що володіють поверхнево-активними, бактеріостатичними, бактерицидними діями щодо стафілококів і стрептококів, інактивують стафілококовий токсин. У стоматології ця сполука застосування не знайшла, хоча могла би дати високий лікувально-профілактичний ефект.

Були проведені мікробіологічні дослідження