та зубних рядів у цього контингенту обстежуваних слід більшу увагу звертати на проведення планових санацій та цільові скерування до вузьких спеціалістів.
ОЦІНКА РОЛІ СПАДКОВОСТІ ТА СЕРЕДОВИЩА В ДЕТЕРМІНАЦІЇ ФІСУРНОГО КАРІЄСУ МОЛЯРІВ
Більшість морфологічних ознак зубної системи детермінується автосомними генами, що зумовлює індивідуальність одонтогліфічних рисунків перших нижніх постійних молярів (пнпм). Монозиготні близнята, маючи ідентичні генотипи, відзначаються тотожністю одонтогліфічних ознак ПНПМ.
Зиготність близнят визначалась полісимптомним методом (за Simens) та за одонтогліфікою ПНПМ (за методом Зубова А.А.). За різницею конкордантності моно-та дизигот визначали коефіцієнт успадкування Хольцингера та частку факторів середовища в детермінації фісурного карієсу ПНПМ.
В результаті досліджень було встановлено перевагу генетичної компоненти у виникненні фісурного карієсу та цілковиту спадкову детермінацію топографії каріозного ураження ПНПМ. Водночас виявлено вищий коефіцієнт успадкування у дівчачих парах.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ПАСТИ НА ОСНОВІ ДИКЛОФЕНАКУ НАТРІЮ В ЛІКУВАННІ ПАРОДОНТИ ТУ
Місцеве лікування пародонтиту залежить від ступеня важкості процесу, індивідуальних особливостей його перебігу, однак протизапальна терапія завжди передує іншим лікувальним маніпуляціям. В цьому аспекті перспективною є група неспецифічних протизапальних засобів, представником якої є диклофенак натрію. Препарат володіє анальгетичним, антипіретичним та протизапальним ефектами.
Метою нашого дослідження було вивчення клінічної ефективності застосування диклофенаку натрію у лікарській формі, яка б поєднувала інгредієнти різного механізму дії, а також мала б відповідну консистенцію для проведення маніпуляцій.
Проведено підбір складових компонентів пасти, що не вступають між собою у хімічну взаємодію і не є фармакологічними антагоністами. Лікарська форма складається з диклофенаку натрію, хлоргексидину біглюконату, олії м'яти перцевої та поліетиленгліколю. Хлоргексидин - четвертинна амонієва сполука, яка володіє протибактеріальною активністю, включаючи фунгіцидну та антианаеробну дії. Органолептичні властивості пасти відкореговані олією м'яти перцевої, поліетиленгліколь має зв'язуючі, емульгуючі, змочуючі, адгезивні та диспергуючі властивості.
Після усунення місцевих екзогенних факторів проводили протизапальну терапію лікарською сумішшю, а після стихання запального процесу препарат застосовували у вигляді пасти в пародонтальні кишені під твердіючу пов'язку. Проведено лікування 15 хворих на генералізований пародонтит. До та після проведення маніпуляцій пацієнтів обстежували, використовуючи клінічні та параклінічні методи. Про ефективність використання нової лікарської форми зокрема свідчать результати аналізу мікробіологічного дослідження. Встановлено, що препарат "Диклофенак-паста" у дослідах in vitro володіє вираженою антибактеріальною активністю.
Отримані результати доводять, що паста на основі диклофенаку натрію ефективна в місцевому лікуванні пародонтиту, володіє протизапальними, анальгетичними властивостями, що знайшло підтвердження у динаміці патологічного процесу, а також у величинах індексів. Це дозволяє рекомендувати запропоновану лікарську форму в клініці пародонтології.