РЕФЕРАТ

на тему:

Водні витяжки з ЛРС

План.

І. Вступ

ІІ. Огляд літератури

1. Характеристика настоїв та відварів як дисперсних систем і лікарських форм.

2. Теоретичні основи процесу екстрагування діючих речовин з рослинної сировини.

3. Фактори, що впливають на процес вилучення діючих речовин з рослинної сировини.

4. Правила приготування настоїв та відварів і додавання до них різних лікарських речовин згідно вимог нормативних документів (ДФ, накази).

5. Особливості приготування багатокомпонентних водних витяжок з одно – і різноплановим режимом настоювання.

6. Апаратура, що застосовується для приготування настоїв і відварів.

7. Особливості приготування водних витяжок з ЛРС, що вміщують алкалоїди, серцеві глікозиди, ефірні олії, дубильні речовини, антраглікозиди, слизи та інші.

8. Авторські прописи водних витяжок (мікстура Траскова, Кватера, Дерюгіна, Равкіна та ін.).

9. Приготування водних витяжок з використанням екстрактів – концентратів і додаванням до них різних лікарських речовин.

10. Оцінка якості, оформлення до відпуску і зберігання водних витяжок відповідно до вимог ДФ та інших нормативних документів.

1. ХАРАКТЕРИСТИКА НАСТОЇВ І ВІДВАРІВ

Зараз як рідкі лікарські форми широко використовуються складні багатокомпонентні, комбіновані лікарські препарати, які одержують шляхом обробки рослинних матеріалів водою при певному режимі настоювання.

Мета одержання витяжок - приготування продукту, що містить біологічно активні компоненти рослинного матеріалу (алкалоїди, глікозиди, ефірні олії, дубильні речовини та ін.).

В залежності від способу одержання і складу розрізняють три групи водних витяжок: настої, відвари, слизи. Приготування їх регламентується загальною статтею ДФ XI.

Настої і відвари - це рідкі лікарські форми, що являють собою водні витяжки з лікарської рослинної сировини, а також водні розчини сухих або рідких екстрактів (концентратів). Вони широко застосовуються в медичній практиці як самі по собі, так і в складі складних лікарських препаратів у вигляді мікстур, полоскань, примочок, промивань, ванн, інгаляцій.

За фізико-хімічною природою водні витяжки являють собою комбіновані дисперсні системи: поєднання істинних розчинів або розчинів ВМС з колоїдними. Інколи в витяжки переходять емульговані або суспендовані компоненти. Склад водних витяжок досить складний і не завжди піддається повній якісній і кількісній оцінці.

Широке застосування в медичній практиці настоїв і відварів пояснюється позитивними властивостями цієї лікарської форми:

- максимальний терапевтичний ефект від дії комплексу біологічно активних і супутніх речовин, що міститься в рослинній сировині;

- пролонгованість дії;

- відсутність побічного ефекту, притаманного багатьом хімічним речовинам;

- для деяких діючих речовин, що містяться в рослинному матеріалі, не розроблені методики виділення їх у чистому вигляді або не визначена хімічна структура, у зв'язку з чим їх не можна синтезувати або одержати якимось іншим способом;

- простота приготування та ін.

До недоліків водних витяжок можна віднести:

- нестійкість при зберіганні (мікробну, хімічну, термодинамічну), яка обмежує строки зберігання;

- нестандартність водних витяжок через численні фактори, що впли-вають на їх якість при приготуванні;

- тривалість приготування.

2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ЕКСТРАКЦІЇ ЛІКАРСЬКОЇ

РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ

Процес витягання діючих речовин з сировини - дуже складний і складається зі стадій набухання, утворення первинного соку всередині клітин і масообміну.

Процес екстрагування рослинного матеріалу являє собою не просте розчинення складових частин, рослини, а його слід розглядати як різноманітність фізико-хімічних процесів, що проходять як всередині клітини, так і на її поверхні. Поряд з процесами розчинення відбуваються явища дифузії, осмосу, адсорбції та ін. Для екстрагування найчастіше застосовується висушений матеріал, у якому внаслідок втрати вологи об'єм протоплазми зменшується і утворені пустоти в клітинній оболонці заповнюються повітрям.

У перші моменти стикання з екстрагувачем клітини сухої рослинної сировини набрякають. Тривалість цього процесу залежить переважно від гістологічної будови рослинного матеріалу, від ступеня його подрібненості, а також природи екстрагувача.

В результаті набрякання клітин повітря витісняється з них екстрагувачем, який потім екстрагує спочатку з зовнішніх, переважно зруйнованих клітин як розчинні, так і нерозчинні речовини. Потім екстрагувач проникає через нерозчинні оболонки в глибоко розміщені клітини і розчинює речовини, які містяться там, утворюючи концентрований розчин зі значним осмотичним тиском; це і є основою процесу екстрагування, що приводить до розбавлення утвореного концентрованого розчину екстрагувачем, який є поза клітинами. Цей процес дифузії і осмосу проходить доти, поки не настане рівновага, тобто концентрація речовин, які проходять через клітинну оболонку, в клітинах і поза ними буде однаковою. При цьому відбувається молекулярна і конвективна дифузії.

Через те, що процес екстрагування в умовах аптеки провадиться однією й тією ж кількістю екстрагувача, то діючі речовини з рослинного матеріалу ніколи повністю не екстрагуються, що є одним із недоліків існуючих методів.

З метою підвищення ефективності процесу витягання необхідно підтримувати максимально можливим перепад концентрації речовин всередині і зовні рослинного матеріалу шляхом подання більш «свіжих» порцій екстрагента до настання стану рівноваги. Це досягається перемішуванням суміші. Виходячи з цього, ДФ XI приписує при виробництві настоїв і відварів настоювання сировини проводити при частому перемішуванні.

Таким чином, витягання складається з таких основних процесів: дифузії, десорбції, розчинення, діалізу та виливання.

3. АПАРАТУРА, ЩО ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ В ТЕХНОЛОГІЇ ВОДНИХ ВИТЯЖОК

Приготування водних витяжок проводять з використанням інфундирних /інфундирно-стерилізаційних/ апаратів, в які поміщають 1-3 інфундирки в залежності від конструкції.

Матеріал, з якого зроблена інфундирка /від латинського infundio — обливати, заварювати/ також може впливати на якість приготовлюваних настоїв і відварів. Він не повинен взаємодіяти з рослинним матеріалом і витягуваними діючими речовинами, мати достатню теплопровідність і механічну міцність.

Раніше в аптечній практиці використовувалися олов'яні, міднолуджені та алюмінієві інфундирки. Останні часто погіршували якість водних витяжок, взаємодіючи з солями алкалоїдів, дубильними речовинами, кислотами, лугами та іншими сполуками. Пізніше з'явилися фарфорові, емальовані та інфундирки