Реферат на тему:

Вторинний остеопороз — проблема сучасної медицини

13 січня 2000 року в штаб-квартирі Всесвітньої організації охорони здоров’я в Женеві (Швейцарія) було офіційно оголошено про початок Міжнародної декади, присвяченої кістково-суглобовій патології (The Bone and Joint Decade 2000-2010). Генеральний директор ВООЗ Гро Х. Брундтланд зазначила, що, незважаючи на те, що захворювання кістково-м’язової системи включають понад 150 хвороб та синдромів, медико-соціальне й економічне навантаження на суспільство, насамперед, пов’язане з остеопорозом, остеоартрозом, болями в нижній ділянці спини, ревматоїдним артритом та травмами кістково-м’язової системи.

Проблемі остеопорозу та його ускладненням в Україні приділяється значна увага. 19-21 березня 2003 року на базі Тернопільської державної медичної академії ім. І. Я. Горбачевського відбулася науково-практична конференція на тему: «Вторинний остеопороз: епідеміологія, клініка, діагностика, профілактика та лікування». У роботі конференції взяли участь фахівці різних галузей медицини з усієї України: травматологи-ортопеди, геронтологи й геріатри, ревматологи, терапевти, ендокринологи, гінекологи, педіатри та інші.

Розпочав пленарне засідання з широкого огляду проблем остеопорозу та шляхів їх вирішення президент Української асоціації остеопорозу, член правління Всесвітньої асоціації остеопорозу, директор Українського науково-медичного центру проблем остеопорозу, доктор медичних наук, професор В. В. Поворознюк.

Остеопороз — системне захворювання скелета, що характеризується низькою кістковою масою та мікроструктурними пошкодженнями кісткової тканини, які призводять до підвищення крихкості кісток і, відповідно, до збільшення ризику переломів.

Дані епідеміологічних досліджень свідчать про велику поширеність на сьогодні остеопорозу: у 13% жінок та 3% чоловіків — у віковій групі 50-59 років, відповідно у 25% та 10% — у групі 60-69 років, у 50% та 22% — у групі 70-79 років, у 53% та 20% — у групі 80-89 років. Остеопоротичні переломи істотно впливають на показники захворюваності й смертності. Переломи стегнової кістки призводять до зниження очікуваної середньої тривалості життя на 12-15%; до 20% хворих помирають протягом перших 6 місяців, близько 50% пацієнтів не можуть пересуватися без сторонньої допомоги, а третина втрачає здатність до самообслуговування. Сумарний ризик остеопоротичних переломів у віці 50 років становить 39,7% для жінок та 13,1% для чоловіків.

Ранне виявлення осіб зі зниженою щільністю кісткової тканини — основна концепція профілактики та лікування в усьому світі. Доведено, що профілактика остеопорозу обходиться державі й суспільству набагато дешевше, ніж лікування його ускладнень.

В Україні спостерігається певний прогрес у плані діагностичного денситометричного обладнання. Так, якщо в 1995 році денситометри були тільки в Києві (Інститут геронтології АМН України, Український ревматологічний центр) та Харкові (Інститут патології хребта та суглобів АМН України), то нині в нашій державі вже є два денситометри по типу DEXA (Тернопіль, Дніпропетровськ) та ультразвукові денситометри (Інститут геронтології АМН України, Інститут травматології та ортопедії АМН України; Євпаторія, Одеса).

Основні напрями профілактики — формування якомога вищого піку кісткової маси з нормальною якістю кісткової тканини, по можливості нівелювання тих негативних чинників, які впливають на кісткову тканину.

Величезне значення мають екологічні чинники. Щодо населення, яке проживає на радіаційно забруднених територіях, необхідно впроваджувати лікувально-профілактичні заходи, серед яких особлива роль повинна відводитися достатньому надходженню в організм кальцію. Таким чином можна запобігти негативному впливу на кісткову тканину радіонуклідів — стронцію, цезію. Це набуває особливої актуальності у зв’язку з отриманими результатами досліджень по вивченню фактичного харчування населення різних регіонів України, які показали, що рівень споживання кальцію в раціоні сьогодні становить 30-40% від норми.

Згідно із класифікацією виділяють первинний і вторинний остеопороз. Якщо остеопороз виникає внаслідок основного захворювання, його трактують як вторинний. Термін «вторинний» застосовується до тих пацієнтів, у яких остеопороз розвивається внаслідок причин, не пов’язаних з менопаузою й старінням. Як правило, вторинні форми остеопорозу класифікуються відповідно до наступних причин.

Ендокринні порушення (гіпертиреоз, гіперкортицизм, цукровий діабет, гіпогонадизм, гіперпаратиреоз, захворювання гіпофіза).

Призначення лікарських засобів (глюкокортикоїди, гепарин, метотрексат, препарати літію, антациди).

Захворювання органів травлення (гастроектомія, запальні захворювання кишечнику, синдром мальабсорбції, захворювання гепатобіліарної системи).

Захворювання нирок (хронічна ниркова недостатність, нирковий канальцевий ацидоз, синдром Фанконі).

Захворювання крові (лейкоз, лімфоми, системний мастоцитоз, мієломна хвороба, таласемія та інші анемії, хвороба Гоше).

Захворювання сполучної тканини (недосконалий остеогенез, синдром Елерса-Данлоса, синдром Морфана, ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак).

Інші причини: вагітність та лактація, іммобілізація, злоякісні новоутворення, нервово-психічна анорексія, зловживання алкоголем, гіперфосфатемія, синдром Рейлі-Дея).

Таким чином, остеопороз — це мультидисциплінарна проблема. Спільно з Інститутом ендокринології ім. В. П. Комісаренка АМН України вивчаються особливості розвитку ендокринного остеопорозу, розробляються лікувально-профілактичні заходи. У 2000 році в Івано-Франківську за сприяння Івано-Франківської державної медичної академії (ректор — академік АМН України Є. М. Нейко), головного терапевта МОЗ України, віце-президента Української асоціації остеопорозу, професора В. М. Коваленка Українська асоціація остеопорозу провела конференцію, присвячену глюкокортикоїд-індукованому остеопорозу. Під час конференції відбулася презентація першої книги з бібліотеки асоціації «Глюкокортикоїд-індукований остеопороз».

Спільно з академіком АМН України О. М. Лук’яновою, співробітниками НДІ ПАГ, ученими Інституту травматології та ортопедії АМН України, Харківського інституту охорони здоров’я дітей і підлітків АМН України, спів-робітниками кафедри педіатрії та фізіотерапії Кримського державного медичного університету, Одеським, Придунайським, Соснівським та Новояворівським відділеннями Української асоціації проводяться комплексні клініко-епідеміологічні дослідження дітей і підлітків у різних регіонах країни.

В Інституті травматології та ортопедії АМН України, Харківському інституті патології хребта та суглобів АМН України велику увагу приділяють проблемі остеопорозу при ендопротезуванні великих суглобів. Остеопороз як терапевтична проблема вивчається фахівцями Тернопільської державної медичної академії.

Ректор Тернопільської державної медичної академії, професор Л. Я. Ковальчук і керівник Тернопільського обласного відділення Української асоціації остеопорозу, професор С. І. Сміян зауважили, що кісткову тканину можна розглядати як маркер здоров’я популяції. Мінеральна щільність кісткової тканини є більш вірогідним предиктором тривалості життя, ніж рівень артеріального тиску чи холестерину крові (Johansson C. та співавт., 1998).

Тернопільські вчені дослідили поширеність остеодефіцитних станів у 5643 пацієнтів із соматичною патологією. За допомогою методу двобічної рентгенівської денситометрії в 40,2% хворих виявлено остеопенію, у