КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Використання гліцерину в технології лікарських форм
План
Вступ
1. Джерела одержання гліцерину.
2. Фізико-хімічні властивості гліцерину.
3. Фармакологічна дія гліцерину.
4. Використання гліцерину для приготування різноманітних лікарських
форм.
5.Гліцерин в авторських прописах.
Висновок
Використана література
Вступ
Гліцерин
Glycerolum
1,2,3-пропантріол
СH2 – CH– CH2
| | |
OH OH OH
Гліцерин (від грец. glykeros – солодкий) – найпростіший представник насичених трьохатомних спиртів- гліцеринів. Був вперше відкритий хіміком і фармацевтом Шеєле в 1779 році при приготуванні пластиря, тобто при нагріванні жиру з оксидом свинцю. В природних умовах широко поширений у вигляді складних ефірів з вищими органічними кислотами.
В фармацевтичній практиці застосовують не абсолютний гліцерин, а розбавлений водою з вмістом гліцерину 86-90% і густиною 1,225-1,235, тобто з вмістом води 12-15%. Це пов’язано з тим, що гліцерин дуже гігроскопічний і має подразнюючі властивості.
Джерела одержання гліцерину
Найбільш важливим способом отримання гліцерину являється омилення жирів( запропоноване Шеєле ). В присутності лугів чи каталізатора утворюється гліцерин і високомолекулярні жирні кислоти:
C3H5(O – C – R)3 + 3HOH C3H5(OH)3+ 3R – C – OH
|| ||
O O
Гліцерин високого ступеня чистоти і практично з 100% виходом отримують способом, розробленим П.В. Науменко, М.В. Іродовим, П.І. Чуковим. Процес проводять при нагріванні жиру в автоклаві з одночасною подачею перегрітого пару при тиску 2200 кПа і 220є С. В цих умовах розщеплення жирів проходить без каталізатора.
Гліцерин також синтезують хлоруванням пропілену (газоподібний продукт крекінгу нафти). Утворений алілхлорид піддають гідратації, а потім дії хлорнуватистої кислоти і води:
CH3 CH2Cl CH2OH CH2OH CH2OH
| | | | |
CH Cl2 CH H2O CH HClO CHOH H2O CHOH
|| || || | |
CH2 CH2 CH2 CH2Cl CH2OH
Фізико-хімічні властивості
Гліцерин містить не менше 98,0% і не більше 101,0% пропан-1,2,3-тріолу, у перерахунку на безводну речовину. Він являє собою безбарвну сироподібну прозору гігроскопічну рідину солодкого смаку нейтральної реакції. Розчиняється у воді, спирті і в суміші ефіру зі спиртом, але не розчиняється в ефірі, хлороформі та жирних оліях. У гліцерині легко розчиняється: кислота борна, натрію тетраборат, хлоралгідрат, натрію гідрокарбонат, танін, протаргол, калію йодид, кристалічний фенол, цинку сульфат, анестезин, атропіну сульфат та ін. Гліцеринові розчини легко змиваються водою і мають меншу адсорбцію розчинених речовин. Кипить гліцерин при 290є С з розкладом. Через високу гігроскопічність зберігають гліцерин у добре закупорених ємкостях.
Фармакологічна дія
Так як, гліцерин являється осмотично активною речовиною, він підвищує осмотичний тиск (в тому числі сприяє переходу води із позасудинного русла в плазму). Після перорального (1-2 г/кг) і парентерального введення за рахунок дегідратаційного ефекта понижує внутрішньочерепний тиск (максимальний ефект досягається протягом 1-1,5 год.) і внутрішньоочний тиск (початок дії- протягом 10 хв., максимальний ефект- через 1-1,5год.). Гліцерин використовується для проведення дегідратаційної терапії при набряку мозку, перед чи після операції в офтальмології.
При ректальному використанні виявляє легку подразнюючу дію на слизову оболонку прямої кишки і рефлекторно стимулює скорочувальну властивість кишківника, надаючи проносну дію, сприяє розм’якшенню калових мас і проходження їх по товстому кишківнику. Проносний ефект розвивається протягом 15-30 хвилин.
Має пом’якшуючу і дерматопротекторну дію, має високі гігроскопічні і змащувальні властивості. При нанесенні на шкіру активізує в ній обмінні процеси.
Використання гліцерину для приготування різноманітних лікарських форм
1.Rp.: Protargoli 0,2
Glycerini 0,5
Aquae purificatae 15 ml
M.D.S.: Для орошення голосових зв’язок (при гіперпластичному
ларингіті)
Приготування: У чисту суху ступку поміщають 0,2 г протарголу, старанно розтирають з попередньо відваженим гліцерином. Одержану масу розчиняють у 15 мл очищеної води. Готову лікарську форму переносять із ступки у флакон до відпуску. Закупорюють і оформляють.
2.Rp.: Novocaini 0,1
Spiritus aethylici 95%
Glycerini ana 7,5
M.D.S.: По 5 крапель в хворе вухо декілька раз на день (при отиті )
Приготування: У сухий чистий флакон до відпуску з попередньо підібраною пробкою поміщають 0,1 г новокаїну. Відміряємо 7,5 мл 95% етилового спирту і поміщають його у флакон, розчиняємо новокаїн. Таруємо на технічних аптечних терезах, відважуємо 7,5 г гліцерину і поміщають у флакон. Закривають пробкою і розбовтують до одержання розчину. Оформляють до відпуску.
3.Rp.: Natrii hydrocarbonatis
Natrii sulfatis ana 1,5
Glycerini 4,0
Aquae purifiсatae 30 ml
M.D.S.: По 8-10 крапель в вухо декілька раз на день (при хронічному
отиті)
Приготування: У сухий чистий флакон до відпуску з добре підібраною пробкою відміряємо 30,0 мл води очищеної і розчиняємо у ній попередньо відважені 1,5 г гідрокарбонату натрію і 1,5 г сульфату натрію. Флакон тарують на технічних терезах, відважують 4,0 г гліцерину і поміщають у флакон. Закривають пробкою і розбовтують до одержання розчину. Оформляють до відпуску.
4.Rp.: Phenoli 0,5
Glycerini 10,0
M.D.S.: Змащувати глотку.
Приготування: У чистий сухий флакон поміщають 0,55 г рідкого фенолу (рідкого фенолу беруть на 10% більше ніж кристалічного: 0,5*1,1=0,55), тарують на технічних аптечних терезах, відважують10,0 г гліцерину і поміщають у флакон. Флакон закривають і підігрівають на водяній бані до повного розчинення. Оформляють до відпуску.
5.Rp.: Zinci oxydi
Talci ana 20,0
Glycerini 10,0
Laevomycetini 5,0
Aquae purificatae 50 ml
M.D.S.: Зовнішнє ( при вульгарних вугрях )
Приготування: У суху ступку відважують порошкоподібні речовини (цинку оксид, тальк, левоміцетин). Розтирають їх додаючи частинами 10,0 г гліцерину (останній відважують завчасно у флакон ). Помішуючи додають 30 мл попередньо відміряної води. Залишком води суспензію змивають у флакон до відпуску. Закупорюють і оформляють.
6.Rp.: Aethacridini lactatis