РЕФЕРАТ

на тему:

Загальна фізіологія центральної нервової системи

Зміст

Нервові центри та їх властивості

Збудження

Гальмування

Координація рефлекторної діяльності

Список використаної літератури

Додатки

1.Нервові центри та їх властивості

Нервовий центр — це складна сукуп-ність нейронів, необхідних для здійснення рефлекторного акту чи регуляції певної функції організму. Таке уявлення про нер-вовий центр є дещо умовним, оскільки в регуляції функцій у кожному, особливо складному рефлекторному акті беруть участь не лише нейрони центру, а й інші нейрони, іноді розміщені на різних рівнях ЦНС.

З фізіологічного погляду, нервовий центр, який регулює ту чи іншу функцію організму або здійснює конкретний рефлек-торний акт, — це складне об'єднання нейро-нів, котрі узгоджено, координовано діють у регуляторному процесі. При цьому роль різних нейронів у нервовому центрі неод-накова: участь певних груп нейронів (ядро центру) абсолютно необхідна, участь інших є необов'язковою, їх можуть замінювати інші нейрони (розсіяна частина центру).

Нервові центри мають низку властивос-тей, зумовлених структурою нейроих лан-цюгів, що утворюють ці центри, та особли-востями синаптичного проведення нервових імпульсів. Діяльність нервових центрів ґрун-тується на взаємодії двох процесів: збу-дження і гальмування.

Збудження

Збудження — активний фізіологіч-ний процес, яким нервові клітини відпо-відають на зовнішню дію. Збудженню притаманні такі властивості.

1. Однобічне проведення збуджен-ня — це здатність проводити збудження в одному (ортодромному) напрямку, що зу-мовлена властивістю хімічних синапсів проводити збудження від аферентного аксона до еферентного нейрона через синапс, а в ньому завжди від пре- до постсинаптичної мембрани. Ось чому зворотне (антидромне) проведення збудження не-можливе (воно обмежується лише тілом нейрона).

2. Уповільнене проведення збу-дження в нервовому центрі зумовлене си-иаптичною затримкою, тобто часом, по-трібним для повного розвитку дії медіато-ру на постсинаптичну мембрану проміж-них та еферентних нейронів. Для ви-никнення одного ПД потрібно 0,5 - 1 мс. Наявність численних синаптичних затри-мок уповільнює проведення збудження в центральній частиш рефлекторної дуги. Ось чому загальна тривалість полісииантичного рефлексу може становити десятки й сотні мілісекунд.

3. Сумація збуджень. Рефлекторну реакцію викликає лише таке подразнення, яке має достатню, тобто порогову силу. Проте, як показав ще І. М. Сєченов, і допорогові подразники за певних умов викли-кають рефлекторну реакцію. Рефлекс у таких випадках може виникнути внаслідок часової чи просторової сумації слабких допорогових подразників.

Часова сумація виникає тоді, коли допорогові подразнення багаторазово повторю-ються через короткі інтервали часу, так що відбувається поступове збільшення амплітуди ЗПСП в аферентному нейроні, поки вона не досягне порогового рівня, який ви-кликає появу ПД і відповідну рефлекторну реакцію (мал. 1, а).

Просторова сумація виникає тоді, коли кілька допорогових подразників діють на різні ділянки рецептивного поля якогось рефлексу. У цьому разі на мембрані тіла ефе-рентного нейрона також виникають допоро-гові ЗПСП, які електротонічно поширюють-ся, досягають аксонного горбка, підсумовують-ся і при досягненні порогового рівня депо-ляризації спричинюють появу ПД й відповід-ну рефлекторну реакцію (див. мал. 1, б). Велика кількість рефлексів вищих тварин і людини в природних умовах здійснюються внаслідок часової чи просторової сумації слабких подразників (рефлекси чхання, каш-лю, чухання тощо).

4. Трансформація ритму збуджен-ня. Частота імпульсів, які нервові центри надсилають до виконавчих органів, певною мірою визначається силою і частотою под-разнення рецепторів. Однак зазвичай збу-дження, яке надходить до нервового цент-ру і виходить з нього, має іншу частоту: нервові центри здатні змінювати ритм ім-пульсів, що надходять.

Навіть у разі поодинокого подразнення аферентного нерва рефлекторне скорочення м'язів може мати тетанічний характер. У цьому разі нервові клітини відповідають на поодиноке подразнення тривалим роз-рядом. Це явище називають мультиплі-кацією, або почастішанням ритму. Крім того, явище трансформації ритму може по-лягати у зменшенні частоти імпульсів по-рівняно з частотою подразнення, тобто ви-никає явище порідшання ритму. Так, по-одинокі нейрони ссавців відповідають на подразнювальні імпульси власним ритмом активності не вищим за 60 за 1 с.

Нервові клітини, що певний час перебу-вали у неактивному стані й тому мали від-носно невисоку лабільність, не здатні спо-чатку відповідати на часті подразнення відповідним ритмом, вони починають по-ступово залучатися до роботи. Так виникає явище "засвоєння ритму" (О. О. Ухтомський). Воно відбувається у ЦНС як під впливом периферичних подразнень, так і в процесі здійснення міжцентральних зв'яз-ків. Унаслідок підвищення лабільності од-них нейронів і зниження інших відбувається перебудова їхньої діяльності і настроювання на спільний ритм.

5. Післядія збудження — це про-довження рефлекторної відповіді після припинення подразнення. Вона залежить від сили подразнення і функціонального стану нервового центру. Післядія має складну природу. З одного боку, вона зумовлена тим, що після припинення подразнення, особ-ливо сильного і тривалого, постсинаптична мембрана нейрона ще деякий час лишаєть-ся деполяризованою, отже, здатною ге-нерувати імпульси. З другого боку, після-дія пов'язана з рухом імпульсів по замкне-них ланцюгах нейронів (реверберація імпульсів), унаслідок чого тривалий час підтримується висока збудливість нер-вового центру.

Післядія збудження нервового центру може зберігатися у вигляді слідів і після закінчення збудження. Тривалість збере-ження цих слідів різна — від кількох се-кунд до багатьох років, що має значення для процесів пам'яті.

6. Тонус нервових центрів — це стале незначне збудження нейронів нерво-вого центру, у створенні й підтриманні якого

беруть участь аферентні імпульси, що ну ходять від периферичних рецепторів до ЦНС, а також різні гуморальні подразний (СО2, гормони тощо). Тому з нервову центрів на периферію до певних органів! тканин постійно надходять розряди нервових імпульсів. Така низькочастотна імпульсація зумовлює тонус тих скелетних м'язи які підтримують положення тіла, тонус гладких м'язів порожнистих внутрішніх органів тощо.

7. Домінанта. Принцип домінанти (лат. — панівний) був сформульований О. О. Ухтомським як загальний принцип