Лікування. У гострий період насамперед необхідний постільний режим, спокій. Хворого слід покласти на тверду постіль, для цього під звичайний матрац підкладають дерев'яний щит. Застосовують також місцеві засоби: грілку, мішечок з гарячим піском гірчичники, банки. Місцевим подразнювальним засобом є різні знеболювальні мазі, які втирають у болючі ділянки.

Знеболювальні лікарські засоби: анальгін — 3 мл 50 % розчину, реопірин — 5 мл або баралгін — 2 мл внутрішньом'язово. Застосовують анальгетші ну суміш (розчин анальгіну 50 % — 2 мл, ціанокобаламіну Д 500 мкг, ношпи — 2 мл, димедролу 1 % -- 1 мл) внутрішньом'язово в одному шприці. Користуються такої кварцовим опроміненням в еритемній дозі.

Коли ефект відсутній. Лікування доцільно проводити в умовах неврологічного стаціонару. Продовжують застосовувати анальгетики: анальгін, баралгін, седалгін, триган. Нерідко біль зумовлений ураженням симпатичних волокон. У такому разі призначають фінлепсин або тегретол — 200 мг, аміназин — 25 мг 1 - 3 рази на добу, ганглерон — 1 мл 1,5 % розчину, диклофенак натрію - 3 мл внутрішньом'язово. Ефективним є застосування препаратів, що мають протизапальну та анальгетичну дію: індомстацин 25 мг, іупрофеп 200 400 мг, ортофен 25 мг тричі на день протягом 1—3 тиж. їх бажано використовувати у поєднанні з аптигістамінними засобами: димедролом (50 мг), супрастипом, пінольфеном ( 25 мг).

Для зменшення набряку корінця призначають дегідратанійні засоби: фуросемід - 10 мг, гіпотіазид 25 мг протягом З — днів, еуфілін - 10 мл 2/І % розчину шіутрішпьоненпо и 10 мл 2,4 % розчину глюкози,

У разі затяжного больового синдрому хорошим засобом е новокаїнова блокада (20-40 мл 0,5 % розчину) у поєднанні з гідрокортизоном 50 - 75 мг, ціанокобаламіном 00—1000 мкг. У разі хронічного рсцидиьуючого перебігу іхворювання призначають нітаміни групи В, біогенні стимулятори.

Із фізіотерапевтичного лікуиапня застосовукл ь електрофорез новокаїну, кальцію хлориду, магнітогерапію, діадинамотерапію. Має значення також масаж. "Коли стихають гострі явища, застосовують ортопедичне лікування - витягування хребта за допомогою різноманітних тракційних апаратів та пристосувань. Ефективним є дозоване підводне витягування, а також мануальна терапія.

У хронічній стадії захворювання рекомендують санаторно-курортне лікування, Окрема грязелікування, радонові ванни, парафіноозокеритові аплікації. У разі стійкого больового синдрому використовують хірургічне лікування. Терміновими показаннями до оперативного лікування є впадання міжхребцевого диска з компресією корінцево-спінальної артерії і розпитком рухових розладів у вигляді млявих парезів паралічів, порушень сечовипускання.