РЕФЕРАТ
на тему:
Життя і діяльність М.Ф. Гамалії
П л а н :
Вступ.
Освіта і діяльність Гамалії.
Відкриття бактеріологічних станцій.
Епідемії та мікроби.
Смерть М.Ф. Гамалії.
Висновок.
Література.
Вступ.
Михайло Федорович Гамалія (1859-1949) — лікар-мікробіолог, епідеміолог, педагог, почесний член AH CPCP, академік AH CPCP, заслужений діяч науки, лауреат Державної премії СРСР, вчений, що володів даром наукового передбачення.
М.Ф.Гамалія народився 17.02 1859 р. в Одесі в сім'ї російського офіцера з відомого старо-винного українського роду, який дав країні чимало видатних діячів. Здобувши фундаментальну загальну освіту в Рішельєвському ліцеї, він вільно володів французькою, англійською, німецькою мовами, добре знав латинь. У 1880 p. M. Ф. Гамалія закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету, одного з кращих в Росії, що дало йому серйозну біологічну освіту. Захоплюючі лекції з еволюційної теорії І. І. Мечникова, передових знаменитих вчених-професорів того часу формували його світогляд, породили любов до науки.
1. Освіта і діяльність Гамалії.
Після закінчення з відзнакою в 1883 р. Військово-медичної академії М. Ф. Гамалія повертається до рідного міста. Він працює в лікарні О. О. Мочутковського, близького друга сім'ї, лікаря-невропатолога та інфекціоніста, відомого дослідом самозараження кров'ю хворого на висипний тиф. Під його впливом у М. Ф. Гамалії, а також у І. І. Мечникова виникла цікавість до інфекційної патології. М. Ф. Гамалія навіть організував вдома невеличку лабораторію.
У зв'язку зі своїм природно-географічним розташуванням і торгово-економічним становищем Одеський регіон у ті часи потерпав від таких інфекційних хвороб, як чума, холера, дифтерія, венеричні хвороби. Великих збитків зазнавало господарство краю від сибірки, сказу, чуми великої рогатої худоби, холери курей тощо. Одеса була і є важливим портом Причорномор'я і імпортно-експортним портом, отже, й «воротами інфекції» для регіону, джерелом розповсюдження збудників інфекційних хвороб для країни в цілому. Інфекційна захворюваність у регіоні завжди була вищою порівняно з іншими районами країни, тому одеські лікарі виявили цікавість до вивчення заразних хвороб. Одеса — «перлина біля моря» — місто, де працювало багато талановитих лікарів, вчених, стала колискою бактеріології, яка розв'язувала актуальні питання інфекційної патології на популяційному рівні, отже, епідеміології.
Молодому лікареві М. Ф. Гамалії, блискуче відрекомендованому І. І. Мечниковим, випала висока честь — в 1886 р. його було направлено Товариством одеських лікарів до знаменитого Л. Пастера, щоб, ознайомившись з методами вченого, відкрити в Одесі бактеріологічну станцію. Навчаючись у Л. Пастера, М. Ф. Гамалія довів, що щеплення проти сказу ефективні тоді, коли проводяться одразу після контакту з хворою твариною. М. Ф. Гамалія, будучи вдумливим вченим і палким прибічником наукової бактеріології, викликав у Л. Пастера глибоку симпатію і повагу. Л. Па-стер передав йому свій метод і дав згоду на організацію бактеріологічної станції, другої після Пастерівської.
2. Відкриття бактеріологічних станцій.
Відкриття бактеріологічної станції в Одесі відбулося 12 червня 1886 р. Директором станції було призначено І. І. Мечникова, якого палко рекомендував М. Ф. Гамалія, а його заступниками стали М. Ф. Гамалія і Я. Ю. Бардах. Одеські земські збори висловили М. Ф. Гамалії подяку за його працю.
Вперше в Росії М. Ф. Гамалія здійснив у 1886 р. щеплення проти сказу. Коли ж Паризька академія наук звинуватила Л. Пастера в тому, що його щеплення призводять до інфікування хворих на паралітичний сказ і на вченого чекав виклик до прокурора, М. Ф. Гамалія їздив до Лондона, де представив авторитетній комісії з участю Педжета та Гаролі свій солідний, бездоганно зібраний матеріал на користь Пастерівських щеплень. І хто знає, яка б доля спіткала Пастерівський метод і його самого, коли б не вагома підтримка молодого російського вченого М. Ф. Гамалії. Коли ж було організовано Пастерівський інститут, до його керівних працівників поряд зі своїми помічниками Дюкло, Шамберланом, Шранше, І. І. Мечниковим Л. Пастер включив і М. Ф. Гамалію.
Вивчаючи заразні хвороби курей, М. Ф. Гамалія виділив з кишечнику курки мікроб (1888), названий ним на честь свого вчителя вібріоном Мечникова. М. Ф. Гамалія запропонував холерну вакцину.
В 1888-1892 pp. M. Ф. Гамаія працював у Парижі у Пастера, Бушара, Страуса. Він збагатив вчення про сказ, розробив і впровадив у практику боротьби з сибіркою метод вакцинації. Він виявив, що вакцина проти сибірки ефективна в тому випадку, коли спричинює підвищення температури у вакцинованих тварин. М. Ф. Гамалії належить ідея використання вбитих мікробів для імунізації. Всупереч самому Л. Пастеру, він вважав, що на людський організм бактерії впливають своїми токсинами.
В 1892 р. вийшла його книжка «Бактерійні токсини» російською та французькою мовами. В ці роки М. Ф. Гамалія проводить досліди в пошуках збудника чуми рогатої худоби, і, якби його досліди не було заборонено, він міг би досягти своєї мети, відкривши віруси.
В 1893 p. M. Ф. Гамалея захистив у Петербурзі докторську дисертацію «Зтиология холеры с точки зрения зкспериментальной патологии». В ті роки вчений працював у створеній ним лабораторії при шпитальній терапевтичній клініці проф. Ф. І. Пастернацького, де виконав свої класичні роботи з гетероморфізму бактерій. Ці роботи послужили основою для вивчення L-форм бактерій, які відіграють велику роль у діагностиці, патогенезі і лікуванні деяких хвороб. Тоді ж М. Ф. Гамалія доклав багато зусиль для відкриття в Юріївському університеті курсу бактеріології. Він описав бактерицидні властивості живих тканин на бацилі сибірки. При цьому бацили втрачали свою морфологію й тинкторіальні властивості. Ці роботи стали стартом для вивчення антибіотичних властивостей тканин.
В 1898 p. M. Ф. Гамалія відкриває