На підставі наших численних досліджень ОЦК і її компонентів і зіставлення виявленого дефіциту цих показників з клінічними і лабораторними тестами доцільна наступна класифікація масивності гострих шлунково-кишкових кровотеч: легкий ступінь крововтрати (дефіцит ГО до 20%), середній ступінь крововтрати (дефіцит ГО від 20 до 30%) і важкий ступінь крововтрати (дефіцит ГО 30% і більше). Поза сумнівом, дефіцит ОЦК і її компонентів, а отже, і ступінь крововтрати можуть змінюватися. Об'їм крововтрати може збільшуватися і тоді легкий ступінь переходить в середню або важку.

Дослідження ОЦК і її компонентів дозволяє визначити те, що продовжується або виявити рецидивуючу кровотечу. Не дивлячись на динамічність процесу геморрагії, визначення ОЦК і її компонентів дозволяє виявити кількість циркулюючої крові, що залишилася, що неможливо зробити за допомогою інших досліджень.

Таким чином, класифікація гострих шлунково-кишкових кровотеч повинна відображати причину і патогенез геморрагії, місце локалізації джерела кровотечі, ступінь крововтрати і факт кровотечі, що продовжується, зупинилося або рецидивуючого.

Використовуючи приведену класифікацію, представляється можливим достатньо повно сформулювати клінічний діагноз з урахуванням причини і місця локалізації джерела геморрагії, повторюваності кровотечі і ступеня крововтрати. Це звертає увагу лікаря на патогенетическую, патоморфологическую і патофизиологическую єство перебігу захворювання. Розгорнений клінічний діагноз є результатом проведення комплексної диференціальної діагностики і повинен бути побудований приблизно таким чином: хвороба язви, язва шлунку, ускладнена гострою рецидивуючою кровотечею з важким ступенем крововтрати. Правильний розгорнений діагноз дозволяє своєчасно намітити і провести найдоцільніше лікування, визначити тактику хірурга і передбачити об'їм і характер оперативного втручання.

Класифікації гострих шлунково-кишкових кровотеч, засновані на клінічних ознаках крововтрати і відносних гематологічних показниках, не завжди об'єктивно відображають тяжкість геморрагії і не дозволяють виділити ідентичні групи хворих, потребуючих в певному комплексі лікувальних заходів.

Доповнення загальноприйнятих класифікацій гострих шлунково-кишкових кровотеч відомостями про стан ОЦК і її компонентів, про розміри дефіциту цих показників і ступеня гіповолемії дозволяє найбільш достовірно і об'єктивно визначити ступінь тяжкості крововтрати і правильно оцінити стан хворих.

Розробка і вдосконалення простих, але достатньо точних, методів дослідження ОЦК і її компонентів, упровадження їх в повсякденну практику допоможуть поліпшити діагносту ступеня і швидкості крововтрати. Вони сприятимуть вибору найефективнішого методу лікування і дадуть можливість більш об'єктивно порівнювати результати лікування ідентичних груп хворих з гострими шлунково-кишковими кровотечами. В даний час методи визначення ОЦК і її компонентів настільки вдосконалені, що можуть виконуватися в будь-якій лікувальній установі і повинні стати обов'язковими при визначенні свідчень до планових і екстрених оперативних втручань.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аммар Хусейн Али Выбор тактики хирурга при кровотечениях из острых эрозивно-язвенных поражениях желудка и двенадцатиперстной кишки// Автореф. Канд. Дисс. СПБ, 2001.
2. Бобков О.В. Вплив діагностики на лікувальну тактику при кровоточивих гострих виразках і ерозіях верхніх відділів шлунково-кишкового тракту //Експериментальна і клінічна медицина.-2004.- №3 - С. 110-112
3. Жидков С.А. и др. Профилактика эрозивно-язвенных осложнений гастродуоденальной зоны в раннем послеоперационном периоде // Мед. Новости, 1998, № 8, С. 47 – 48.
4. Затевахин И.И. и др. Применение октреотида в гастроэнтерологии (пособие для врачей), Москва, 2001.
5. Крылов Н.Н. Кровотечения из верхних отделов пищеварительного тракта: причины, факторы риска, диагностика, лечение // Гастроэнтерология, гепатология, колопроктология. 2001. №2. С. 76 – 87.
6. С.И. Леонович и др. Влияние октреотида на перекисное окисление липидов у больных острым панкреатитом // Опыт клинического применения октреотида, ЗАО «Фарм-Синтез», Москва, 2004, с. 31 - 34.
7. Хараберюш В.А и др. Комплексное лечение больных с острыми кровоточивыми эрозиями и язвами желудка и двенадцатиперстной кишки// Клин. Хирургия, 1987, № 8, С 27 – 29.
8. Циммерман Я.С., Ведерников В.Е. Гастродуоденальные эрозии: этиология, патогенез, диагностика, клиника, классификация, лечение. // Клин. мед. – 1999. - №3. – С. 9 –15.
9. Van de Mierop F., Fleischer D.E. Endoscopic hemostasis in nonvariceal bleeding: An overview.. // Endoscopy. – 1996. – Vol. 28. – P. 54 – 65.