Реферат на тему:

Стероїдні і нестероїдні протизапльні

ВСТУП.

Ерозії і гострі виразки шлунка та дванадцятипалої кишки – це поверхневі роз’ятрення слизової оболонки верхніх відділів травного тракту, які не виходять за межі власної м’язової пластинки та загоюються без утворення сполучнотканинного рубця [8]. Одним з їх загрозливих ускладнень є шлунково-кишкова кровотеча, яка посідає 20 – 25% в загальній структурі шлунково-кишкових геморагій [5] і надає ураженню риси особливого, злоякісного протікання [2]. Щодо лікування кровоточивих ерозій і гострих виразок дослідники висловлюють різноманітні, часом протиречиві рекомендації. Тактично вони зводяться до зупинки шлунково-кишкової кровотечі засобами ендоскопічного гемостазу [9] і подальшого впливу на роз’ятрення слизової оболонки з метою їх загоєння. Тут діапазон пропозицій сягає від монотерапії антисекреторними засобами [3] аж до масивних комплексів, в складі яких є ще й антихелікобактерні препарати, гастропротектори, переносники кисню, імунорегулятори, метаболіти і інші [7]. Всеж лікарями висловлюється незадоволення результатами лікування в зв’язку з частим рецидивуванням як ерозій і гострих виразок, так і шлунково-кишкової кровотечі [1]. Першочерговою задачею в лікуванні шлунково-кишкових кровотеч є прискорення термінів загоєння дефектів слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, що спричинюють кровотечу.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ. З метою покращення результатів лікування кровоточивих ерозій і гострих виразок шлунку та дванадцятипалої кишки нами проведений ретроспективний аналіз діагностичного і лікувального процесів клінічного матеріалу Київського міського центру по наданню допомоги при шлунково-кишкових кровотечах за період 1999 – 2003 роки в складі 1131 хворого. Проводились загальноклінічні, лабораторні і інструментальні дослідження, серед яких провідне місце займала екстрена фіброгастродуоденоскопія. Виявлені закономірності в характері ураження, його локалізації, протікання і особливостей супроводжуючої шлунково-кишкової кровотечі послужили основою для розробки нового підходу до проблеми і вдосконалень в діагностичному і лікувальному процесах, які впроваджені в лікуванні 103 пацієнтів на протязі 8 місяців 2004 року. З цих вдосконалень обговоренню підлягають використання для лікування кровоточивих ерозій і гострих виразок синтетичного аналогу соматостатина – октреотида, визначення причинних факторів розвитку роз’ятрень слизової оболонки та терапевтичного впливу на них і впровадження для контролю результатів лікування цитобіохімічних досліджень активності дегідрогеназ, внутрішньоклітинного глікогену і стану окисно-перекисного обміну ліпідів. Використання цих показників, особливо стану обміну ліпідів, через те, що інтенсифікація процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) розглядається як одна з причин розвитку деструктивних порушень в слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту, виявилось інформативним для контролю лікування і для оцінки впливу октреотиду, як засобу, який має регулюючі властивості на процеси ліпідного обміну.
Октреотид – синтетичний октапептид, який має високу метаболічну стабільність, виражено знижує кислотоутворюючу активність шлунка через гальмування секреції гастрину клітинами шлунково-кишкового тракту і викликає помітне зменшення магістрального мезентеріального кровообігу. Пригнічуючи секрецію мотиліну, октреотид інгібує гастродуоденальну моторику і створює для шлунка стан так званого „фізіологічного спокою”, що є додатковим фактором профілактики рецидиву геморагії.
Крім того, підвищуючи рН шлункового вмісту, він викликає підсилення агрегації тромбоцитів і перешкоджає лізисові тромбу в пошкодженій слизовій оболонці при кровотечах [4]. Важливою властивістю октреотиду є також його здібність підвищувати активність антиоксидантних ферментів і знижувати рівень кінцевих продуктів ПОЛ в периферичній крові [6]. Ці властивості дають основу очікувати позитивний ефект від використання препарату при лікуванні кровоточивих роз’ятрень верхніх відділів шлунково-кишкового тракту.
В дослідженні застосовувався октреотид виробництва ЗАТ „Фарм-Синтез”, Росія, зареєстрований в Україні під назвою – „Октрестатин”.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ І ЇХ ОБГОВОРЕННЯ. Аналіз структури шлунково кишкових кровотеч показав, що кровоточиві ерозії і гострі виразки посідають третє місце після виразкової хвороби і синдрому Меллорі-Вейсса і частота їх спостереження зростає. Так, при середньому їх вмісті в 21,3% останній змінився з 18,1% в 1999 році до 24,4% в 2003. Виявилось, що кровоточиві ерозії і гострі виразки є наслідком порушень в гомеостазі організму і в трофічних процесах слизової оболонки шлунку і дванадцятипалої кишки під впливом ряду захворювань гастродуоденальної зони, соматичних хвороб і патологічних станів, викликаних аліментарно-екологічними факторами, ульцерогенними медикаментами, стресом. Кожен із цих впливів викликає достатньо характерне для нього ураження слизової оболонки (ерозії чи гострі виразки), майже типову локалізацію роз’ятрення слизової оболонки і відповідну характеристику шлунково-кишкової кровотечі. На цій основі створено класифікацію кровоточивих ерозій і гострих виразок, орієнтовану на причинний фактор:

І. Захворювання шлунку та дванадцятипалої кишки (28,5%), в тому числі

Виразкова хвороба в анамнезі (62,8%)

Прооперована виразкова хвороба (6,4%)

Гастродуоденіти (30,8%)

ІІ. Аліментарно-екологічні фактори (23,4%), в тому числі

Алкоголь (90,2%)

Харчовий фактор (8%)

Дія токсичних речовин (1,8%)

ІІІ. Ульцерогенні медикаменти (21,4%), в тому числі

Нестероїдні протизапальні засоби (85,3%).

Стероїдні протизапальні засоби (8,8%)

Антикоагулянти (5,9%).

ІV. Соматична патологія (за виключенням захворювань шлунка, дванадцятипалої кишки) (18,3%), серед них

Захворювання гепатобіліарної зони (32,1%)

Захворювання серцево-судинної, дихальної, нервової, сечовидільної та інших систем (67,9%)

V. Порушення евакуаторної функції шлунка (4,7%), серед них

Дуодено-гастральний рефлюкс (59%)

Гастроезофагеальний рефлюкс (41%)

VI. Стрес (2,4%),

VII. Не вияснені причини (1,3%).

Для кожного з пунктів цієї класифікації є характерні прояви ураження слизової оболонки, їх локалізація і тяжкість супроводжуючої кровотечі. Йдучи зворотним шляхом, можливо на основі знання характеру ураження і його локалізації в поєднанні з особливостями супроводжуючої кровотечі виявити причинне захворювання чи патологічний стан. Серед них найбільш агресивними з точки зору тяжкості ураження слизової оболонки і характеристик шлунково-кишкової кровотечі виявились неконтрольоване застосування ульцерогенних медикаментів і соматичні хвороби.
Так, під впливом ульцерогенних медикаментів утворюються в значній кількості (більше половини) кровоточиві гострі виразки, що свідчить про значний порушуючий вплив цих медикаментів на стан “агресія-захист” в слизовій оболонці шлунка. Відповідно значне місце посідає і кількість важких кровотеч (31,3%).