[4] Rosen F.S. Primary immunodeficiency diseases: report of WHO Scientific Group// Clin. Exp. Immunol. – 1997. – V.109. – P.1–28.

[5] Sorensen R.U., Moore C. Antibody deficiency syndromes// Pediatr. Clin. North. Am. – 2000. – V.47. – P.1224–1250.

[6] Stiem E.R. Human intravenous immunoglobulin in primary and secondary antibody deficiencies// Pediatr. Infect. Dis. J. – 1997. – V.16. – P.696–707.

[7] Wasserman R.L., Sorensen R.U. Evaluating children with respiratory tract infections: the role of immunization with bacterial polysaccharide vaccine// Pediatr. Infect. Dis. J. – 1999. – V.8. – P.157–163.

Метастази й рецидиви злоякісних пухлин

При рості пухлини, яка не піддалася достатньому та своєчасному лікуванню, в значної кількості хворих з'являються вторинні пухлинні вузли в прилягаючих й віддалених органах - метастази.

Метастази злоякісної пухлини частіше ускладнюють це захворювання в пізніх стадіях. Але в окремих випадках пухлини вже і в ранній стадії утворюють мікроскопічні метастази в найближчих чи віддалених лімфатичних вузлах та органах. Реалізація цих мікроскопічних вогнищ у клінічно виявлений метастаз проходить не завжди або може відбутися через тривалий час після радикального лікування.

Дослідження показують, що занесення у найближчі чи віддалені органи злоякісних клітин не обов'язково призводить до розвитку метастатичної пухлини. У віддалених органах і тканинах виявлялися цілком життєздатні пухлинні клітини без росту. Розвиток метастазу може не відбутися через загальну або місцеву опірність тканин або їхню імунозахисну здатність.

Рецидиви й метастази злоякісної пухлини - важке ускладнення, більш небезпечне для життя хворого, ніж первинна пухлина. Раннє виявлення цих ускладнень і спеціалізоване лікування є основним шляхом боротьби за тривалість життя онкологічних хворих.

Експериментальні дослідження, клінічні спостереження і статистичні дані свідчать, що частота й особливості рецидивування і метастазування у хворих злоякісними пухлинами, які визначають прогноз хвороби, залежать від ряду достовірних факторів.

I. Від стадійності пухлини до моменту початку спеціалізованого лікування. У хворих на рак, після радикального лікування в I стадії, при якій ракові клітини ще не перебороли захисний тканинний бар'єр і не проникли в лімфатичну або кровоносну судину, можна було б не побоюватися рецидиву чи метастазу. Але це теоретично. Практично точно визначити дійсне поширення пухлинного процесу - чи проникли окремі ракові клітини в лімфатичні шляхи і чи вийшли вони за межі виконаного видалення або променевого впливу - тяжко. Тому всі хворі після радикального лікування підлягають обов'язковим оглядам перші 2 роки через кожні 3 міс.

II. Від локалізації пухлини. Стійке одужання хворих на рак шкіри настає в середньому в 70-80 %, а при I стадії - у 100 %. Локалізація пухлини впливає не тільки на частоту метастазування, а в основному на локалізацію метастазів. Так, ракова пухлина анального відділу прямої кишки може метастазувати у пахові лімфатичні вузли; пухлини середньо- і верхньоампулярних відділів - уверх по брижі і в лімфовузли тазової клітковини; ракова пухлина простати - у кісткову систему (таз, куприк, хребет). При локалізації пухлини молочної залози у внутрішньому квадранті прогноз може бути гіршим, ніж при локалізації у зовнішньому квадранті і т.д.

III. Від форми пухлинного росту і гістологічної будови пухлини. Поверхневі форми рака шкіри ростуть дуже повільно, не метастазуючи багато років. Пухлини інфільтративного типу ростуть швидко й рано метастазують. Найнесприятливіші результати лікування хворих на рак легені відзначені при низькодиференційованих формах рака. Швидке метастазування і бурхливий ріст метастазів спостерігаються при меланомі. Екзофітні пухлини шлунково-кишкового тракту (поліпоподібний, грибоподібний) менш злоякісні, ніж інфільтративні форми рака цього ж органа.

IV. Від характеру й об'єму проведеного радикального лікування. Більш сприятливі результати лікування спостерігаються при комбінованих методах.

V. Від віку хворих. Відомо, що в молодому віці рецидиви й метастази злоякісних пухлин розвиваються раніше і перебігають більш важко, ніж у літніх.

Щоб вирішити завдання забезпечення раннього виявлення можливих рецидивів і метастазів треба мати достовірні відомості по перерахованих вище пунктах, що визначає прогноз захворювання.

Розрізняють наступні шляхи метастазування злоякісних пухлин: лімфогенний, гематогенний і змішаний.

Лімфогенний шлях - коли пухлинні клітини, проникнувши в лімфатичну судину, струменем лімфи переносяться в найближчі (регіонарні) або віддалені лімфатичні вузли. Злоякісні пухлини внутрішніх органів: стравоходу, шлунка, товстої кишки, гортані, шийки матки - часто метастазують цим шляхом у лімфатичні вузли. Гематогенний шлях - коли пухлинні клітини, проникаючи в кровоносну судину, струменем крові переносяться в інші органи (легені, печінка, кістки кістяка і т.д.). Злоякісні пухлини лімфатичної й кровотворної тканини, саркома, гіпернефрома, хорионепітеліома метастазують цим шляхом. Однак більшість злоякісних пухлин: молочної залози, щитовидної залози, легенів, бронхів і яєчників - здатні метастазувати як лімфогенним, так і гематогенним шляхом в однаковій мірі.

При злоякісних пухлинах черевної порожнини (шлунка) і порожнини малого таза (яєчника) відбувається дисемінація процесу по очеревині у вигляді дрібних "пилових" метастазів із розвитком геморагічного випоту - асциту.

Лімфогенний шлях метастазування частіше дає регіонарні метастази, гематогенний шлях веде до утворення віддалених метастазів у віддалені органи. Шляхи лімфогенного метастазування більшості злоякісних новоутворень добре вивчені. Відомі і піддаються обстеженню ділянки скупчення лімфогенних метастазів більшості злоякісних пухлин. Це полегшує їхнє раннє розпізнавання і своєчасне лікування хворих.

Ділянка шиї, її лімфатичні вузли є колектором, що збирають лімфу не тільки від органів голови, грудей і верхніх кінцівок, але через грудну протоку і від органів черевної порожнини, тулуба і нижніх кінцівок. Існує певна закономірність, зумовлена топографією (ходом) лімфатичних шляхів. Злоякісні пухлини нижньої губи, передніх відділів язика й порожнини рота, верхньої щелепи