Наявність тільки однієї з цих ознак підтверджує діагноз перелому. Відносні ознаки: 1) біль у зоні перелому; 2) наявність гематоми; 3) набряк і

припухлість м'яких тканин в зоні перелому; 4) порушення функції кінцівки. Ці ознаки ма-ють значення тільки при наяв-ності абсолютних ознак. Слід зазначити, що переломи кісток можуть ускладнюватись крово-течею, травматичним шоком і жировою емболією. При відкри-тих переломах внаслідок по-шкодження судин може спос-терігатись зовнішня кровотеча. При закритих переломах кров накопичується в ділянці перелому і навколишніх тканинах. Травматичний шок - загальна реакція організму на велике пошкодження, проявляється пригніченням життєво важливих функцій, порушенням діяльності серцево-судинної, дихальної, нервової, ендокринної систем і обміну речовин. Жирова емболія виникає внаслідок попадання жиру в судинне русло великого або малого кола кровообігу.

Для лікування хворого необхідно не тільки встановити діагноз, але і виявити вид перелому, характер зміщення відламків і їх взаємне розміщен-ня. Вирішення цих питань можливе тільки при повному клінічному обсте-женні: скарги, анамнез, огляд, пальпація та ін. Для уточнення діагнозу і виявлення характеру зміщення кісткових відламків проводять рентгено-графію в двох взаємно перпендикулярних проекціях - фасній і профільній. Лікування. Перша допомо-га при переломах полягає у вве-денні потерпілому аналгетиків або наркотиків та іммобілізації пошкодженої кінцівки. Якщо пе-релом відкритий, проводять тим-часову зупинку кровотечі за до-помогою джгута, стискальної по-в'язки та ін., накладають захисну асептичну пов'язку. Після цьо-го хворого госпіталізують у травматологічне відділення. В холодну пору року необхідно вкутати пошкоджену кінцівку. Лікують переломи у стаціо-нарі з метою відновлення анато-мічної будови кістки та її функції, що досягається виконанням таких маніпуляцій: а) вправлення, або репозиція, відламків кістки, яке проводять під місцевим або загальним знеболюванням (окрім зняття болю, знеболювання сприяє розслабленню мускулатури, що полегшує правильне зіставлення кісткових відламків); б) створення сприят-ливих умов для загоєння переломів і відновлення функції кістки, що дося-гається призначенням медикаментозних середників, які стимулюють репара-тивні процеси (метилурацил, неробол, ретаболіл та ін.), раннім застосуванням лікувальної гімнастики; в) утримання (фіксація, іммобілізація) відламків у пра-вильному положенні до загоєння переломів за допомогою різних видів гіпсо-вих пов'язок, скелетного витягнення, апарату Ілізарова.

Загоєння переломів відбувається шляхом утворення кісткового мозо-ля. В зоні перелому завжди виникає явище асептичного (безмікробного) запалення. З'являється серозне просякнення м'яких тканин, місцеве підви-щення температури. В перші 5-6 днів може спостерігатися загальна темпе-ратурна реакція, інколи вона досягає 38 °С. Причиною підвищення темпера-тури є всмоктування крові і продуктів клітинного розпаду. Залежно від локалізації перелому в перші 2-3 тижні виникає первинна кісткова мозоль. У процесі її утворення беруть участь надкісниця, гаверсові канали кістки і клітини ендоста. Спочатку вона м'яка і не виявляється рентгенологічне. В подальшому первинна кісткова мозоля трансформується у вторинну за ра-хунок відкладання в ній солей кальцію. Вона стає щільною на дотик, за розмірами значно більшою за пошкоджену ділянку кістки і у вигляді ман-жетки оточує і міцно утримує кісткові відламки. Вторинну кісткову мозолю добре видно рентгенологічно. В подальшому надлишок кісткової мозолі роз-смоктується і перелом взагалі може не виявлятися.

Лікування ран у діяльності медичної сестри

Вчення про рану

Поняття про рану, рановий процес, види загоювання ран

Раною (vulnus) називають механічне порушення цілості шкіри, слизових оболонок або підлеглих тканин і внутрішніх органів.

Основною складовою частиною рани є ранова порожнина - це простір, обмежений стінками і дном рани. Коли глибина ранової порожнини перева-жає над її поперечним розміром, то утворюється рановий канал.

Класифікація ран:

1. За причиною виникнення рани поділяються на умисні (операційні, вогнепальні, ножові, забійні та ін.) й випадкові.

2. За обставинами поранення розрізняють рани: побутові, промислові, сільськогосподарські, спортивні та ін.3. Залежно від глибини пошкодження і ходу ранового каналу розрізня-ють: поверхневі, глибокі рани. Вони можуть бути непроникаючими і про-никаючими. Проникати рани можуть у черевну, грудну порожнини, череп, суглоби. При цьому обов'язково порушується цілість парієтальної очереви-ни, плеври, твердої мозкової оболонки, суглобової сумки.

4. За характером дії травмуючого фактора рани поділяються на: а) різані (vulnus incisum) - можуть бути заподіяні лезом, ножем, склом та іншими : гострими предметами (вони характеризуються широким зяянням і значною кровотечею); б) колоті (vulnus punctum) - можуть бути заподіяні шилом, вилами, голкою та іншими гострими предметами; особливістю колотих ран є незначне ушкодження покривів і значна глибина, у зв'язку з чим можливі ушкодження порожнин, глибоко розміщених за ходом ранового каналу су-дин, нервів і різних органів. При цьому виді ран рановий канал замкнутий і мікроби глибоко проникають у тканини. Колоті рани нерідко ускладнюють-ся тяжким нагноєнням і правцем; в) рубані (vulnus caesum) - можуть вини-кати від дії сокири, шаблі, сікача та ін. Вони характеризуються глибиною і значним пошкодженням тканин, інколи з порушенням цілості кісток та внутрішніх органів; г) забійні рани (vulnus contusum) - виникають при дії тупих предметів, супроводжуються значним забоєм і розривом тканин, особ-ливо шкіри; д) розчавлені рани (vulnus conguassatum) - виникають при дії тяжких предметів. Характеризуються значним розчавленням тканин і органів, іноді з відривом кінцівок (травматична ампутація); е) рвані рани (vulnus laceratum) — характеризуються значним розривом тканин; ж) рани від укусів (vulnus morsum) - характеризуються глибокими і широкими ушкодженнями, значним забрудненням, часто ускладнюються гострою гнійною інфекцією; з) вогнепальні рани (vulnus sclopetaruim) - виникають внаслідок і кульових або осколкових поранень. Для вогнепальних поранень характерна велика травматизація і руйнування тканин. Залежно від характеру ранового каналу, розрізняють наскрізні, сліпі і