часу. Після того як потерпілий прийшов до свідомості, його необхід-но напоїти (вода, чай, кава, але не алкогольні напої), тепло закутати, на ділян-ки опіків накласти сухі асептичні пов'язки. Всіх потерпілих від дії електрич-ного струму негайно госпіталізують.
Загальне лікування електричних опіків таке ж, як і термічних. На відміну від термічних опіків, відмежування некротичних тканин від здорових буває довготривалим. Хірургічну обробку опікової рани проводять у декілька етапів. У разі ураження кісток виконують ранню остеонекректомію, при обвугленні кінцівки - ампутацію. Рання ампутація попереджує розвиток таких усклад-нень, як кровотеча, сепсис, інтоксикація, ниркова недостатність.
Ураження холодом
Відмороження - це ураження тканин, що виникають від дії низької температури. При тривалому перебуванні людини в умовах низької тем-ператури може настати загальне замерзання.
Основними причинами відмороження є: 1) низька температура сере-довища; 2) підвищена вологість і швидкість вітру; 3) місцеві і загальні розла-ди кровообігу (анемія, авітаміноз, виснаження, захворювання судин та ін.).
Клінічні ознаки. Розрізняють чотири ступені відморожень.
Відмороження І ступеня. Експозиція холодової дії невелика. При цьому виникає блідість шкіри, яка при відігріванні набуває синюшного або багрово-червоного забарвлення. Після відігрівання збережені тактильна і больова чутливість, активні рухи в пальцях кисті і стопи. Набряк тканин не прогре-сує. Біль у відморожених ділянках, незважаючи на легкість ураження, може бути від нестерпного до помірно вираженого. Одужання настає на 5-7 день хвороби.
Відмороження II ступеня. Характерною ознакою є утворення пу-хирів з прозорою рідиною, яка, як і при опіках, є близькою за складом до *плазми. Пухирі в основному утворюються на 2 день після холодового ура-ження. Дно розкритих пухирів являє собою сосочково-епітеліальний шар шкіри, який в основному покритий фібрином. Регенерація ушкоджених діля-нок шкіри при відмороженнях II ступеня відбувається повністю, без утво-рення грануляцій і рубців, протягом 1-2 тижнів.
Відмороження III ступеня. Спостерігається некроз усіх шарів шкіри з можливим переходом на підшкірну клітковину. Спочатку утворюються пухирі, наповнені кров'янистим вмістом, шкіра набуває багряно-ціанотичного кольору, на дотик холодна. Після цього формуються некротичні струпи, після відпадання яких утворюються сполучнотканинні рубці. Середній термін ліку-вання становить 35-40 діб.
Відмороження IV ступеня. Характеризується змертвінням шкіри, при-леглих м'яких тканин і кісток у вигляді муміфікації або гангрени. Уже в перші години знижується температура шкіри, настає виражений набряк тка-нин. На 2-3 добу виникає муміфікація або розвивається волога гангрена
відморожених ділянок. До кінця першого тижня формуєть-ся демаркаційна лінія,- яка стає чіткішою наприкінці другого тижня, після чого може бути виз-начена межа уражених тканин. Слід зазначити, що реактивний набряк тканин при відморожен-нях займає значно більшу ділян-ку, ніж зона некрозу. Особливою формою дії холоду на окремі ділянки орга-нізму є примороження.
Приморожених виникає при повторних діях холоду (І ступеня). Уражаються в основному відкриті частини обличчя (кінчик носа, вуха, повіки), кисті, пальці стопи (при тісному , взутті). При примороженні шкіра стає синюшною, часом червоного кольору, з пониженою чутливістю і холодною на дотик. Набряк тканин в основному відсутній.
Траншейна стопа. Це ураження виникає у людей, які довгий час пере-бували на холоді в мокрому взутті. Захворювання починається з поступової втрати температурної чутливості в ділянці пальців, потім переходить на підошву і тильну поверхню ступні. Розвитку "траншейної" стопи сприяє не лише довга дія вологого холоду, але і повторне зігрівання стопи і знову дія холо-ду. Дія повторного зігрівання і охолодження призводить до розладів крово-обігу, порушення трофіки, нервової чутливості, внаслідок чого розвивається блідість, нечутливість і набряк стопи. Хворі не можуть знову одягнути зняте взуття. Часто виникають пухирі або виражений набряк стопи. У тяжких випадках виникає тотальний некроз стопи, що перебігає за типом вологої гангрени.
Лікування. Основними завданнями при наданні першої допомоги при відмороженнях є зігрівання кінцівки, відновлення температури тканин до нормальних цифр і попередження розвитку інфекції.
Не можна розтирати відморожену ділянку тіла снігом, оскільки він ще більше охолоджує шкіру, може містити крупинки льоду, що пошкоджують тканини, крім цього, виникає велика небезпека інфікування уражених ділянок.
До останнього часу дискутують про кращий спосіб зігрівання: форсо-ване зігрівання потерпілого за допомогою гарячих ванн; інтенсивний масаж; чи поступове відігрівання організму і ураженої ділянки тіла.
При наданні першої допомоги потерпілого необхідно зігріти у ванні, температуру води в ній протягом 20-30 хв слід поступово підвищувати з 19-20 до 40°С. Одночасно необхідно проводити легкий масаж ураженої ділян-ки погладжуванням від периферії до центру, до потепління і почервоніння стопи. Хворим призначають ліжковий режим з підвищеним положенням кінцівки, проводять тепле закутування і дають гаряче пиття.
Поступове зігрівання не порушує структури охолоджених тканин, у потерпілих спостерігають менше виражену інтоксикацію. При повільному зігріванні і подальшому проведенні лікування, навіть якщо не вдається уник-нути некрозу тканин, він, як правило, є сухим, а при швидкому, активному зігріванні - вологим. Крім цього, при швидкому зігріванні підсилюється больовий синдром, виникає виражена інтоксикація організму.
Зігріту ділянку тіла або кінцівку слід висушити, обтерти спиртом або горілкою, накласти чисту (краще стерильну) пов'язку з товстим шаром вати і укласти (кінцівку) на шину. При відмороженнях II-III-IV ступенів потерпілому необхідно ввести профілактичну дозу протиправцевої сиро-ватки і анатоксин.
При подальшому лікуванні потерпілих з відмороженнями проводять заходи, спрямовані на відновлення кровобігу в уражених ділянках, лікування місцевого процесу, профілактику інфекційних ускладнень. Хворим признача-ють спазмолітики (но-шпу, спазмоверин, баралгін або спасфон та ін.).
Для зняття спазму периферійних судин та покращення мікроциркуляції в кінцівках внутрішньоартеріально вводять суміш із 10 мл 0,25% розчину новокаїну, 2 мл папаверину, 2 мл 1% розчину нікотинової кислоти і 10 тис. ОД гепарину. Вказану суміш переважно застосовують у