реактив-ному періоді (протягом перших 5 діб після травми).
Призначають антикоагулянти. Добова доза антикоагулянтів (гепарину) становить 30-40 тис. ОД, можна вводити кальципарин, фраксипарин. Крім цього, призначають вітаміни групи В, С та антибіотики широкого спектра дії. При наявності змертвіння проводять некротомію, ампутацію відморожено-го сегмента, при необхідності - автодермопластику, реконструктивні операції.
Загальне переохолодження (замерзання). У його виникненні має значення вологість, швидкість вітру, температура повітря та стан людини.
Дія низької температури на організм може призвести до зниження тем-ператури тіла і розвитку патологічного стану - гіпотермії (замерзання).
Клінічні ознаки. У розвитку замерзання виділяють дві стадії. Спочатку, незважаючи на низьку температуру навколишнього середовища, температу-ра тіла не знижується, а утримується на відповідному рівні. Цей період охо-лодження називається стадією компенсації. В ній спрацьовують механіз-ми фізичної терморегуляції, спрямовані на обмеження тепловіддачі. Це здійснюється завдяки рефлекторному спазму судин шкіри, зменшенню пото-виділення та посиленню обміну речовин. За умов тривалого або інтенсивно-го впливу холоду механізми терморегуляції перенапружуються, температу-ра тіла знижується і настає друга стадія охолодження - стадія декомпен-сації. У ній знижується температура тіла, пригнічуються життєво важливі функції організму. Смерть настає від зупинки серця і гіпоксії мозку.
При загальному замерзанні у потерпілого розвивається слабість, адина-мія, сонливість, запаморочення, дихання стає поверхневим, виникає брадикар-дія, знижується артеріальний тиск (90-80 мм рт.ст.) і температура тіла.
При подальшому замерзанні і зниженні температури тіла нижче 25°С поступово перестають функціонувати всі органи і системи. У разі зниження температури тіла нижче 20°С повернути потерпілого до життя неможливо.
Лікування. При загальному переохолодженні в першу чергу необхідно захистити потерпілого від подальшого охолодження. Його поміщають в теп-ле приміщення, міняють мокрий одяг, дають гарячого чаю, їжу, алкоголь. Найкращим засобом зігрівання потерпілого є ванна, початкова температура якої 36°С і поступово підвищується до 40-41 °С протягом 15-20 хв. На тако-му рівні температуру води підтримують до повного зігрівання хворого. По-ряд із цим, потерпілому вводять внутрішньовенно підігріті до 36°С такі роз-чини: 40-50 мл 40% глюкози, 5-10 мл 10% розчину хлориду кальцію, 400 мл реополіглюкіну, перфторану та ін. Ефективність проведених заходів оцінюєть-ся за відновленням дихання, покращенням діяльності серцево-судинної сис-теми (пульс, артеріальний тиск), підвищенням температури тіла, відновлен-ням функцій нирок і ін.
Догляд за хворими із захворюваннями та пошкодженнями органів черевної порожнини.
Важливе значення в своєчасній діагностиці та лікуванні гострих захво-рювань та пошкоджень органів черевної порожнини займає медсестринське спостереження та догляд за хворими. Догляд за хворими з "гострим животом". Медична сестра повин-на пам'ятати, що "гострий живіт" приховує у собі велику небезпеку для здоров'я хворого. Від своєчасного розпізнавання причини захворювання і надання кваліфікованої медичної допомоги залежить доля людин».
До встановлення причин захворювання і болю в животі забороняють грілку на живіт, давати хворим проносне, робити клізму, промивати шлу-нок, приймати їжу, алкоголь, знеболювальні препарати.
Біль у животі може виникати при багатьох гострих хірургічних захво-рюваннях органів черевної порожнини (перитоніт, апендицит, холецистит й ін.), які потребують невідкладної хірургічної допомоги. І якщо вищевказані процедури виконані без показань, вони можуть погіршити стан хворих і призвести до розвитку різних ускладнень. Приймання знеболювальних за-собів може утруднити діагностику, призвести до помилок, внаслідок чого буде втрачено час для термінового надання хірургічної допомоги. При на-данні медсестринської допомоги хворим з "гострим животом" пацієнта необ-хідно зручно вкласти в ліжко, забезпечити йому спокій, на живіт покласти міхур з льодом, викликати лікаря та терміново відправити його в хірургічне відділення.
При виникненні блювання хворого необхідно посадити, одягнути кле-йончастий фартух, підставити до ніг миску чи відро, нахилити хворого до переду і підтримувати його за плечі. Якщо тяжкість стану хворого не дозво-ляє сидіти, то медична сестра повинна повернути йому голову набік для запобігання аспірації блювотних мас (потрапляння їх у дихальні шляхи), що може призвести до зупинки дихання, розвитку аспіраційної пневмонії. Біля рота розміщують лоток. Під голову хворого підкладають клейонку. Під час блювання необхідно знаходитись біля хворого. Після кожного акту блюван-ня слід полоскати порожнину рота водою або 2% розчином натрію гідро-карбонату, попередньо видаливши блювотні маси з ротової порожнини гру-шеподібним балоном. У ряді випадків блювання може супроводжуватись появою запаморочення, втратою свідомості. В таких випадках слід викорис-тати нашатирний спирт, серцеві засоби (дигоксин, строфантин, корглікон). Блювотні маси необхідно відправити на аналіз, їх збирають у сухий чистий скляний посуд із щільно прилягаючим корком, маркують (вказують дату, прізви-ще хворого, відділення і назву дослідження) і відправляють у лабораторію.
З дозволу лікаря для припинення блювання хворому можна дати випи-ти м'ятні краплі, холодну, підкислену лимонною кислотою воду, 0,5% розчин новокаїну, шматочки льоду, церукал, мотиліум.
Слід пам'ятати, що згідно з існуючим положенням, усі діагностичні, організаційні й тактичні питання при наданні невідкладної допомоги хво-рим з "гострим животом" повинні бути вирішені впродовж двох, макси-мум чотирьох годин. Після встановлення діагнозу підготовку хворого до операції здійсню-ють індивідуально, залежно від характеру основного захворювання, тяж-кості стану, віку й ін. Передопераційна підготовка повинна бути інтенсив-ною і нетривалою.
Інколи перед операцією проводять часткову санітарну обробку: миють лише забруднені ділянки тіла, дезінфікують ймовірне операційне поле, прово-дять гоління. Медична сестра під контролем лікаря повинна визначити гру-пу крові хворого, виміряти температуру тіла, відправити кров на визначення резус-фактора. При термінових показаннях налагоджує внутрішньовенне вливання і з уже підключеною системою доставляє хворого в операційну, де йому продовжують проводити необідні заходи з корекції гомеостазу під час анестезії і операції.
Догляд за хворими з перитонітом. Лікування і догляд за хворими з перитонітом є ефективним при правильній організації ведення передопера-ційного і післяопераційного періоду.