При сприятливому перебізі кишкової непрохідності стан хворого покра-щується, припиняється нудота, блювання, відходять гази, стілець. За хворим наглядають і продовжують консервативну терапію. У тих випадках, коли не-прохідність кишечника проявляється блюванням, значним здуттям живота, погіршенням стану хворого, необхідно вирішувати питання про хірургічне лікування. При появі клінічних ознак деструкції кишки (різка локальна бо-лючість, симптоми подразнення очеревини, здуття живота, відсутність перис-тальтики та ін.) виникають абсолютні показання до операції. Консервативне лікування у цих хворих проводять у рамках передопераційної підготовки. У хворих із встановленим діагнозом гострої кишкової непрохідності передопе-раційна підготовка та інтенсивна терапія повинні тривати не більше 2-х год.

Особливої уваги і догляду потребують хворі з кишковою непрохідністю в післяопераційний період. Хворим продовжують інфузійну терапію; пере-ливають гемокоректори, білкові препарати в об'ємах, які забезпечують нор-малізацію білкового, водно-електролітного обміну та об'єму циркулюючої плазми. Поряд із цим, проводять профілактику нагноєння в черевній порож-нині і в післяопераційній рані. Здійснюють боротьбу з легеневими усклад-неннями, серцево-судинними розладами (дихальна гімнастика, ін'єкції кордіа-міну, введення серцевих глікозидів й ін.). Хворі знаходяться в ліжку в напівсидячому положенні (положення Фовлера). У перші 2-3 дні їм призначають болезаспокійливі наркотичні препарати.

Медичний персонал повинен приділяти велику увагу догляду за станом інтубаційного зонда. При наявності виділень застійного кишкового вмісту його потрібно постійно відсмоктувати і при цьому промивати зонд. Досить ефективним засобом при цьому є введення кисню в кількості 250-300 см3 через зонд у кишечник. Введений кисень пригнічує ріст і розмноження патогенної мікрофлори (особливо анаеробної), стимулює перистальтику ки-шечника.

Хворим у перші дні після операції з приводу кишкової непрохідності забороняють приймати їжу. Пити дозволяють з 2-3 дня, приймання рідкої їжі - після появи перистальтики кишечника (3-4 доба). При відсутностіперистальтики проводять її медикаментозну стимуляцію (розчин прозерину, хлористого натрію, гіпертонічну клізму).

При нормальному перебізі післяопераційного періоду інтубаційний зонд видаляють на 5-6 добу після появи перистальтики (як при перитоніті).

Дренажні трубки з черевної порожнини видаляють, залежно від пере-бігу післяопераційного періоду (4-5 доба). Шви знімають на 8-9 добу, в осіб літнього віку і ослаблених — на 10-12 день після операції. При відсутності ускладнень виписування із стаціонару здійснюють на 12-14 день.

Догляд за хворими з грижами. Основний метод лікування хворих на грижу — оперативний. При невеликих грижах хворі не потребують особ-ливої передопераційної підготовки. Для нормального перебігу післяопера-ційного періоду необхідно приділяти особливу увагу підготовці кишечника, оскільки нерідко хворі страждають запорами. За 3-4 дні до операції їм при-значають послаблювальні засоби. Напередодні операції ставлять очисну клізму. В післяопераційний період у хворих з паховими грижами для попе-редження набряку калитки, орхіту і епідидиміту необхідно накласти суспен-зорій з таким розрахунком, щоб калитка була піднята доверху і лежала на животі. Протягом перших 4-5 днів хворим призначають ліжковий режим. Для попередження рецидиву хворим призначають носіння бандажу або спеці-альних поясів.

Особливої уваги заслуговують хворі після операції з приводу великих гриж, які супроводжувались значним виходом внутрішніх органів. Слід пам'я-тати, що після операції у цих хворих значно підвищується внутрішньочерев-ний тиск, що призводить до високого стояння діафрагми, утруднення дихаль-них рухів легень та серцевої діяльності. З метою попередження легенево-серцевих ускладнень за 2-3 тижні перед операцією хворим призначають спеціальні дихальні вправи, вправляють грижовий вміст і проводять туге бинтування живота або надають положення Тренделенбурга (ледь піднятий ніжний кінець ліжка) і теж проводять вправлення грижового вмісту. В після-операційний період таким хворим проводять дихальну гімнастику, лікуваль-ну фізкультуру, накладають бандаж або спеціальний пояс для укріплення передньої черевної стінки в перші дні після операції.

Схема ведення післяопераційного періоду у хворих на грижу.

І. Режим: 1) 1-й день - а) хворий знаходиться в ліжку (бажано -функціональному); б) проводити дихальну гімнастику і ЛФК (рухи руками і ногами). 2) Вставання хворого з ліжка: а) при неускладненій паховій, стегновій, пупковій грижах — на 2-3 день (індивідуальний підхід); б) при сприятливому перебізі защемлених гриж - на 3-4 день; в) після великих вентральних гриж - індивідуальний підхід.

II. Зняття швів: а) при неускладнених грижах перев'язка на 2-й день, на 6-й день - зняття швів "через один", на 7-й день - зняття всіх швів; б) при великих черевних ускладнених грижах - підхід індивідуальний.III. Дієта: а) при перебізі післяопераційного періоду без ускладнень: 1-й день - голод, ковтками кип'ячену воду, мінеральну воду; 2-й день - несолод-кий чай, мінеральну воду, кефір, йогурт, сирі яйця; 3-й день - суп, манна каша, картопляне пюре; 4-7 день - стіл №15; б) при ускладнених грижах - інди-відуальний підхід.

IV. Основні призначення медикаментів і маніпуляцій при неускладнених грижах: 1) розчин промедолу 1-2% 1,0-2,0 мл підшкірно 1-2 день; 2) дихаль-на гімнастика, ЛФК у ліжку, содові інгаляції, гірчичники за показаннями. При ускладнених грижах - підхід індивідуальний.

V. Виписування хворого із стаціонару — 7-8 день. У хворих з ускладне-ними грижами і нетиповому перебізі післяопераційного періоду - підхід інди-відуальний.

Догляд за хворими із захворюваннями прямої кишки. Хворих із захворюваннями прямої кишки відносять до особливої групи, яка вимагає великої уваги та професійних навичок. Особливу увагу необхідно приділяти хворим, яких готують до операції. Навіть незначні упущення в підготовці можуть призвести до фатальних наслідків. Хворих готують до операції за 3-5 днів. Особливу увагу приділяють дієті, вона повинна бути висококалорій-ною і безклітковинною. За 2-3 дні до операції призначають проносні засоби