5. За ступенем інфікованості: асептичні (умовно асептичні) - рани після чистих оперативних втручань або первинної хірургічної обробки; бак-теріальна забруднені - мікроорганізми знаходяться в рані, але не проявля-ють патогенної дії; інфіковані — в рані виникають усі клінічні ознаки запа-лення; гнійні - рани виповнені гнійним вмістом.

6. За наявністю ускладнень розрізняють неускладнені і ускладнені рани. Всі ускладнення ран поділяють, в свою чергу, на ранні (шок, кровотеча, анемія) і пізні (нагноєння ран, вторинна кровотеча, виникнення газової ганг-рени, правця, сепсису).7. За загоюванням рани: загоювання первинним натягом (операційні, після первинної хірургічної обробки, різані рани); загоювання вторинним натягом (інфіковані рани); загоювання під струпом.

Клінічні ознаки. Основними ознаками рани є: біль, кровотеча, зяяння — розходження країв рани. Вираженість цих ознак залежить: а) від характеру поранення; б) об'єму пошкоджених тканин; в) особливостей іннервації і кро-вобігу в тканинах ранового каналу; г) пошкодження життєво важливих органів.

Біологічні процеси, що перебігають у рані, мають складний характер. У слід за дією травмуючого фактора рана заповнюється рановим секретом, який скла-дається з крові, некротичних клітин, сторонніх тіл, мікроорганізмів, біологічно активних речовин — гістаміну, серотоніну, кінінів й ін., які, в свою чергу, зумовлю-ють порушення мікроциркуляції і створюють умови для запалення в рані.

Комплекс місцевих і загальних біологічних реакцій тканин і систем організму, спрямованих на обмеження і відторгнення некротичних мас, бо-ротьбу з інфекцією, відновлення і заміщення пошкоджених структур, нази-вається рановим процесом..

У перебізі ранового процесу різні автори виділяють декілька фаз. Най-більш точно відображає його суть класифікація за М.І. Кузіним і Б.М. Костю-ченком (1977). Автори розрізняють такі фази:

Фаза запалення. Настає безпосередньо після травми і триває 2-3 дні. В цій фазі розрізняють два періоди. Перший - це період судинних змін, що проявляється змінами тонусу судинної стінки, порушенням кровообігу, виходом рідкої частини крові із судин у тканини, накопиченням біоло-гічно активних речовин (гістаміну, молочної кислоти та ін.), які зумовлю-ють запалення в рані. Клінічно в цей час в ділянці рани виявляється: припухлість (tumor), почервоніння (rubor), підвищення температури тканини (calor), посилення болю (dolor), порушення функції (functio laesa) пошкодженої ділянки або кінцівки.

Другий період - очищення рани від некротичних (пошкоджених) тка-нин. Розпочинаючи уже з першої доби, в зону запалення мігрують лей-коцити, які відмежовують зону запа-лення від здорових тканин. Поряд із цим, нейтрофільні лейкоцити здійсню-ють функцію фагоцитозу щодо мік-робів та за рахунок своїх протеолі-тичних ферментів очищають рану від некротичних тканин. Важливу роль в очищенні рани від некротичних тка-нин мають макрофаги, які утворюють-ся з моноцитів, що містять потуж-ний набір лізосомальних ферментів (рибонуклеаза, фосфатази, катепсини та ін.), які здійснюють некроліз. В очищенні рани від нежиттєздатних тка-нин мають значення і протеолітичні ферменти, які виділяє сама ранова мікрофлора.

2. Фаза регенерації і формування грануляційної тканини. Друга фаза ранового процесу починається з 3-4 доби, поступово зникають ознаки запального процесу, розсмоктуються крововиливи, некротичні ділянки, змен-шується проникність стінок судин, нормалізується мікроциркуляція в ткани-нах довкола рани. У виділеннях із рани зменшується кількість патогенної мікрофлори і активних фагоцитів, з'являються тканинні клітини (фіброблас-ти, ендотелій судинних клітин), що свідчить про початок проліферації і реге-нерацію. Головна роль фібробластів полягає в утворенні аргірофільних і колагенових волокон, синтезі мукополісахаридів, що беруть участь в утво-ренні грануляційної тканини. Вона починає формуватись у вигляді окремих ділянок, в яких інтенсивно йде розвиток капілярів. Друга фаза ранового процесу закінчується заповненням ранової порожнини грануляційною тка-ниною та її дозріванням.

3. Фаза рубцювання і епітелізації (за-гоєння) - починається з 8-го дня після трав-ми. У цей період зменшується кількість фібробластів, капілярів, колагенових волокон, внаслідок чого відбувається реорганізація грануляційної тканини в фіброзну і форму-вання рубця. Поряд із цим, відбувається інтен-сивне розмноження і ріст епідермісу, який наростає над поверхнею грануляції у вигляді голубовато-білої плівки, яка в подальшому повністю закриває ранову поверхню. Три-валість кожної фази залежить від характеру рани, методів лікування, загального стану організму і наявності інфекції. Розрізняють три види загоєння ран.

1. Загоєння первинним натягом. Первинним натягом загоюються асеп-тичні "чисті", неінфіковані рани, у яких відсутні сторонні тіла, змертвілі тка-нини, збережене кровопостачання та іннервація. У них швидко відбуваються репаративні процеси, настає склеювання країв, розмноження сполучнотканинних елементів, утворення судин і формування, як правило, вузького лінійно-го рубця. Загоювання первинним натягом настає протягом 6-10 діб. Терміни загоювання залежать від локалізації рани, віку і стану поранення. Рани роз-ташовані в ділянках з доброю васкуляризацією (голова, шия, обличчя) загою-ються швидко.I 2. Загоювання вторинним натягом відбувається у тих випадках, коли рана є інфікованою, містить нежиттєздатні тканини, сторонні тіла й ін.

У цих випадках загоювання рани відбувається з вираженими клінічни-ми і морфологічними ознаками запалення. У рані виникає біль, припухлість, почервоніння, підвищується температура тіла, пов'язка просочується ексуда-том. Залежно від виду ранової мікрофлори і наявності некротичних тканин, виділення з рани можуть бути серозними або гнійними. З очищенням рани від некротичних тканин і ексудату з'являються окремі ділянки (гранули) грануляційної тканини, яка поступово розростається, виповнює рану і пере-творюється в фіброзну тканину (рубець). Одночасно настає епітелізація рани за рахунок розростання шкірного епітелію. Загоювання вторинним натягом є тривалим процесом (декілька тижнів). Рубець при цьому виді загоювання стає грубим, при його зморщуванні