Р = М + S,

при якому враховують вік потерпілого (М) + загальну площу опіку тіла у відсотках (S). При збільшенні площі опіку і кількості років у потерпілого пропорційно наростає ризик несприятливого його перебігу. При значенні Р до 60 - прогноз вважають сприятливим; 61-80 - відносно сприятливим; 81-100 - сумнівним; 101 і більше - несприятливим.

Для більшточнішого прогнозування перебігу опіку користуються індек-сом Франка — індекс тяжкості ураження (ІТУ). При його визначенні необ-хідно враховувати площу і глибину ушкодження: 1% опіку І або II ступеня = 1од. ІТУ; 1% опіку ІІІА ступеня = 2 од. ІТУ; 1% опіку ПІБ ступеня = 3 од. ІТУ; 1% опіку IV ступеня = 4 од. ІТУ.

І = Ss + (3 х Sp),

де І - величина індексу Франка; Ss - сумарна площа поверхневого опіку; 3 - коефіцієнт, який свідчить про те, що глибокі опіки втричі важчі як поверхневі. Sр - сумарна площа глибокого опіку.

Прогнозування вважають сприятливим, якщо індекс Франка становить менше 30 од., відносно сприятливим - 30-60 од., сумнівним — 61-90 од., не-сприятливим - більше 90 од.

Важливе значення у визначенні прогнозу і тяжкості ураження опіку має стан дихальної системи потерпілого. Вдихання гарячого повітря, парти може викликати опік дихальних шляхів. Дим може містити азотну, азотисту кислоти, а при згорянні пластика - фосген, гідроціанову кислоту і викликати хімічний опік і набряк легень. При наявності уражень дихальних шляхів до отриманих результатів індексу Франка додають: 1) при пошкодженні ди-хальних шляхів легкого ступеня - 15 од.; 2) середнього ступеня - ЗО од.; 3) тяжкого ступеня — 45 од.

Опікова хвороба розвивається при поверхневих опіках (ІІ-ІІІ Аст.) пло-щею більше 15% поверхні тіла і глибоких — більше 5%. Опікова хвороба -це комплекс клінічних симптомів, які розвиваються внаслідок термічного ураження шкірних покривів і розміщених під ними тканин. У перебізі цієї хвороби розрізняють чотири періоди: а) опікового шоку; б) токсемії; в) сеп-тикотоксемії; г) реконвалесценції.

Опіковий шок подібний до травматичного, але перебігає значно тяжче за рахунок вираженої інтоксикації організму і плазмовтрати. В еректильній фазі шоку хворі збуджені, стогнуть від болю, свідомість їх не затьмарена, пульс почащений, артеріальний тиск нормальний або підвищений, інколи спо-стерігається м'язове посмикування, лихоманка. Триває еректильна фаза 1-1,5 год - довше, ніж при травматичному шоку. У торпідній фазі шоку хворі загальмовані, апатичні, температура тіла і артеріальний тиск знижуються, шкірні покриви бліді, риси обличчя загост-рені, з'являється задишка, акроціаноз (посиніння губ, вушних раковин, кінчиків пальців). Може виникати блювання. Важливе значення у перебізі шоку мають плазмовтрата і зв'язані з нею зміни у складі крові. Плазмовтрата супроводжується згущенням крові (еритроцитоз, лейкоцитоз), втратою білків, рідин і електролітів. Тяжкість опікового шоку залежить не тільки від глиби-ни і площі ураження шкіри, але й від індивідуальних особливостей організму, його реактивності. Опіковий шок може тривати від декількох годин до 2-3 діб, а потім поступово переходити в токсемію.

Період токсемії. У розвитку токсемії головну роль відіграє всмокту-вання токсичних речовин, які утворюються з тканин організму, що розпада-ються, і бактерій. Стан хворого погіршується, температура тіла підвищуєть-ся, хворі стають в'ялими, загальмованими. Часто настає марення. Дихання стає поверхневим, пульс частим, слабким, артеріальний тиск зниженим. Че-рез згущення крові (втрата плазми) збільшується кількість гемоглобіну, ерит-роцитів. Спостерігають зсув лейкоцитарної формули вліво. В сечі з'являєть-ся білок, циліндри, еритроцити.

Тривалість токсемії залежить від тяжкості ураження і стану організму потерпілого. При значних опіках вона триває 10-15 днів, а при розвитку інфекції переходить у септикотоксемію.

Період септикотоксемії виникає після розвитку інфекції на опіковій поверхні. Клінічно він майже не відрізняється від токсемії, однак, на відміну від токсемії, опікова поверхня вкривається гнійними виділеннями. Темпера-тура тіла набуває септичного характеру (сепсис), наростає анемія, гіпопро-теїнемія, грануляції стають в'ялими, блідими. Лихоманка (опікова інфекція), що виникає у тяжкохворих, може тривати до 2 місяців. У цей період настає різке виснаження хворого, яке може закінчитись смертю. Нерідко виника-ють пролежні, інколи — метастатичні гнійники. Важливою ознакою септико-токсемії є бактеріемія. Найчастіше з крові висівають кокову і бацилярну мікрофлору.

Період реконвалесценції. При правильному і повноцінному лікуванні стан хворого покращується, температура тіла нормалізується, у хворих з'яв-ляється апетит, вони набирають ваги. Опікові рани очищаються від некро-тичних тканин. Поряд із цим, утворюються здорові, рожеві грануляції, відбу-вається епітелізація і рубцювання.

Лікування складається з надання першої допомоги потерпілим на до-, госпітальному етапі та лікування в хірургічних або спеціалізованих опіко-вих відділеннях. При наданні першої допомоги слід зупинити дію термічно-го чинника; перекрити подачу гарячої води, пари. При загорянні одягу, щоб погасити вогонь, потерпілого необхідно загорнути в ковдру. Одяг швидко знімають або розрізають, потерпілого обливають холодною водою, опеченіділянки зрошують хлоретилом. Не можна бігти в палаючому одязі - під час руху полум'я розгоряється.

Потерпілого обов'язково виносять з місця пожежі на відкритий простір або в приміщення з чистим повітрям. При асфіксії виконують штучну венти-ляцію легень ("рот до рота" чи "рот до носа"). При великих опіках потерпі-лого загортають у чисте (краще стерильне) простирадло, марлю, поліетиле-нову плівку або на поверхню шкіри за допомогою розпилювача наносять спеціальну рідку антисептичну пластмасу, яка швидко остигає і стає елас-тичною. При наданні першої допомоги на місці пригоди забороняють прово-дити первинну обробку опікової рани, накладати мазеві пов'язки, примочки, кольорові рідини, які утруднюють оцінку ступеня ураження шкіри і прове-дення наступної обробки рани. Для запобігання інфікування на опікову поверхню накладають асептичну