Лікування хімічних опіків передбачає раннє (в перші секунди або хвилини) видалення хімічної речовини з поверхні шкіри. Найефективнішим є промивання струменем води (протягом 10-15 хв). Його слід проводити до зникнення запаху хімічної речовини або до зміни кольору лакмусового па-пірця, який прикладають до опеченої поверхні. Після промивання водою нейтралізацію кислоти можна провести 2% розчином соди, а при опіках лугами - 2% розчином оцтової або лимонної кислоти. При опіках негаше-ним вапном промивання водою недопустиме, оскільки внаслідок хімічної реакції утворюється тепло, яке може спричинити термічний опік. Негашене вапно, що потрапило на шкіру, видаляють механічним шляхом. Для нейтралі-зації вапна можна робити примочки з 20% розчином цукру. Після видален-ня хімічної речовини на опечену поверхню накладають суху асептичну по-в'язку і потерпілого госпіталізують в опікове або хірургічне відділення. Подальше лікування проводять, як при термічних опіках.

Радіаційні (променеві) опіки - це пошкодження шкіри, що виника-ють внаслідок специфічної дії на тканини променевої енергії (Б-, Р-, у- та рентгенівських променів, радію й ін.).

Клінічні ознаки. Розрізняють чотири ступені променевих опіків шкіри: І - еритематозний дерматит, який розвивається після опромінення дозою в 800-1000 рад. і характеризується гіперемією шкіри, випаданням во-лосся, пігментацією.

II — бульозний дерматит, який розвивається після опромінення дозою до 2000 рад. Виникає виражена еритема і набряк шкіри, утворюються пухирі, наповнені серозним чи кров'янистим вмістом. Перебіг має в'ялий характер, загоювання відбувається протягом 1-1,5 місяця з залишковою пігментацією шкіри.

III — гангренозний дерматит, який виникає при дозі до 3000 рад. Місцеві порушення настають через кілька годин. З'являються виражена еритема та набряк шкіри, які утримуються 2-3 доби, після чого розвивається некроз. Має дуже повільний перебіг, на місці опіку утворюються рубці, час-то хронічні виразки.

IV - некроз шкіри і прилеглих тканин, який виникає при дозі більше 3000 рад., характеризується швидким розвитком некротичних процесів шкіриі прилеглих тканин, відноситься до тяжких уражень. Ці опіки характеризу-ються тривалим, в'ялим перебігом, на їх місці утворюються великі рубці, які можуть перероджуватись у ракові пухлини.

Слід зазначити, що радіаційні опіки, особливо III і IV ступеня, як прави-ло, супроводжуються променевою хворобою.

Лікування. При променевих опіках необхідно швидко видалити радіо-активні речовини, що потрапили на шкіру, за допомогою води або спеціаль-них розчинів. При сильному болю дають аналгетики, наркотики, застосову-ють футлярні новокаїнові блокади. Для профілактики вторинної гнійної інфекції призначають антибіотики, сульфаніламіди.

Місцеве лікування передбачає накладання антисептичних мазевих по-в'язок. Пухирі надрізають і видаляють їх вміст. При загальних радіаційних ураженнях одночасно лікують променеву хворобу.

Електроопіки виникають при дії електроструму напругою 24 В і більше. Теплова дія струму, згідно із законом Джоуля, залежить від опору ?тканин, часу контакту з провідником і величини струму.

Клінічні ознаки. Тяжкі ураження, так звані "знаки струму", спостеріга-ють у місцях входу і виходу електричного струму де розвивається коагуля-ційний некроз. Пошкодження тканин подібне до опіків ИІ-ІУступеня. Рана має кратероподібну форму з сіро-жовтими краями, інколи дном її є кістки. Поряд із цим, у судинах виникає агрегація клітин крові: еритроцитів, тромбо-цитів і лейкоцитів, що зумовлює тромбоз дрібних кровоносних судин, пору-шення кровообігу і розвиток некрозу.

Крім місцевої дії, електричний струм викликає загальні зміни, що харак-теризуються порушенням роботи в першу чергу серцевого м'яза внаслідок електрохімічних і біохімічних змін. При дії струму високої напруги виникає електрошок, який проявляється втратою свідомості, зупинкою дихання, фібри-ляцією шлуночків серця, що може призвести до смерті потерпілого. Харак-терною особливістю електричних опіків є їх повна неболючість внаслідок ураження нервових закінчень.

Другою особливістю електроопіків є прогресування некрозу, який швидко поширюється на підлеглі тканини. Внаслідок тромбозу кровоносних судин ураження поширюється на м'язи, кістки та ін. При ураженні великих судин може розвинутись гангрена кінцівки або інших частин тіла.

Лікування. При наданні першої допомоги ураженому електричним стру-мом необхідно звільнити його від дії струму, провести реанімаційні заходи, якщо в цьому є необхідність, накласти асептичну пов'язку на місце електро-опіку.

При звільненні потерпілого від дії електричного струму слід пам'ятати, що дотик до його тіла може призвести до ураження струмом. Звільнити потерпілого від дії струму можна, вимкнувши вимикач, рубильник, запобіжник; перерубати електричний дріт сокирою або лопатою з сухою дерев'я-ною ручкою; відкинути дріт палицею, дошкою; відтягнути потерпілого, взяв-ши його за край одягу.

Якщо потерпілий знаходиться в непритомному стані, слід терміново про-вести реанімаційні заходи (штучну вентиляцію легень, закритий масаж сер-ця). Найефективнішою є штучна вентиляція легень "рот до рота" (16-20 дихань за 1 хв). її краще проводити за допомогою трубки або спеціального повітровода. Першу допомогу при зупинці серцевої діяльності необхідно проводити якомога раніше, в перші 5 хв, коли ще живі клітини мозку. В усіх випадках необхідно одночасно проводити закритий масаж серця з частотою 50-70 натискувань на ділянку серця за хвилину і штучну вентиляцію ле-гень. Існувала гіпотеза про те, що оживити потерпілого можна, закопавши його в землю. Але вона немає ніякого наукового обґрунтування, а сама процедура є шкідливою, оскільки зумовлює асфіксію, охолодження тіла і втрату