Тема: Туберкульоз шкіри. лепра.

І. Актуальність теми. Туберкульоз та лепра як імунно-соціальна проблема.

Туберкульозна природа захворювання доведена Р.Кохом в 18882.

З 1970 р. по 1980 р. захворюваність всіма формами поза легеневого туберкульозу зменшилася на 50% (Петров І.Н., 1984 р.), а в 1984 р. у порівнянні з 1979 р. на 26,8%. Зменшилося число дітей, хворих на туберкульоз шкіри (Литовченко О.В., Шаповал М.І. 1976). Якщо раніше було доказана, що туберкульоз шкіри є як дитяча проблема, то на сьогоднішній час є випадки туберкульозу у дорослих старечому віці.

За останні роки не відмічається тяжко перебігаючих форм, (туберкульозів вовчик і Скрофулодерма Шаповал М.І. 1980 р.)

По даним ВОЗ (1985 р.), на земній кулі 12 млн. Хворих лепрою. Вирішальну роль у розповсюдженні хвороби відіграють соціальні чинники (рівень життя та стан санітарної культури), тому вона найчастіше з трапляється в країнах Індокитаю, Південної Америки, Африки. В Україні зрідка реєструють окремі випадки і всього зареєстровано кілька десятків хворих, які знаходяться під спостереження Одеського лепрозорію.

Імунітет до лепри відносний, у випадку масивного інфікування розвивається лепра, на тлі природного чи набутого імунітету.

Відносний природний імунітет можна посилити введення вакцини БУЖ. Велика кількість мікобактерій при??? клітинний імунітет. Внутрішньошкірна мепромінова проба у 80-98% здорових людей позитивна. Позитивна вона також у хворих на туберкулоїдний тип лепри і негативна у хворих на лепроматозний тип. Лепромінова проба не має діагностичного значення. Вона характеризує стан імунобіолочіної реактивності мікробіологічної відносно збудника і має певне диференційно-діагностичне значення у визначенні типу лепри, а також прогностичне значення.

ІІ. Етіологія та патогенез туберкульозної інфекції. Збудник – туберкульозна паличка Mycobacterium bovis (бичачий тип). Мікобактерії туберкульозу потрапляють у шкіру частіше лімфоченно або перконтінуітатем, рідко – екзогенно.

Провідну роль у розвитку хвороби відіграє стан імунологічної реактивності організму. Туберкульозне запалення розглядається як класичний приклад запалення на імунній основі, при якому спостерігається хвилеподібний перебіг із зміною клітинних і гуморальник імунник механізмів відповідно до фаз затухання і загострення процесу. Підвищена чутливість туберкулінового типу і гранулематозне запалення спостерігається не на всіх клінічних формах туберкульозу шкіри.

Різна і ступінь вираженості туберкульозних проб, значна варіабельність, структури гранульом. Туберкулінові проби часто негативні у уособлених хворих при виразковому туберкульозі і туберкульозі слизових оболонок. Особливістю сучасного перебігу туберкульозу шкіри є зниження чутливості до туберкуліку.

ІІІ. Клінічні форми туберкульозного ураження шкіри

Класифікація

Єдиної загальновизнаної класифікації туберкульозу шкіри нема, завжди присутній елемент умовності.

Наведемо класифікацію В.М. Мордовцева і М.І. Шаповала (1995 р.)

І Туберкульоз шкіри, який розвинувся у раніше не інфікованих осіб:

первинний афект (первинний комплекс);

сліліаринй??? Туберкульоз;

коліквативний туберкульоз (первинна гематогенна скрофулодерма);

первинний афект на місці щеплення БУЖ.

Первинний афект – результат екзогенного інфікування, спочатку туберкулінові проби негативні.

Міліарний і колінівативий туберкульоз шкіри розвивається як результат гематогенної дисемінації мікобактерії.

ІІ Туберкульоз шкіри, який розвинувся у раніше інфікованих хворих.

Переважно локальні форми:

туберкульозний вовчак;

бородавчастий туберкульоз;

скрофулодерма (вторинна, найчастіше по відношенню до туберкульозу лімфатичних вузлів);

виразковий (периорифіціальний) туберкульоз

Переважно дисеміновані форми;

папуло-некротичний туберкульоз;

лишай золотушний;

ущільнена еритема;

дисемінований міліарний вовчак обличчя.

Туберкульозний вовчак частіше розвивається у вторинному періоді туберкульозу, туберкулінові проби позитивні.

Скрофулодерма може розвинутись у первинному і рідше вторинному періоді, туберкулінові проби позитивні.

Бородавчастий туберкульоз розвивається в результаті екзогенного інфікування туберкулінові проби позитивні;

Виразковий (периофіціальний) в результаті аутоінокуляції, туберкулінові проби спочатку негативні.

При дисемінованих формах туберкулінові проби позитивні

І Первинний туберкульоз шкіри

Трапляється дуже рідко, хворіють переважно діти, неодмінною умовою його розвитку є наявність хоча б незначної травми. Зараження відбувається при прямому контакті з інфікованим матеріалом (харкотиння, слина).

Клініка

З’являється червоно-коричнева папула щільної консистенції, що скоро перетворюється в поверхневому виразку без гострозапальних явищ навколо, переважає лівідне забарвлення. Діаметр виразки 1,5-2 см, дно зернисте, просте іноді папіломатозно-верикозне , із гнійними виділеннями, краї м’які, підриті, можливий розвиток крайового ущільння (тоді може нагадувати шанпр або епітеліому). В окремих випадках спочатку утворюється вузол у підшкір’ї, розпадається і нагадує скрофулодерму, а через 2-4 тижні розвивається лілефаніт і регіонаринй лімфаденіт, тобто розвивається первинний туберкульозний комплекс. Спочатку лімфовузли не болючі, щільні, ізольовані, рухомі, згодом з’єднуються між собою із шкірою розм’якшуються з утворенням виразки. Іноді навколо цього вогнища можуть з’являтися люпами. Через кілька місяців виразки загоюються рубцем, на якому можливий згодом розвиток горбиків. Інший варіант розвитку генералізація інфекція із розвитком папуло-некротичного або міліарного туберкульозу шкіри. На місці щеплення БУЖ можуть виникнути зміни, що нагадують туберкульозний вовчак, іноді з ураженням регіонарних лімфовузлів.

ІІ Гострий міліарний туберкульоз шкіри

Розвивається дуже рідко у ослаблених дітей раннього віку на тлі диселінованого міліарного туберкульозу легень внаслідок гематогенного розповсюдження мікобактерій.

Клініка

Симетрична дисемінована на тулубі і кінцівках !!! –папульозна висипка червоно-бурого або синюшного кольору, пустульозні, везикульозні, це моралічні , вузлуваті елементи. В центрі окремих елементів ерозім, пеморалічні кірочки. Можливий розвиток виразково-некротичних уражень, туберкулінові проби негативні.

ІІІ Коліквативний туберкульоз шкіри

Виникає внаслідок гематогенної дисемінації мікобактерій із первинного вогнища теж уособлених дітей.

Немає зв’язку із туберкульозом лімфовузлів.

Клініка.

З’являються підшкірні вузли переважно в ділянці кінцівок, рухомі, щільні, не болючі, поступово збільшуються, з’єднуються із навколишніми тканинами, шкіра над ними стає синюшно-червона, вузли проривають з утворенням торпідних, неправильної форми з підритими краями і ходами виразок із серозко-геморамічними виділеннями.

Перебіг хронічний , загоєння із утворенням нерівних торогктуватих, зірчастих рубців.

ІV. Туберкульозний вовчак

VІ.Клінічні варіанти перебігу лепри.

Інша назва цієї патології-хвороба Ганзена (норвезький вчений Г.А. Ганзен відкрив у 1874 році збудник лепри) це хронологічна інфекційна слабоконталіозна хвороба, збудником якої є мікобактерії лепри, що характеризується різноманітними проявами

Туберкульозний вовчак

Ця форма туберкульозу трапляється найчастіше.

Клініка. Первинні елемети горбики (люпоми), спочатку вони ма-ють