Боуена, при якій вогнище враження має нерівні обриси і яскраву картину: ділянки рубцевої атрофії поєднуєтья з вираженим гіперкератозом і ерозивно-виразковимизмінами.
Поверхневу можинну форму слід диференціювати від:
Дисемінованої форми ліпоїдного некробіозу, який характеризується плоскими, округлими або овальними бляшками рожево-жовтого кольору з зоною еритеми по периферії незначним потовщенням або аторофією в центрі.
Синдрому Горміна-Гольца – спадково обумовлене захворювання, що супроводжується множинними невоїдними базагіомами, які виникають з народження або в молодих людей і поєднуються з вадами розвитку (кістозні утворення в кістках щелепи, ребер).
Склеродермоподібну форму базагіоми диференціюємо з:
Обмеженою скледермією, при якій характерні великі вогнища враження в вигляді щільних бляшок з правильними обрисами, восковидним або рожево-ліловим забарвленням і з зоною застійна еритеми по периферії. Після регресу залишається атрофія з гіпер- або депігментацію.
Склероатромічним ліжпом –вонища множиннні, поверхня запавша і має вигляд зморщеного папіросного паперу.
Пігментну форму диференціюєм з:
Злоякісною меланомою, якій часто передує ??? Дюбрея, блакитний невус або гігантський бородавчастий пігментний невус, характеризується швиким перебігом і метастазуванням. Орієнтовним діагностичним тестом злоякісної меланоми є ізотопний метод з радіоактивним фактором (34 р).
Пухлинна солітарна форма базагіоми. Диференціюєм з:
Кератоанантомою, для якої характерна циклічність розвитку (стадія росту, стабілізації, регресування), можливе самовільне вилікування.
Пухлинна множинна форма базагіоми. Слід дифернціювати з:
Трихоепітеліомою, яка значно менша, елементи згруповані.
Циліндромою, виникає у жінок молодого віку і у дітей. Локалізується на волосистій частині голови, досягає великих розмірів, мономорфна.
Виразкову форму слід диференціювати від:
Тоскоклітинного раку шкіри, яка відрізняється відстністю улюбленої локалізації, швидким ростом і метастазуванням.
Лікування при солітарній пухлиноподібній формі ефективно висічення вогнищ вражень з захопленням видимо здорової шкіри на 0,5 – 1 см, можливе затосування променів неодимового лазера.
При виразкових глибоко проникаючих формах захворювання, що розміщуються біля основи нос, перморбітально, в навколовушній ділянці слід поєднувати місцеве лікування з проспідіном (внутрішньо-м’язево або внутрівенно, початкова доза – 50мг, її поступово збільшують до 100 – 200 мг/добу (на курс лікування 3 – 4 г). Після введення простідіну здійснюють кріодеструкцію пухлини з експозицією 3 хв двічі з розмороженням і обов’язковим захопленям ззовні незміненої шкіри на відстані 0,5 – 1 см. Через 2 тижні лікування повторюють з тією ж експозицією. Рану на місці некрозу тканин змочують розчином перманганату калію, призначають мазі з антибіотиком.
При склероподібній формі крім хіміотерапії роблять ін’єкції лідази по 64 ОД через день (всьго 10 -15 ін’єкцій). Обколюють вогнища інтефероном по 1 –2 млг МО щоденно.
В комплексних методах лікування слід викоритовувати висічення (електрохірургічне) пухлини в межах здорової тканини з пластичним закриттям дефекту, поменеве лікування, рентгенотерапія, доцільна в тих випадках, коли інші методи лікування неефективні або є несприятлива локалізація пухлини (кут ока, завушна сладка, основа носа).
Плоскоклітинний рак (cancer peanocellelare).
Плоскоклітинний рак виникає головним чином у осіб старше 50 років, частіше у чоловіків. Локалізація може бути різною, але переважно вражаються покриті ділянки шкірного покриву і місця, що підлягають тривалому механічному подразнюванню, а також зони переходу шкіри в слизову оболонку (нижня губа, ніс, аногенітальна область).
Клінічно розрізняють інфільтивно-виразкову і папілярну форми.
При інфільтивно-виразковій формі спочатку з’являється невеликий пухлиноподібний елемент з гладкою або гіперкератотичною поверхнею, який швидко збільшується і звиразковується. Виразка оточена валикоподібним щільним краєм, покрита кіркою або грануляціями, виразковий дефект може бути невеликого розміру. А основну частину вогнища складає інвізивна пухлина, як поширюється далеко за межі виразки.
При папілярній формі розвивається бородавчастоподібні утворення з сосочковою поверхнею, швидко збільшується в розмірах.
Розрізняють 4 стадії клінічного розвитку рака шкіри:
І ст. – площа вогнища враження діаметром не більше 2 см, він рухомий, метастази відсутні.
ІІ ст. - вогнище діаметром не більше 2 см, він не проростає підлеглі тканини, але є метастази в регіонарні лімфатичні вузли;
ІІІ ст. – а) розмір пухлини діаметром не більше 2 см, він проростає підлеглі тканини, але не поширюється на кістку або хрящі, метастази відсутні.
Б) також пухлина, але є метастази в регіонарні лімфатичні вузли.
ІV ст. – а) вогнище враження проростає м’які тканини, кістку, хрящі, але не супроводжується метастазами.
Б) апатологічний характер пухлини і є метастази.
Диференціальний діагноз слід проводити з :
Псевопітеліоматозною гіперплазією епідермісу може розвинутись на фоні добролякісних пухлин шкіри (пухлинна форма), характеризується анантозом з глибокопроникаючими в дерму епітеліальними виростами їх відшнурованням. В епітеліальниих тяжах є ознаки зроговіння.
Лікування. Висічення пухлини в межах здорової тканини в поєднанні з рентгенограцією, кріохірургія, лазертерапія, загальна і місцева хіміотерапія.
V. злоякісна меланома (melanoma malignum)
Це найбільш злоякісна пухлина людини. Частіше розвиваєтся в віці 30 – 60 років.
Клінічна картина. Виділяють 3 форми меланоми:
Поверхневу;
Вузлувату;
Типу злоякісного лентіго.
Меланома може з’явитись на поверхнево незміненій шкіри, в зоні пігментного невуса або обмеженого передракового меланоза Дюбрея. При виникненні поверхнево розміщеної форми меланоми на зовнішньо незміненій шкірі з’являєтся пляма темно-бурого або чорного d 2 –3 мм, яка поступово розвивається ущільнення, вогнище набуває напівшаровидної форми, повехня по мірі росту пухлини стає нерівною, бугристою покривається кірками, легко травмується, кровить. Вже на ранній стадії можуть виникати метастази регіонарні лімфатичні вузли. Локалізація пухлини може бути різною: на обличчі, шиї, тулубі, підошві, в області нігтьового ложа. Меланома типу злоякісного лентіго формується на місці обмеженого передракового меланоза Дюбрея. Про перехід на меланому свідчить збільшення вогнища маланоза в розмірах, посилення пігментації. На розвиток меланоми з пігментного невуса вказує зміна на окремих ділянках невуса забарвлення – воно стає темно-бурим, чорним, збільшення розмірів.
Вузлова меланома має вигляд бугристої, щільної пухлини з швидким ендо- і екзофітним остом. Поверхня її може звиразкуватись і покриватись кров’яними кірками. Нерідко навколо