і філософа Абу Салаха ал-Масихи. “Потім я вподобав до науки лікування, - мовиться в автобіографії, - і став читати книги присвячені їй. А медична наука не з важких наук, і, звичайно, я досяг успіху в ній в найкоротший час так, що відомі лікарі того часу стали приходити до мене за радою. Відвідував я і хворих, і в результаті досягнутого мною досвіду відкрилися переді мною такі брами зцілення . що це не піддається опису. А було мені в цей час шістнадцять років”.
Вивчав медицину Ібн-Сина під керівництвом Абу-л-Мансура Камарі, відомого бухарського медика, автора ряду наукових праць. Навчання у Камарі продовжувалося не довго. ібн-Сина швидко починає займатися самостійною практикою і незабаром стає настільки відомим лікарем, що його запрошують в палац для лікування важко хворого еміра Бухари Нуха ібн-Мансура. У автобіографії Ібн-Сина згадує : “Одного разу емір захворів і лікарі не могли визначити його хворобу. Ім'я моє було їм відомо . і вони розповіли еміру про мене і попросили викликати мене. Я з'явився і брав участь разом з ними в лікуванні і відрізнився на цій службі йому”.
На що хворів емір Бухари, і як його лікував Ібн-Сина, точно не відомо. Відомо лише, що лікування допомогло, і Нух ібн-Мансур благополучно правил Бухарою ще рік. Відомо також, що в подяку за лікування Ібн-Сина дістав доступ в знамените книгосховище Саманідов. Бухарська бібліотека - одне з найбільших зборів книг того часу. Сам ібн-Сина вважав роботу в Бухарській бібліотеці найважливішим етапом в своєму житті. Тут завершилася його освіта і почалася самостійна творчість.
Бібліотекою Саманідов Ібн-Сина користувався декілька років. Можливо, саме під час роботи в Бухарській бібліотеці у нього зародилася ідея створити узагальнювальну працю по медицині, де можна було б знайти назву хвороби зі всіма її ознаками, а також вказівка на те, чому вона виникає і як її можна вилікувати. Для цієї мети Ібн-Сина робив необхідні виписки з різних книг, а потім періодично узагальнював їх. Так почалася підготовка матеріалу для “Канону лікарської науки” . над яким Ібн-Сина працював довгі роки.
У 999 році помер батько - Абдаллах ібн Хасан, і на плечі Ібн-Сини лягла турбота про близьких. Але до сім'ї був ісмаїліта власті відносилися з підозрою, положення Ібн-Сини було неміцне і навіть небезпечне, і він ухвалив рішення переїхати в Гургандж, столицю Хорезма.
До самої смерті Ібн-сина не зміг повернутися на батьківщину, поневіряючись по чужині з одного міста в іншій. Він побував у володарів Хорезма,Абиверда, Нішапура, Туса, Гургана, Рея, Хамадана, Ісфагана. Випробовував позбавлення і підіймався до вершин влади, то ставав візирем, то потрапляв у в'язницю, жив і в розкоші і в убогості, але не на один день не припиняв творчої і наукової роботи. Майно його не один раз було розграбоване, загинула його бібліотека, зокрема
рукопис філософської енциклопедії в двадцяти томах “Ал-Інсаф” (“Справедливість”).
6. „Канон лікарської науки”
За життя Ібн-Сини великою популярністю користувалася обширна праця засновника і керівника госпіталю в Багдаді Алі ібн-Аббаса під назвою “Царська книга”. Одним з безпосередніх попередників “Канону” був 30-ти млосна праця Абу Бакара Ар-Разі “Всеосяжна книга по медицині”. Проте ці праці страждали загальними недоліками. Висловлені в них відомості не були достатньою мірою систематизовані, результати спостережень перепліталися з явною вигадкою, рекомендації доповнювалися містичними тлумаченнями. Побудова книг була дуже нечіткою, а виклад настільки складним, що користуватися ними міг тільки достатньо досвідчений лікар.
Ібн-Сина, працюючи над книгою, поставив перед собою задачу уникнути помилок своїх попередників і справився з нею, створивши одну з найбільших в історії медицини енциклопедичних праць - “Канон лікарської науки”.
“Канон лікарської науки” - одна з найзнаменитіших книг в історії медицини. По суті - це ціла медична енциклопедія, що розглядає з великою повнотою (в межах знань того часу) все, що відноситься до здоров'я і хвороб людини.
Ця капітальна праця, що включає близько 200 друкарських листів, вже в дванадцятому столітті була перекладена з арабської мови на латинську і розійшовся в безлічі рукописів. Коли був винайдений друкарський верстат, “Канон” виявився серед перших друкарських книг, і по числу видань змагався з Біблією. Латинський текст “Канону лікарської науки” був виданий вперше в 1473году, а арабський - в 1543году.
Точна дата завершення роботи над “Каноном” не встановлена. Гадано це 1020 рік.
“Канон лікарської науки” - це обширна праця, що складається з 5 книг.
У книзі 1-ою висловлюється теоретична медицина. Книга розбита на чотири частини. У першій частині дається визначення медицини, в другій - йдеться про хвороби, в третій - про збереження здоров'я і в четвертій - про способи лікування.
У книзі 2-ою описані “прості” ліки, висловлюється вчення Ібн-Сини про ліки, їх природу, їх випробування. за абеткою розташовані 811 засобів рослинного, тваринного і мінерального походження з вказівкою їх дії, способів застосування, правил збору і зберігання.
Книга 3-а, найобширніша, присвячена патології і терапії - опису окремих хвороб і їх лікуванню. Кожен розділ забезпечений анатомо-топогрофічеськім введенням.
Книга 4-а присвячена хірургії, лікуванню вивихів і переломів, загальному вченню про лихоманку (кризах при хворобах). У ній мовиться про пухлини, гнійні запалення підшкірної клітковини, а також про заразливі хвороби. Освітлюються основні питання вчення про отрути.
Книга 5-а містить опис “складних” ліків, а також отрут і протиотрут.
Фармація і фармакологія є спробою об'єднати зібрані численні матеріали в систему, пов'язати їх з клінічними спостереженнями. Рекомендовані в “Канонах лікарської науки”