Пологовий травматизм матері

Розрізняють пошкодження зовнішніх статевих органів промежини, піхви. Шийки матки, тіла матки, сечовивідних шляхів, кишечника, зчленувань тазу.

Розриви промежини – одне із найбільш частих ускладнень пологів. Вони зустрічаються в середньому у 10 % жінок частіше в перших родах під час прорізування голівки, рідше – плечиків плоду.

Етіологія. Причинами розривів можуть бути: висока промежина, ригідність тканин, наявність на промежині рубця, на місці розриву в попередніх пологах великий плід (особливо великі розміри голівки), швидке прорізування голівки, розгинальні перед лежання, неправильний захист промежини, а також оперативні втручання (акушерські щипці, екстракція плоду за тазовий кінець).

Розтягнення тканин промежини навіть при сприятливих умовах можливе тільки до певних меж. Так, встановлено, що в момент прорізування голівки промежина розтягується, так що її висота в цей момент в два рази перевищує початкову. Це межа розтягнення тканин промежини. Якщо розтягнення продовжується, відбувається розрив.

Патогенез. Просуваючись по родовому каналі передлегла частина, досягнувши тазового дна, в се більше тисне на нього і розтягує. Внаслідок цього порушується кровообіг в м’яких тканинах. Спочатку порушується кровообіг в венах, внаслідок тонкості їх стінок, легкої здавлюваності і більш зовнішнього порівняно з артеріями розташування. Це порушення венозного кровообігу виражається в синюшності промежини (рання ознака загрози її розриву). В результаті наступає переповнення вен кров’ю, а потім і проходження рідкої частини крові в оточуючу клітковину – починається набряк промежини, який проявляється в блиску тканини промежини – це друга ознака загрози розриву.

Дальший тиск передлеглої частини на промежину приводить до надмірного її розтягнення і здавлення артеріальних судин. Тепер порушується притік і артеріальної крові, що приводить до обезкровленню промежини, яка проявляється в її побліднінні – третя ознака загрози розриву.

Клінічна картина.

Розрізняють самовільний і насильницький розрив промежини. Останній виникає внаслідок неправильного захисту промежини, оперативних втручань.

Розрізняють три ступені розриву промежини. До першого ступеня відносять розрив шкіри промежини і слизової вагіни, порушення задньої спайки

До другого ступеня пошкодження шкіри та м’язів промежини, крім зовнішнього сфінктера прямої кишки.

Розрив третього ступеня – порушення цілісності всіх зазначених тканин і зовнішнього сфінктера прямої кишки (неповний розрив) та стінки кишки (повний розрив).

Симптоматологія. Основним симптомом розриву промежини є кровотеча. На 3-4 день після пологів розірвані тканини інфікуються. При повних розривах промежини спостерігається нетримання газів і калу.

Профілактика. Правильне ведення пологів особливо в період вигнання. Особливе значення мають добре проведена психопрофілактична підготовка вагітних до пологів, яка знижує процент розривів промежини завдяки виконанню потрібних з акушерської точки зору прийомів і спокійній поведінки роділлі під час прорізування голівки. Важливе значення має і правильна акушерська допомога. Якщо є поблідніння і переростягнення промежини, слід попередити розрив (перинеотомія або епізіотомія).

Лікування полягає у пошаровому відновленні цілісності тканин.

Операція зашивання розривів промежини відбувається після народження посліду під місцевою анестезією або загальним наркозом. Слід дотримуватися правил асептики і антисептики.

При розриві І ступеня слизову вагіни зашивають кетгутом, починаючи з верхнього кута рани (шви накладаються пошарово). При ІІ ступені – накладають погружні шви на м’язи промежини, потім вузлові на стінки вагіни і на кінець вузлові шовкові шви на шкіру промежини. Знімають шви на 5 день.

При повних розривах промежини операцію проводять під загальним наркозом.

Спочатку зашивають стінку розірваної кишки, потім сфінктер дальше заливають як при ІІ розриві промежини.

Догляд за швами полягає у тому, що слідкують, щоб промежина була сухою, шви обробляють 1 % розчином йоду або 1 % розчином брильянтового зеленого.

Разом з промежиною нерідко розриваються великі і малі статеві губи. Вони повинні бути зашиті. Рани в області клітора і зовнішнього отвору сечовипускного каналу зашивають кетгутом.

Розрив піхви.

Етіологія і патогенез нічим особливим не відрізняється від етіології і патогенезу розривів промежини.

Розриви можуть бути самовільними і насильницькими. Перші виникають у жінок з недорозвинутою короткою (або довгою) і вузькою піхвою при швидких родах, а також з клінічно вузьким тазом. В таких випадках розриви стінок піхви являють собою продовження розривів інших відділів родового каналу: зверху вниз – при розриві шийки і нижнього сегменту матки, знизу вверх – при розриві промежини.

Насильницькі виникають при оперативних втручаннях (акушерські ципці). Сприяють виникненню розривів кольпіти.

Клінічна картина. Глибокі розриви стінок піхви проникають в клітковину малого тазу – навколовагінальну або навіть навколо маткову, коли вони є продовженням розриву шийки і нижнього сегменту матки. В особливу важких випадках насильницький розрив може проникнути в черевну порожнину і супроводжується випаданням сальника або кишок. Неглибокі розриви вагіни локалізуються як правило в нижній третині вагіни і сприяють розривам промежини.

Нерозпізнані і незашиті розриви інфікуються, причому в запальний процес втягується і клітковина малого тазу.

Симптоматологія. Кожній розрив піхвової стінки супроводжується кровотечею, в деяких випадках сильною.

Профілактика розривів піхви зводиться до раціональному веденню пологів і правильному виконанню родорозрішаючих операцій.

Розпізнання розривів піхви досягається шляхом огляду стінок вагіни з допомогою вагінальних дзеркал.

Нерозпізнані і незашиті розриви піхви як правило заживають самовільно. В випадку інфікування вони дають про себе знати в післяпологовому періоді. Якщо розрив був глибоким, в майбутньому може виникнути звуження піхви.

Лікування полягає в зашиванні країв розриву кетгутовими швами. Профілактично назначають антибіотики.

Гематоми в області зовнішніх статевих органів і піхви.

Етіологія. Гематоми в області зовнішніх статевих органів, піхви можуть виникнути ще під час вагітності під впливом якоїсь травми – удару, падіння...

Але частіше вони виникають під