Морфологія висипу: гостро- і підгострозапальний характер ураження шкіри з тенденцією до ексудативних змін. Типові еритематосквамозні набряклі вогнища з гостро запальними малими округлими папулами червоного кольору, мікро везикулами з серозним вмістом, які швидко тріскають з утворенням «серозних колодязів». Ексудат із тріснутих везикул утворює жовтувато-коричневі кірки. Свербіж в цей період може бути помірним. Пізніше появляються ліхеноїдні папули, малі, плоскі, полігональні, рожевувато-сірого кольору. Можуть бути прурігінозні папули, округлі, малі, з вираженим ексудативним компонентом.

Клінічно АД в малюковій стадії найчастіше проявляється в еритемато-сквамозній формі чи у формі дитячої екземи.

Домінуючі провокуючі фактори: введення прикорму, порушення функції шлунково-кишкового тракту, прорізування зубів, респіраторні інфекції.

Особливості перебігу АД: часто ускладнюється біогенною інфекцією, дріжджовим ураженням і грибами.

При контакті з герпес-вірусною інфекцією можливий розвиток герпетиформної екземи Капоші, яка є найбільш важким ускладненням перебігу АД, наступає, як правило, у дітей на фоні імунної недостатності і важкої гастроентерологічної патології. Загальний стан дитини різко погіршується за рахунок інтоксикації, температура тіла піднімається до 39 – 40 градусів і вище. У вогнищах ураження шкіри видно значні віспоподібні елементи з мутним вмістом і пупковидним вдавленням в центрі.

Перехід дитячої екземи в наступні стадії АД відмічається у 50 % хворих дітей, переважно на фоні поєднаної патології органів травлення, частих інтеркурентних захворювань.

В цей віковий період може розвиватися себорейна екзема (на 2-3 тижні життя дитини, але частіше появляється на 1-3 місяці), як правило, у дітей з численними факторами ризику у віці немовляти, з хронічними розладами травлення, зниженням росто-вагових показників, підвищеною лабільністю і нервовою збудливістю. У цих хворих частіше, ніж при дитячій екземі, спостерігаються порушення процесів травлення, всмоктування, можливо, за рахунок первинної ферментної недостатності, рано розвиваються дисбактеріоз, дискінезії жовчовивідних шляхів з явищами холестазу.

2 період – дитяча стадія

Вік виникнення симптомів: від 2 років до пубертатного періоду.

Переважна локалізація: великі складки – ліктьові, променевозап’ястні підколінні і шийні, періоральна ділянка.

Морфологія висипу: відрізняється поліморфізмом первинних і вторинних висипань, ексудативні прояви зменшуються, переважають пруригінозні папули, наростає інтенсивність свербежу, аж до біопсуючого, внаслідок розчухів помітні геморагічні кірочки, екскоріації, перші ознаки ліхеніфікації.

Морфологію уражень складають:

ерітемато-сквамозні вогнища, зазвичай з меншою гіперемією і набряком

полігональні плоскі щільні ліхеноїдні папули сіруватого кольору, більші, ніж в малюковій стадії

конічні і півкулеподібні папули, переважно фолікулярні, підгостро запального або хронічно запального характеру

прурігінозні папули, щільні, малі, округлі чи гострокінцеві з формуванням на верхівці малого міхурця, покришка якого, засихаючи, замінюється серозно-геморагічною кіркою(серо-папули)

запальні везикули, нечисленні і на обмежених ділянках, частіше на пальцях рук

вогнища ліхеніфікації

екскоріації

Домінуючі провокуючі фактори: реакція на подразники зі зменшенням аліментарної гіперчутливості.

Особливості перебігу:

тенденція до локалізації в складках

хронічний запальний характер ураження з більш вираженим ліхеноїдним синдромом

розвиток вторинних змін (дисхромія тощо)

прояви вегетативної дистонії

хвилеподібний перебіг

посилення свербежу при підвищеному потовиділенні

3 період – стадія пубертатного і дорослого віку

Вік виникнення симптомів: пубертатний період; може тривати роки, десятиліття.

Переважна локалізація: чітка вибірковість ураження верхньої половини тіла з дифузним ураженням шкіри обличчя, рук (як згинальної так і розгинальної поверхні).

При легких формах АД відмічаються ураження периоральної зони і дистальних частин рук, при важких формах може розвиватися атопічна еритродермія. Відмічено, що при наявності висипань і екскоріацій в між лопатковій ділянці у більшості хворих виявляються захворювання гепатобіліарної ситеми (змішана форма дискінезії, холестаз, реактивний гепатит, холецистит). При наявності розповсюджених пруригінозних висипань переважно на розгинальних поверхнях кінцівок у переважної більшості хворих виявляється паразитарна інвазія кишкового тракту (лямбліоз, гельмінтоз, опісторхоз, дисбактеріоз ). У дітей з дисемінованим нейродермітом, у яких шкіра ніг (в тому числі підколінних ямок) залишається вільною від висипань, частіше виявляються вогнища хронічної інфекції в ЛОР- органах і тільки функціональні порушення органів травлення.

Морфологія висипу: ще менш виражена схильність до гостро запальних реакцій, наростає інфільтрація і ліхеніфікація шкіри, вона стає сухою, пігментованою, з численними розчухами і екскоріаціями внаслідок свербежу. Дермографізм стійкий білий. Навколо вогнищ ліхеніфікації – розсіяні папульозні елементи.

Висип симетричний, з типовою локалізацією: ліктьові, підколінні згини, тильна сторона кистей, променезап’ястні і гомілковоступневі суглоби, шия, верхня третина грудини, періорально і періорбітально. При великій площі ураження може розвиватися генералізоване пораження – еритродермія.

Клінічно АД в цей віковий період проявляється в формі дисемінованого чи дифузного нейродерміту, вульгарного свербцю, ендогенної екземи, хронічного рецидивуючого дерматиту кистей і стоп.

Домінуючі провокуючі фактори: характерний зв’язок загострень з психоемоційними факторами, нейроендокринними розладами.

Особливості перебігу: при наявності несанованих вогнищ інфекції в шлунково-кишковому тракті, ЛОР- органах, поєднаної патології кількох відділів травного тракту у 25 % хворих в пубертатному періоді відбувається різке загострення і дисемінація висипань, формування дифузного нейродерміту при локалізованому первинному його варіанті.

ОСОБЛИВОСТІ ШКІРИ АТОПІЧНОГО ХВОРОГО.

шкіра відрізняється сухістю і іхтіозиформним лущенням. Частота вульгарного іхтіозу при АД варіює від 1,6 до 6 % відповідно до різних форм захворювання

характерна гіперлінеарність долонь («складчаті» долоні), особливо при поєднанні з вульгарним іхтіозом

на бокових поверхнях плечей, передпліч, ліктях, рідше – інших ділянках шкірного покриву визначаються «рогові» папули

«мармурова» білизна шкіри носа, мармуровість шкіри кінцівок

хвиляста гіпо- і гіперпігментація шкіри шиї

в старшому віці шкіра відрізняється дисхромічною пістрявістю з наявністю пігментацій і вторинної лейкодермі

нерідко на шкірі обличчя, плечового поясу визначаються білуваті плями – Phytiriasis alba

при тривалому перебігу АД формуються ознаки «атопічного обличчя»: сіруватий колір шкіри, хейліт, периоральна ліхеніфікація, ліхеніфікація