Слід зауважити, що загальний показник ДСІЯЖ покращився не набагато (середнє значення склало 17±2 бали), але відбулися чималі якісні зміни у стосунках родин, які зустрілися з проблемою атопічного дерматиту, що сприяло збільшенню турботи та взаєморозуміння між пацієнтами та їх рідними і створило оптимістичну атмосферу в сім`ї.

Слід підкреслити, що даний опитувальник є одним з кількох варіантів, запропонованих для застосування в клінічній практиці дерматолога. Потрібні створення опитувальника для визначення ЯЖ хворих на алергодерматози на основі вже існуючих і адаптація його до українських умов.

Отже, оцінка ЯЖ дає можливість ясніше уявити суть клінічної проблеми, визначити найбільш раціональний метод лікування, а також оцінити його очікувані результати за параметрами, які знаходяться на стику наукового підходу спеціалістів і точки зору самого пацієнта.

МОЗ УКРАЇНИ

ІФДМУ

Реферат на тему:

«Атопічний дерматит»

Підготувала аспірант

Гірник Галина Євгенівна

м. Івано-Франківськ

2007р.

Впродовж останніх років у всьому світі спостерігається бурхливий ріст алергічних захворювань різної етіології, серед яких атопічний дерматит займає одне з провідних місць.

Атопічний дерматит – термін, включений у Міжнародну класифікацію хвороб девятого і десятого перегляду, рекомендований ВООЗ, що означає атопічне ураження шкіри у дітей і дорослих, і характеризується хронічним стадійним перебігом з певними клініко-морфологічними симптомами в різні вікові періоди.

Нині атопічний дерматит розглядають як своєрідний атопічний синдром з характерними головними і другорядними ознаками. Головними є наступні : свербіж, морфологія і локалізація висипань, хронічний рецидивуючий перебіг, резисиентність до терапії,наявність супутньої чи сімейної атопії, поява перших ознак у дитячому віці. До другорядних клінічних ознак відносяться : ксеродерма,іхтіоз, долонна гіперлінеарність,фолікулярний кератоз, схильність до стафілодермії, герпес-вірусної інфекції, мікотичного ураження, білий стійкий дермографізм, дерматит ареол, хейліт, рецидивуючий конюнктивіт, передня субкапсулярна катаракта.

Ключова роль у формуванні атопічного дерматиту належить спадковій схильності, яка реалізується дисфункцією імунної системи: гіперпродукцією Ig E, порушенням цитокінової регуляції і співвідношення Th1/Th2 лімфоцитів, детермінованим дефіцитом Т-лімфоцитів-супресорів, порушенням процесів апоптозу. В патогенезі захворювання суттєве значення мають дисбаланс внутрішньоклітинних регуляторних механізмів (співвідношення цАМФ/цГМФ), порушення мембранної рецепції, активація неімунних механізмів звільнення медіаторів алергії, порушення нейровегетативної і периферичної циркуляції з судинною нестабільністю і порушення рецепції ендотелію; психофізіологічні і психосоматичні відхилення.

В останні роки особлива увага дослідників звернена на патогенетичне значення мікробної і грибкової флори шкіри у хворих на атопічний дерматит. Staphylococcus aureus виявлено у 93% хворих на атопічний дерматит на ураженій шкірі, у 76% пацієнтів – на шкірі, вільній від висипань, і у 79% - на слизовій носоглотки. Висока частота присутності на шкірі хворих на атопічний дерматит грибів роду Malassezia furfur (Pityrosporum ovale, Pityrosporum orbiculare) і грибів роду Candida відмічена багатьма дослідниками.

Етіологічне значення гноєрідної і грибкової флори у розвитку інфекційних ускладнень у хворих на атопічний дерматит на сьогоднішній день переконливо доповнене відомостями про її участь у патогенезі захворювання шляхом продукції специфічних Ig E, розвитком сенсибілізації і додаткової активації дермальних лімфоцитів.

Атопічний дерматит є важким захворюванням у косметологічному плані, оскільки локалізується на відкритих ділянках шкіри і значно змінює зовнішній вигляд, що досить часто впливає на працездатність хворого, його становище в суспільстві, особисте життя, знижує емоційну стійкість, сприяє психічним стресам.

Згідно з сучасними даними науковців, в структурі всіх дерматологічних захворювань алергодерматози складають від 12 до 43%, а на атопічний дерматит страждає 5-30% пацієнтів, які звернулися до дерматолога. Захворюваність на цю недугу серед дорослого населення складає 2-5% в загальній популяції, варіюючи в різних країнах в залежності від рівня урбанізації і стану екологічної чистоти життєвого простору. Питома вага атопічного дерматиту серед шкірних хвороб у дітей в різних країнах коливається від10 до 20%, і цей показник постійно збільшується. На прийомі у лікаря-дерматолога 35% хворих дітей – це пацієнти з атопічним дерматитом. Саме це захворювання утримує восьме місце за частотою виникнення у осіб, які молодші за 25 років. За останні роки особливо драматично підвищується рівень захворюваності у дітей до 7 років. Дитячу форму атопічного дерматиту найчастіше називають дитячою екземою. Захворювання проявляється в більшості випадків ще в грудному віці, часто між 2 та 3 місяцями життя, хоча може виникнути і в більш пізньому дитячому віці. У 50% хворих атопічний дерматит виникає у віці менше 6 міс., у 30% - до 5 років. Більш ніж у 50% випадків шкірні прояви зберігаються після статевого дозрівання.

Атопічний дерматит – це хвороба, яка супроводжує хворого від перших років життя до глибокої старості і часто веде до інвалідності уже в ранньому дитячому віці. Усі вищезгадані дані отримані завдяки тісній співпраці лікарів-дерматовенерологів та педіатрів. Дослідники виділяють різноманітність клінічних форм атопічного дерматиту, при цьому підкреслюють зміну чи еволютивний віковий розвиток захворювання від еритематозних, везикуло-крустозних висипань в ранньому віці, до ліхеноїдних – у старші вікові періоди. Таким чином підкреслюється хронічний характер перебігу атопічного дерматиту, але найчастіше констатується стан пацієнта на поточний момент, без співставлення з попередніми епізодами загострень, і без спроб прогнозу перебігу процесу в майбутньому.

Дослідження і диспансерний облік пацієнтів свідчить про наявність у більшості хворих на атопічний дерматит тенденції до переважаючого і повторного характеру клінічних маніфестацій процесу від загострення до загострення. Таким чином, постає проблема, вирішенню якої немало посприяє інститут сімейної медицини : прослідкувати характер перебігу дерматозу у конкретного хворого в часовому аспекті (тривалістю до 10-20 років), особливо це стосується хворих, які мешкають на значній віддалі від дерматовенерологічних диспансерів та мають відносно легкі форми захворювання, що не змушує їх часто звертатися