РЕФЕРАТ

на тему:

Гноячкові захворювання шкіри у дітей

Гноячкові захворювання шкіри (піодермії) розвиваються в результаті проникнення в шкіру стафілококів чи стрептококів.

Моментами, сприятливими для розвитку піодермій, є мікро-травми, цукровий діабет, авітаміноз, зниження місцевого і загаль-ного імунітету, а також недотримання правил особистої гігієни. Залежно від збудника, клінічний перебіг піодермії має деякі особ-ливості:—

будь-які прояви стафілодермій на шкірі, як правило, пов'я-зані з волосяними фолікулами чи вивідними протоками сальних і потових залоз;—

розвиток стрептодермії не пов'язаний з волосяними фоліку-лами.

Піодермія може бути первинною, тобто розвиватися на до то-го не зміненій шкірі, і вторинною, тобто розвиватися як усклад-нення якогось іншого шкірного захворювання, яке, як правило, супроводжується свербежем.

Стафілодермії

Остіофолікуліт — початковий елемент усіх форм стафілодер-мії з ураженням фолікулів. В усті фолікула з'являється прониза-на волосом пустула напівкулястої форми, розміром до шпилько-вої головки, покриття щільне, вміст — густий вершкоподібний гній, навколо пустули — вузький обідок почервоніння.

Вміст пустули може зсихатися, утворюючи жовтувато-буру кірку. Якщо пустула прорвалася, оголюється поверхнева ерозія. Остіофолікуліт уражує не більш 1/3 волосяного фолікула. Висипання можуть бути поодинокими і множинними. Схильності до периферичного росту і злиття елементів не спосте-рігається. Найчастіше висипання локалізуюються на шкірі облич-чя, особливо в ділянці бороди і вусів у чоловіків. Процес закін-чується за 2-3 дні, не залишаючи рубців.

Фолікуліт — гостре гнійне запалення фоліку-ла волоса. Тканини навколо фолікул не уражені. Біля волоса з'являється болючість, набряк, у центрі почервоніння розвивається конусоподіб-ний, пронизаний волосом гноячок, крізь верхів-ку якого просвічує гній. Гноячок може самостій-но підсохнути в кірочку і безслідно зникнути за 3-5 днів або прорвати, оголюючи воронкоподіб-ну ерозію, іноді утворюється рубчик. Фолікуліти можуть виникати на будь-якій ділянці шкірного покриву, де є волосся.

Фурункул (furunculus) — це гостре гнійно-некротичне запалення волося-ного мішечка і сальної залози. Буває на тих ділянках, де росте волосся, де є багато сальних залоз (обличчя, спина). Спричинює його білий і золотистий стафілококи.

Розвитку фурункула сприяє низка умов: недостатня гігієна шкіри, не-значні її пошкодження (садна, розчу-хування, роздавлювання), порушення обміну речовин (цукровий діабет, не-повноцінне харчування, авітаміноз), загальне виснаження, нервово-психічна перевтома! ін.

Захворювання починається з появи на шкірі болючого утворення з волося-ним мішечком у центрі. Шкіра в цьому місці почервоніла. Згодом з'являється болючий інфільтрат з некротичним стер-жнем. Осередок некрозу розплавляєть-ся, і утворюється невеликий гнояк.

У більшості випадків фурункул зу-мовлює незначні загальні прояви (за-гальне нездужання, незначне підви-щення температури тіла, головний біль, втрата апетиту). Лише у разі по-ширення запального процесу на сусідні тканини, лімфатичні чи кровоносні судини можуть бути виражені явища інтоксикації.

Спостерігаються незначний лейко-цитоз, зсув лейкоцитарної формули крові вліво.

На 7-му- 10-ту добу гнійний стри-жень відшаровується, гній виділяєть-ся, і стан хворого поступово поліп-шується. Гнійний кратер, що зали-шається, поступово очищується і запов-нюється грануляціями.

Величина фурункула різна — від 0,5 до 2,5 см у діаметрі. Цикл розвитку і ліквідації фурункула триває в серед-ньому 8—14 діб.

На особливу увагу заслуговують фу-рункули в ділянці обличчя. Це зв'яза-но з тяжким їх перебігом і можливим усклао.ненням. Інфекція з гнійного осе-редку через v.facialis, v.angularis, V.ophthalmica, plexus pterygoideus може проникнути в кавернозний синус і спричинити гнійний менінгіт або ен-цефаліт. У хірургічній практиці описа-но випадки фурункула верхньої губи, коли смерть настала через кілька діб після початку запалення.

Хворі з фурункулами за відсутності ускладнень (за винятком локалізації фурункула на обличчі) лікуються амбу-латорно. Залежно від стадії захворю-вання місцеве лікування може бути кон-сервативним і хірургічним.

Щкіру довкола фурункула змазують 1 % саліциловим спиртом, гібітаном і накладають на неї пов'язку з емульсією, що містить будь-який антибіотик (з гру-пи пеніцилінів або синтоміцину). Де-які хірурги рекомендують присипати фурункул кристалічним саліцилово-кис-лим натрієм або саліциловою кислотою.

Під час лікування фурункула не ре-комендується застосовувати зігрівальні компреси, бо вони розм'якшують шкіру і створюють сприятливі умови для роз-множення інфекції. Не слід застосову-вати також мазьові пов'язки (за винят-ком мазей на водорозчинній основі, які містять антисептичні речовини — діок-сидонової, йодопіринової).

У початкових стадіях фурункул оп-ромінюють кварцом, УВЧ.

Не дозволяється видавлювати фу-рункул, бо це може призвести до поширення інфекції. Особливо небез-печні ці маніпуляції на обличчі.

У період гнійного розплавлення шкіру довкола фурункула змазують 70 % спиртом або 3 %розчином йоду і пінцетом видаляють гнійний стрижень. Потім фурункул лікують так само, як звичайну гнійну рану.

За наявності загальної реакції орга-нізму хворим внутрішньом'язово або внутрішньовенне вводять антибіотики, перорально — сульфаніламідні препа-рати, полівітаміни, особливо аскорбі-нову кислоту. У разі інтоксикації про-водять детоксикаційну терапію.

На особливу увагу заслуговує лікуван-ня фурункулів на обличчі (мал.67), особливо в ділянці носа і верхньої губи. Воно повинно проводитися в стаціо-нарних умовах. Показане консерватив-не лікування: великі дози антибіотиків, опромінення кварцом, УВЧ, спокій. За появи набряку обличчя, лімфангіту, лімфаденіту, головного болю, погано-го самопочуття деякі хірурги рекоменду-ють широке його розкриття, а також пе-рев'язку v.angularis, яка йде по губно-носовій складці до очної щілини.

У людей, які не дотримують особис-тої гігієни, за наявності чинників, що ослаблюють організм, авітамінозу, на шкірі різних ділянок тіла з'являються численні фурункули. Захворювання це називається фурункульозом (furuncu-losis). При цьому окремі фурункули пе-ребувають у різних стадіях розвитку (одні тільки починаються, в інших утворюєть-ся гнійний стрижень, ще інші гояться).

Під час лікування фурункульозу ос-новна увага повинна приділятись за-гальним заходам. Передусім треба з'я-сувати причину виникнення фурунку-льозу. Хворим призначають високока-лорійну їжу, дріжджі, вітаміни, анти-біотики, дають поради щодо особистої гігієни. Для лікування фурункульозу деякі автори рекомендують проводити сеанси аутогемотерапії. Кров, узяту з вени в кількості 3—5 мл, вводять у сідничні м'язи. Маніпуляцію повторю-ють через 1—2 доби.