Фізична реабілітація дітей із остеохондропатією великогомілкової кістки.

зміст

BСТУП 3

Актуальність проблеми 3

Мета роботи 4

Завдання дослідження 4

Наукова новизна 5

Практичне значення роботи 6

РОЗДІЛ І. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 7

1.1 Етіологія, патогенез, клініка, діагностика остеохондропатії великогомілкової кістки 7

1.2. Консервативне лікування остеохондропатії великогомілкової кістки 10

1.3. Діагностика порушень статики у дітей та підлітків 16

1.4. Загальні положення фізичної реабілітації при захворюваннях опорно-рухового апарату 18

1.5 Особливості фізичної реабілітації спортсменів із хворобою Шлаттера....................20

РОЗДІЛ ІІ. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 30

2.1. Клінічна характеристика хворих 34

2.2. .Методи дослідження 37

2.3 Методика реабілітації..........................................................................................40

РОЗДІЛ ІІІ. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ 41

ВИСНОВКИ 57

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 58

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 59

ВСТУП

Остеохондропатія великогомілкової кістки, або хвороба Шлаттера по наслідках і тривалості перебігу належить до розповсюджених захворювань дитячого віку та підлідків. Дані літератури по досліджуваному питанню, особливо в останнє десятиліття, свідчать про значну тенденцію до збільшення питомої ваги дітей з даною патологією. Так, якщо в 60-х роках серед ортопедичних захворювань остеохондропатія великогомілкової кістки зустрічалася в дітей від 0,3 % до 3 % [35], те в 1988 році її частота збільшилася до 14,2 %. Заслуговує на увагу постійно підвищується, питома вага даного захворювання в Україні. Тепер він у цьому регіоні становить 24,9 %, у той час як в інших регіонах СНГ його рівень коливається від 7,0 % до 16 % [4].

Актуальність проблеми. Наведені дані підтверджують актуальність проблеми досліджуваної патології, особливо з урахуванням екологічних особливостей регіону.

Питанням етіології остеохондропатії великогомілкової кістки присвячені численні публікації. У якості однієї із причин захворювання розглядається системний характер мезенхімної недостатності, однією з умов розвитку якої є несприятлива екологічна обстановка [21, 32, 34]. Наслідком мезенхімної недостатності є не тільки гіпоплазія судин, але й дисплазія кістково-хрящових структурних утворень опорно-рухового апарата, у цьому випадку колінного суглоба, які ведуть до порушення їхньої конгруентності. Ведучою теорією є теорія дисембріогенезу із мезенхімальною недостатністю [34].

На думку більшості авторів, основою розвитку захворювання є внутрішньокістковий некроз або виражена локальна гіпоксія в результаті травми чи перевантаження., внаслідок якого відбуваються дистрофічні зміни в тканинах великогомілкової кістки та колінного суглоба [26, 55]. Ці подання про розвиток патологічного процесу в суглобі визначають лікарську тактику лікування досліджуваної категорії хворих. Звичайно лікувальна тактика спрямована на поліпшення кровообігу в ураженому кульшовому суглобі, переважно за рахунок використання фізіотерапевтичних процедур, а також проведення загальзміцнювального лікування [1, 27, 31, 34]. Тим не менше, тривалий перебіг хвороби й несприятливі випадки свідчать про неадекватність проведеної терапії, причиною яких, на наш погляд, є відсутність чіткого подання про характер і механізми реалізації патологічного процесу, що лежить в основі розвитку захворювання.

З вищесказаного видно, що стан даної проблеми має потребу в подальшій теоретичній розробці, особливо це стосується необхідності чіткого визначення характеру, умов і механізмів розвитку й реалізації патологічного процесу, що лежать в основі цого вродженого захворювання, відсутність яких перешкоджає розробці адекватного патогенетично обґрунтованого лікування дітей із остеохондропатією великогомілкової кістки.

Гіпотеза

Передбачається, що поліпшення стану здоров'я хворих з остеохондропатією великогомілкової кістки обумовлене комплексною програмою реабілітації і у зв'язку з цим доцільно використовувати комплексну програму реабілітаційних заходів, яка повинна бути розроблена на підставі всіх наявних засобів фізичної реабілітації.

Мета роботи. Удосконалення методів фізичної реабілітації дітей та підлітків із остеохондропатією великогомілкової кістки із врахуванням нових підходів до діагностики місцевих та загальних порушень із застосуванням вертеброгенного впливу.

Завдання дослідження:

Вивчити особливості остеохондропатії великогомілкової кістки та її зв’язок із патологією хребта;

Виявити основні засоби фізичної реабілітації при даному захворюванні;

Розробити комплексну програму засобів реабілітації при остеохондропатії великогомілкової кістки.

Об'єкт дослідження: діти та підлітки із остеохондропатією великогомілкової кістки.

Предмет дослідження:стан опорно- рухового апарату та хребта у дітей та підлітків з остеохондропатією великогомілкової кістки..

Методи дослідження. Використані наступні методи дослідження: ортопедичне обстеження, комп’ютерна соматографія, електронна плетизмографія, статистична обробка матеріалу.

Наукова новизна одержаних результатів.

- Виявлені ефективні засоби фізичної реабілітації при захворюваннях колінного суглоба;

визначені інформативні тести оцінки стану хворих при остеохондропатії великогомілкової кістки;

розроблена комплексна програма фізичної реабілітації хворих з остеохондропатією великогомілкової кістки.

Практичне значення одержаних результатів.

Розроблена комплексна програма фізичної реабілітації хворих із остеохондропатією великогомілкової кістки може бути використана для реабілітації.

Визначені групи дітей та підлітків з найбільш вираженими порушеннями структурно-функціонального стану опорно- рухового апарату, які потребують динамічного соматографічного контролю для забезпечення своєчасної профілактики та лікування.

Впровадження в практику. Результати роботи, основні підходи до діагностики і моніторингу, профілактики та лікування порушень статики у дітей та підлітків з вродженими захворюваннями опорно-рухового апарата втілено в практику відділу травматології та ортопедії дитячого віку Вінницької міської лікарні.

Особистий внесок. Автором самостійно проведений аналіз стану проблеми, виконані соматографічні та плетизмографічні обстеження дітей та підлітків з остеохондропатією великогомілкової кістки та проведена оцінка порушень статики. Самостійно проаналізовані плетизмографічні показники та проведена математична обробка результатів дослідження.

РОЗДІЛ 1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Етіологія, патогенез, клініка, діагностика остеохондропатії великогомілкової кістки.

Остеохондропатія великогомілкової кістки (хвороба Шлаттера) - найбільш розповсюджений вид деформації опорно - рухового апарату у дітей [56]. Ця патологія характеризується вадою формування частин колінного суглобу, а також пошкодженням або недорозвитком його окремих елементів[45].

Захворювання описане вперше Шлаттером і Осгудом в 1903 р. Зустрічається нерідко, вражає переважно хлопчиків у віці 13—15 років, міцної статури, що займаються спортом. Серед всіх остеохондропатій хвороба Шлаттера частіше зустрічається з двох сторін (на обох ногах). При мікроскопічному дослідженні патологічних утворень знайдені порушення в процесах окостеніння [Шапіро М. І., Ципкин Б. Н., 1935]. У ряду підлітків