Всі хворі мали викривлення хребта в фронтальній та сагітальній площині. До групи обстеження відносили також пацієнтів з патологічними викривленнями хребта, функціональними блокадами хребтово-рухових сегментів та рентгенологічно підтвердженим діагнозом. Локалізація патологічних змін у хребті подана в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Локалізація змін нормальної форми хребта у хворих :

Відділ хребта | Кількість хворих | Абсолютна кількість | Відсоток

Шийний | 31 | 6 | 20,2 %

Грудний | 31 | 31 | 100 %

Поперековий | 31 | 7 | 23 %

Крижовий | 31 | 1 | 3 %

Куприковий | 31 | 0 | 0 %

Як показують дані таблиці, у всіх пацієнтів зустрічались патологічні зміни в грудному та, у більшості випадків (84 %), в шийному відділах хребта. Патологія поперекового відділу виявлялась значно рідше, лише у семи пацієнтів, а патологічний стан крижового відділу хребта мав місце тільки в одного пацієнта. Хворих зі змінами в куприковому відділі серед групи досліджуваних не було.

2.2. Методи дослідження

Напередодні комплексного дослідження здійснювали клінічне дослдіження з визначенням заблокованих та гіпермобільних сегментів, тригерних пунктів у м’язах, варіанту патологічної зміни форми хребта як органа. Крім збору скарг, анамнезу захворювання, фізикального обстеження проводили спеціальне ортопедичне дослідження: статичний та динамічний огляд хворих, мануальну діагностику хребтових сегментів. Вертебрологічні скарги оцінювали за бальною шкалою до та після лікування: 0 – відсутність скарг; 1 – легкий дискомфорт у ділянці хребта; 2 – значний дискомфорт, скутість, або помірний біль у хребтових сегментах; 3 – сильний біль у хребті різного характеру з міофіксацією, вегетативними проявами або обмеженням рухової активності та працездатності.

Проводили функціональні проби: мікроциркуляція до 10 присідань та після виконаних 10 присідань на швидкість (за 15 сек). При вираженій клініці остеохондрпатії із обмеженням об’єму рухів колінних суглобів врахоувалась амплітуда- „глибина” присідання.

Виконували компютерну цифрову соматографію в двох стандартних площинах та електронну плетизмографію.

При статичному огляді в сагітальній площині вивчали ступінь змін фізіологічних кіфозів та лордозів. При огляді у фронтальній площині досліджували наявність сколіозів, кривошиї, вкороченої ноги, скошеного та скрученого таза. За допомогою динамічного огляду визначали об’єм рухів у всіх відділах хребта, а також виявляли заблоковані та гіпермобільні сегменти.

Під час палпаторної діагностики вивчали ступінь мобільності сегментів, з яких здійснюється вегетативна інервація стравоходу, трофічні зміни шкіри.

Після об’єктивного обстеження оцінювали вірогідність звязку симптомів із змінами в кульшовому суглобі. Для цього виявляли критерії взаємозвязку:

Для підтвердження порушень опорно- рухового апарату, спрощення статистичної обробки матеріалу і об’єктивізації дослідження нами було розроблено анкету, в якій скарги та анамнез оцінювались за бальною шкалою, також заносились показники функціонального стану хребта і суглобів, дані інструментальних та лабораторних методів дослідження. Хворі мали можливість самостійно пригадати і оцінити інтенсивність основних скарг (по таблиці) за ступенем вираженності: 0 – скарга відсутня, 1 – незначні прояви симптому; 2 – симптом проявляється і має середній ступінь вираженності та знижує якість життя; 3 – дуже виражений симптом, який значно погіршує загальний або емоційно-вольовий стан хворого. За тривалістю і періодичністю скарги оцінювали за іншою шкалою: 0 – скарга виникає рідко, або були поодинокі випадки, чи хворий не може пригадати щось схоже на описаний симптом; 1 – періодичність скарг відповідає місячному терміну або рідше; 2 – симптом турбує хворого один раз на кілька тижнів, але частіше ніж один раз на місяць; 3 – симптоматика виникає кілька разів на тиждень, але не проявляється щоденно; 4 – щоденний чи кілька разів на день прояв симптому. Сумарний бальний показник коливався, виходячи з цих двох градацій від 0 до 7 балів. Він оцінювався до лікування та через місяць після його проведення.

Дослідити мікроциркуляцію в клінічній практиці можна за допомогою прямих і непрямих методів. Найбільш поширеними вважаються: вивчення кислотнолужної рівноваги, транскапілярного обміну, сканування органів, реоплетизмографія, термографія, біомікроскопія, телебіомікроскопія, мікрофотографування та інше. Ні один з існуючих методів не дає можливості одержати достатню інформацію про стан мікроциркуляції і гемодинаміки в окремих хребтових сегментах. Тому було застосовано спеціальний оптико-електронний пристрій, який дозволяє оцінити гемодинамічні та мікроциркуляторні зміни в кожній ділянці тіла, в тому числі й у хребтових сегментах [61].

Принцип роботи пристрою базується на взаємодії фотонного потоку (інфрачервоного) та молекул живих тканин. При потраплянні променя на тканину реалізуються три основних процеси: відбиття, поглинання та проникнення (рис. 2.1). Промені, що проникають у тканину також частково поглинаються і розсіюются.

Рис. 2.1 Схема взаємодії випромінювання з біотканиною

Згідно закону Бера-Ламберта-Бугера, змінний у часі вимірюваний сигнал описується математичним співвідношенням:

V(K)=Px(k)+Qм(k)+е(k)+DC (2.1)

де x(k) – складова вимірюваного сигналу, пов’язана з пульсацією крові;

е(k) – високочастотні перешкоди, які залежать від мережі живлення, працюючих електроприладів, джерел освітлення;

м(k) – перешкоди, пов’язані з руховими артефактами;

DC – постійна складова вимірюваного сигналу;

K – безрозмірний дискретний час;

Q, Р – константи.

Необхідно зазначити, що x(k) як квазіперіодична послідовність з періодом від 0,2 до 2,0 с цілком відповідає частоті