3. Одиничні ускладнення у вигляді алергічних васкулітів, червоного вовчаку і т.д.

3-а категорія: генералізованная БЦЖ-інфекція з поліморфною клінічною симптоматикою, обумовленою поразкою різних органів. Результат частіший летальний. Частіше зустрічається у дітей з Т-клітинним імунодефіцитом. Частота виникнення — 4,29 на 1 млн. щеплених.

4-а категорія: пост-БЦЖ-синдром — прояви захворювання, виниклі незабаром після вакцинації БЦЖ, головним чином алергічного характеру: анафілактичний шок, вузлувата эрите_ма, висипи, вторинна інфекція.

Оральна жива поліомієлітна вакцина

Вакциноассоциірованний поліомієліт зустрічається 1:1 млн. вакцинованих. Після упровадження в практику пероральний (живий) поліомієлітної вакцини стало очевидним, що іноді розвиток паралітичних випадків поліомієліту був пов'язаний з введенням вакцини. Вони обумовлені штамами Себіна, які відновили свою нейровірулентність після реплікації в кишечнику вакцинованих людей. Найчастіше від вакцинованих людей, у яких розвинувся паралітичний поліомієліт, виділяли вірус 3-го типу. З поліовірусом 2-го типу були зв'язані переважно випадки паралітичного захворювання у контактних осіб.

Діагноз вакциноассоциірованного поліомієліту ставиться в стаціонарі комісійний на підставі наступних крітеріїв:

а) виникнення вакцинованих в терміни з 4—30 день, у контактних з вакцинованими до 60 днів;

б) розвиток млявих паралічів або парезів без порушення чутливості і залишковими явищами після закінчення 2 міс хвороби;

в) відсутність прогресування захворювання;

г) виділення вакцинного штаму вірусу і наростання титру тіпоспецифічеськіх AT не менше, ніж 4-кратне.

Патогенез вакциноассоциірованого поліомієліту неясний. Висловлюються припущення про реверсні вірусу і придбанні ним вірулентних властивостей. Можливо, причиною вакциноассоциірованного поліомієліту є вакцинація на фоні иммуно-дефіцитного стану, зокрема, гипогаммаглобулінемії.

Алергічні реакції — кропив'янка, набряк Квінке — зустрічаються рідко, звично у схильних до алергії дітей в перші 4 дні від вакцинації.

Кишкова дисфункція — також рідкісне ускладнення, переважно виникає у дітей з нестійким стільцем, проходить через декілька днів без лікування, не супроводжується порушенням загального стану дитини.

Корова вакцина

Токсична або надмірно сильна прищепна реакція — виникає на 6—11-й день після щеплення. Характеризується гипертермієй до 39—40°С, симптомами інтоксикації, іноді висипом. Ці клінічні прояви зберігаються 2—5 днів, потім зникають.

Алергічні реакції — геморагічні висипи з тромбоцитопенією, носовими, вагінальними, кишковими кровотечами; обструктивний синдром, кропив'янка, набряк Квінке, артралгії.

Енцефалічні реакції — фебрільні судоми, клони-ко-тонічні з втратою свідомості і іншими загальномозковими симптомами, тривають 1—2 хвилини, можуть повторюватися 2—3 рази. Розвиваються на б—11 день після вакцинації, рідше — до 14 дня. У основі реакцій лежать гемодинамічні порушення з подальшою гіпоксією мозку.

Поствакцинальний енцефаліт — рідкісне ускладнення (1:1000000 щеплених, при хворобі—1:4000 хворих, за даними ВІЗ).

Абдомінальний синдром — нападоподібні болі в животі, пов'язані з набуханням лімфовузлів кишечника, оскільки вірус корової вакцини має тропізм до лімфоїдної тканини.

Пневмонія — обумовлена дисемінацією вірусу у дітей з імунологічною недостатністю, зустрічається рідко.

Вакцина паротиту

Надмірно сильна реакція після щеплення — на 7—15 добу. Характеризується високою температурою, болями в животі.

Алергічні реакції виникають на 1—16 добу після вакцинації, частіше у дітей з несприятливим алергічним анамнезом.

Серозний менінгіт — украй рідкісне ускладнення, виникає на 5—30 день після вакцинації, характеризується доброякісною течією.

АКДС

Місцеві реакції — розвиваються звичайно в перші двоє діб після вакцинації:

а) інфільтрат (понад 2 см в діаметрі);

б) абсцес, флегмона. Загальні реакції:

1. Надмірно сильні реакції з гіпертермією (40° і вище) і інтоксикацією, розвиваються в перші двоє діб після вакцинації.

2. Реакції з поразкою нервової системи (неврологічні):

а) наполегливий пронизливий крик в 1-е доба після щеплення, вночі (підвищення внутрічерепного тиску). Наголошується у дітей перших 6 міс життю, частіше після 1-а або 2-а вакцинації;

б) судорожний синдром без гіпертермії (на 4—20 добу після вакцинації) — великі або малі припадки, сіпання, салаамови судоми серіями при фазових станах (при засипанні або пробудженні). Діти можуть гримасувати, застигати. Часто батьки і лікарі не помічають цих явищ і продовжують щепити. Згодом розвивається епілепсія;

в) судорожний синдром на фоні гіпертермії (фебрільні судоми — тонічні або клоніко-тонічні, розвиваються протягом перших 48 годин після щеплення).

Поствакцинальний енцефаліт — виникає на 3—8 день після щеплення. Рідкісне ускладнення (1 на 250—500 тис. доз вакцин). Протікає з судомами, тривалою втратою свідомості, гіперкінезами, парезами з грубими залишковими явищами.

Алергічні реакції:

а) анафілактичний шок, розвивається в перші 5—6 годин після щеплення;

б) колаптоїдний стан у дітей до 1 року (різка блідість, млявість, ціаноз, падіння артеріального тиску, поява холодного поту, іноді супроводжується втратою свідомості). Може виникнути протягом 1 тижня після щеплення. Зустрічається рідко;

в) поліморфні висипи, набряк Квінке, гемолітіко-уремічний синдром.

Вакцина гепатиту В

Описані одиничні випадки алергічних реакцій негайного типу, включаючи анафілактичний шок, симптоми артралгії, міалгії, периферичної нейропатії, включаючи параліч лицьового нерва.

Краснушна вакцина

Поствакцинальні ускладнення рідкісні. Можуть бути:—

гіперемія в місці введення з (без) лімфаденопатії;—

підвищення температури і короткочасні катаральні явища;—

на 10—20 добу після щеплення в пубертатному віці можуть розвинутися короткочасне збільшення і хворобливість задневушних і потиличних лімфовузлів, висип, артралгії, в основному в колінних і променевопястних суглобах, міалгії і парастезії.

Лікування поствакцинальних ускладнень

Поствакцинальні ускладнення реєструються в епідбюро міста. Лікування проводиться з урахуванням провідного синдрому.

1. Гіпертермічний синдром — призначають жарознижуючі і десенсибілізуючі препарати.

2. Судорожний синдром — діти підлягають обов'язковій госпіталізації. Для купірування судом застосовуються реланіум внутрішньовенно або внутрішньом'язовий, сульфат магнію внутрішньом'язовий, ГОМК, дегідратаційною терапія.

3. Алергічні реакції — десенсибілізуюча терапія антигістамінними препаратами, які кращі вводити парентеральний (тавегіл, діазолін і т. д.). За відсутності ефекту показане лікування глюкокортікоїдними гормонами.

При виникненні інтеркурентних бактерійних інфекцій на фоні вакцинального процесу необхідне застосування антибактеріальних засобів. Для лікування стрептококових інфекцій при нестерпності Пеніциліну можна застосовувати макроліди, зокрема рокситроміцин (Рулід), який добре переноситься хворими. Призначають Рулід в дозі 5— 8 міліграм/кг