відрижка тухлим, виснаження. Частота цих ускладнень останніми роками мало вивчена.
Ризик злоякісної трансформації при цьому захворюванні невеликий. При першому виявленні виразки в шлунку принципове значення має ретельна морфологічна верифікація діагнозу для виключення первинно-виразкової форми раку шлунку.
Основні групи ЛЗ які використовують для лікування виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки.
Антибактеріальні ЛЗ:
Амоксицилін
Кларитроміцин
Фромілід
Метронідазол
Тетрациклін
Тінідазол
Блокатори Н2-гістамінових рецепторів:
Ранітидин
Фамотидин
Інгібітори протонної помпи:
Лансопразол
Ланзап
Омепразол
Омез
Ромесек
Ультоп
Пантопразол
Нексіум
Комплексні ЛС:
Омепразол + кларитроміцин + тінідазол
-Пілобакт-
Діагноз і клінічні дослідження, що рекомендуються.
Симптоматика захворювання достатньо яскрава і поставити діагноз не представляє за-труднеь в типовому випадку. Дані, отримані при огляді пацієнта з неускладненою виразковою хворобою мізерні: визначаються біль та неприємні відчуття при пальпа-ції в епігастральній області позитивнийсимптом Менделя (біль при битті в епігастральній об-ласти). Поява шуму плескоту при поштовхоподібному
натисканні на черевну стінку через 7-8 г. після їди свідчить про порушення евакуації їжі з шлунку При-знаки перитоніту з'являються при перфо-рації виразки шлунку і дванадцятипалої кишки. Показники загального і біохімічного аналізу крові при неускладненій виразковій хворобі, як правило, в межах норми. Залізодефіцитна анемія мо-жет свідчити про гостру крововтрату або хронічної крововтрати. Лейкоцитоз можливий при перфорації або пенентрації виразки. Гіперамілаземія у пацієнта з вираженими болями в епігастральній області і анамнезом виразки часто свідчить про пенен-трацію виразки в підшлункову залозу.
Позитивна реакція калу на скри-ту кров нерідко спостерігається при загостренні.
Широке розповсюдження гастроскопії полешшело діагностику виразкової хвороби, дало можливість точно оприділити локалізацію виразки та взяти пробу тканин
оболонки шлунку і дванадцятипалої кишки або у фазу ремісії виявити деформацію рубцю, здійснити контроль загоєння виразки провести забір матеріалу для
цитологі-чного або гістологічного дослідже-ния, лікувати ускладнення захворювання.
Рентгенологічне дослідження шлунку і дванадцятипалого кишкн останнім часом застосовується рідше, оскільки ендоскопічному методу надається перевага. Прямою рентге-нологічною ознакою загострення виразковії хвороби є виявлення "ніші" (дефекту заповнення) шлунку або дванадцятипалого киш-ки. Даний метод дозволяє оцінити мо-торну функцію цих органів. Повний діагноз виразкової хвороби повинен включати об'єктивні відомості про наявність інфекції Н. Руlori.
Диференціальний диагноз.
Скарги при виразковій хворобі і при функціональній диспепсії можуть був абсолютно однаковими. Виявле-ння або невиявлення язви (рубцово-виразкової деформації) при эндоскопічному дослідженні дозволить точно вста-новити діагноз.
При виявленні виразки шлунку або дванадцятипалої кишки у пацієнтів з поєднаним захворюваннями внутрішніх органів, ендокринних залоз, нервової системи, у приймаючих кортикостероїди і НПЗП у пацієнтів відділення інтенсивної терапії необхідно виключити симптоматичні виразки шлунку і дванадцятипалої кишки.
Велика відповідальність покладається на лікаря при диференціальному діагнозі між виразкою і первинно-виразковою фор-мою раку шлунку: множинні биопроби з країв язви і, можливо неодно-кратное їх узяття дадуть можливість морфологу зробити точний висновок.
Загальні принципи лікування:
Пацієнтам з виразковою хворобою шлунка, і дванадцятипалої кишки як при загостренні захворювання, так і в пе-ріод ремісії, а також після маніпуляцій, направлених на лікування ускладнення захворювання необхідно призначати адекватну терапію для іррадикації інфекції Н. Руlori.
У виборі лікувальної тактики слід спиратися на рекомендації конференції (2000 р.), на якій була розроблена і прийнята угода по сучасних підходах до діагностики і іррадикації інфекції Н. руlori, відповідаюча принципам доказової медицини. Згідноугоді, основним показом до антигелікобактерної терапії є виразкова хвороба. Особливо відзначено, що іррадикаційна терапія при виразковій хворобі явля-ється необхідним лікувальним міроприємством, і обгрунтованість її використання при цьому захворюванні базується на до-казанных наукових фактах.
Підсумковий документ Маастріхтської конференції вперше пропонує пла-нувати антигелікобактерну тера-пію, враховуючи можливість її неефективності. Тому таке лікування розглядається як єдиний блок передбачаючий не тільки іррадикаційну терапію першої лінії, але і в випадку збереження Н. руlori - другої лінії одночасно.
В Другому Маастріхтському договорі підкреслюється, що при неускладненій виразковій хворобі дванадцятипалої кишки немає необхідності
про-довжувати антисекреторну терапію пі-сля проведення курсу іррадикаційної терапії.
Результати клінічних досліджень свідчать, що після ефективного іррадикаційногоо курсу і загоєння виразки подальша лікарська терапія не потрібна.
Рекомендується також проводити діа-гностику інфекції Н. Руlori у пацієнтів з виразковою хворобою, одержуючих підтримуючу або курсову терапію анти-секреторними засобами, і при необхі-дності призначати антибактеріальне лікування. Проведення іррадикації Н. Руlori у таких випадках дає істотний экономічний ефект у зв'язку з припиненням довготривалого прийому антисекреторних ЛЗ. Терапія антисекреторними ЛЗ:
ЛЗ доцільно при-ймати в наступних випадках:*
при виразковій хворобі протягом огра-ниченного часу, необхідного для встановлення діагнозу і підтверждения інфекції Н. Руlori, пе-ред початком курсу іррадикаційної терапії Н. Руlori.*
при загостренні хвороби а також при важкому загостренні протікаючої на фоні важких супутніх захворювань виразкової хвороби після курсу фррадикаційної терапії протягом 2-5 тижнів для досягнення більш ефективного загоєння виразки;*
у пацієнтів з виразковою хворобою при доведеній непереносимості компо-нентів для іррадикації Н. Руlori (наприклад, відомі важкі ал-лергічні реакції на амоксицил-лін і/або кларитроміцин);*
при симптоматичних виразках, в па-тогенезі яких Н. Руlori не грає вирішальної ролі. Форма виразкової хвороби, не обумовлена Н. Руlori (можливо, пов'язана із спадковою схильністю слизової оболонки шлунку і дванад-цятипалої кишки до виразки у відповідь на стресові ситуації), складає 5-10% від всіх випадків захворювання. В нашій країні розповсюдження Н. Руlori дуже високе. Знайти пацієнта з виразковою хворобою без Н. Руlori практично не-можливо.
Головна мета лікування, направлена на ліквідацію Н. Руlori при виразковій хворобі, а також запобігання рецидивів захворювання. Сучасні антисекреторні ЛЗ дозволяють успішно купіювати симптоми захворювання і добиватися за-живления виразки. Так, при-мінення блокаторів Н2-рецепторів ранітидина (300 мг/д) або фамотидина (40 мг/д) дозволяє добитися рубцю-вания виразки дванадцятипалої киши за 4-6 тижні лікування у 80-95% пацієнтів, рубцювання виразки шлунку
за 8 тижнів лікування - у 90%.Од-нак ефективне лікування загострення захворювання антисекреторними ЛЗ не означає запобігання загострень хвороби надалі. Для цього в 70-90 р. минулого століття була розроблена тактика