Закритий масаж серця

Проводиться шляхом ритмічного натискування на серце між передньою стінкою грудної клітки і хребтом. У цьому випадку кров з порожнин серця виштовхується у великі артерії. При припиненні тиску серце внаслідок своєї еластичності розслабляється і заповнюється кров'ю. Масаж серця на м'якому ліжку не ефективний. Якщо хворий лежить на підлозі, то реаніматор стає на коліна, якщо ж постраждалий знаходиться на жорсткому ложі, то рятівник встає на яку-небудь підставку. Це дає можливість використати в роботі не тільки зусилля м'язів рук, а й вагу тіла реаніматора. Рятівник стає зліва від потерпілого, кладе долоню однієї руки на нижню третину грудини (на 2-2,5 см вище від мечевидного відростка), долонею іншої руки накриває першу для посилення тиску. Пальці обох рук не повинні торкатися грудної клітки. Щоб уникнути перелому ребер постраждалого, не треба надто тиснути на них. Руки в ліктьових суглобах не згинають. Дітям до10 років масаж серця здійснюють однією рукою. Рятівник поштовхами натискує на грудину, прогинаючи її всередину на 3-5 см. Силовий поштовх повинен бути енергійним і плавним. Після кожного поштовхоподібного руху руки розслаблюють, не відриваючи їх від грудини. Таких рухів повинно бути не менше 60 за хв.. Співвідношення між штучним диханням і масажем серця - 1:4, або, на один вдих - чотири натиснення на грудину. Ефективність масажу визначається за появою пульсу на сонних артеріях відповідно до ритму масажу серця.

Звуження зіниць у постраждалого незабаром після початку масажу серця вказує на відновлення мозкового кровообігу. Після виходу організму з стану клінічної смерті спочатку відновлюється серцева діяльність, потім з'являється самостійне дихання і в останню чергу відновлюється діяльність головного мозку. З відновленням серцевої і дихальної діяльності реанімаційні заходи припиняють. Подальшу допомогу надають медичні працівники, які мають спеціальне обладнання і спеціалізовані машини. Повний комплекс реанімаційних заходів здійснюють в спеціалізованих відділеннях або центрах.

Методи штучного дихання.

Перш, ніж приступати до проведення штучного дихання, необхідно звільнити постраждалого від стискуючого його одягу, розстібнути комір, ліфчик, послабити ремінь, потім очистити порожнину рота від слизу, ґрунту та інших предметів, від зубних протезів шляхом введення в порожнину рота пальця, загорнутого в марлю або іншу чисту тканину. Якщо у постраждалого щільно стиснуті щелепи, їх необхідно розімкнути силою. При відсутності роторозширювача, можна використати шпатель, ложку, міцну паличку, якими розводять стиснуті щелепи. Під час цього потрібно поводитись обережно, щоб не зламати зуби постраждалого, уламки яких можуть попасти в трахею і далі в легені. У випадку западання язика потрібно висунути вперед нижню щелепу так, щоб нижні зуби були попереду від верхніх, витягти язик, тримаючи його через носову хусточку, або марлю. Якщо язик і далі западає, його проколюють шпилькою і фіксують до нижньої губи.

Штучне дихання проводять терпеливо і спокійно протягом досить тривалого часу, до появи нормального дихання. Якщо дихання не відновлюється, його намагаються відновити до появи реальних ознак біологічної смерті.

"Рот до рота" або "Рот до носа".

Для проведення штучного дихання постраждалого необхідно покласти на спину, стати на коліна біля його голови, покласти одну руку під його шию, другу - на лоб і максимально відхилити голову назад. Затиснути пальцями ніс постраждалого, розкрити його рот, зробити глибоке вдихання повітря і, щільно притиснувши свій рот до рота постраждалого, здійснювати різке видихання повітря до тих пір, доки легені постраждалого не наповняться повітрям і грудна клітка не почне підійматись. Потім необхідно дати можливість постраждалому зробити пасивний видих і продовжувати видихати повітря в легені постраждалого, приблизно 10-12 раз на хвилину. При неможливості вдування повітря через рот постраждалого, його вдувають через ніс. Для цього постраждалого можна покласти на бік, для попередження западання язика. Рятівник розміщується на колінах біля голови постраждалого. Однією рукою він закриває рот і відхиляє голову, другою рукою допомагає видиханню повітря, стискуючи нижню частину грудної клітки після вдування повітря через носові ходи.