Одержувана in vivo біохімічна інформація, що характеризує рівень енергозабезпечення клітин і особливості метаболізму у виділеній ділянці будь-якої біологічної тканини, дозволяє онкологу одержати дуже цінні дані (що доповнюють МРТ-дослідження) про наявність і тип пухлини, ступень її злоякісності і схоронності органів і систем. Особливо значима метаболічна інформація, одержувана при динамічному дослідженні пацієнтів з онкопатологією: вона дає можливість поетапно оцінювати ефективність лікування, підбираючи дозу препарату чи променевого впливу, фіксуючи миттєві або віддалені реакції на проведену терапію. 

Серед безлічі клінічних додатків методу МРС найбільша кількість відноситься до дослідження пацієнтів з пухлинами головного мозку. 

Позитронна емісійна томографія (ПЕТ) є винятково ефективним методом клінічних досліджень пацієнтів з онкопатологією; його широке поширення в останнє десятиліття пов'язане насамперед з розробкою і технічним удосконаленням приладів, призначених для дослідження всього тіла. ПЕТ дозволяє одержувати унікальну інформацію про метаболічну активність пухлин і змінах метаболізму, пов'язаних із проведеною терапією. По швидкості й інтенсивності нагромадження ізотопопомічених метаболітів чи спеціальних лікарських препаратів можна судити про біологічні особливості пухлинної тканини в порівнянні з тканиною інтактною, а також - що особливо цінне для онкології - оцінювати ефективність лікування і складати прогноз подальшого перебігу процесу. 

Термографія. Це створення за допомогою спеціального апарату, чутливого до теплового випромінювання, зображення тіла людини, де різними кольорами відображаються ділянки з різною температурою шкіри. Термографічне дослідження молочних залоз дозволяє діагностувати ракове ураження в 80-87 % досліджуваних. Поєднання термографічного дослідження з рентгенологічним підвищує точність діагностики локалізації до 99 %. Термографічне дослідження ефективне при діагностиці рака щитовидної залози, при меланомі шкіри. 

Заключення. 

Розробка нових методів лабораторної діагностики, в тому числі імунологічних, створення нових контрастних речовин для КТ і МРТ і нових препаратів для ПЭТ, нових методик для ПЭТ, емісійної томографії, МРС - це новий етап розвитку методів діагностики і лікування онкозахворювань. Завдяки удосконаленню методів діагностики, спрямованому на виявлення пухлини і вивчення змін метаболічних процесів в організмі під впливом пухлини, скорочується час дослідження і спрощуються діагностичні процедури, які вдається проводити амбулаторно. Застосування сучасних методів діагностики не зменшує цінності гістологічних досліджень. Тільки аналіз усієї сукупності даних, отриманих з використанням різноманітних методів діагностики, сприяє правильній інтерпретації результатів досліджень і ефективному лікуванню. 

Особливості дитячої онкології

В останні роки велика увага приділяється організації спеціалізованої онкологічної допомоги дітям. У великих містах створені дитячі онкологічні відділення й клініки. Пов'язано це з тим, що пухлини дитячого віку мають свої особливості в частоті ураження тих чи інших органів, клінічних симптомах і розвитку процесу, а також методах розпізнавання й лікування, які значною мірою відрізняються від пухлин дорослих. 

Відповідно до більшості статистичних даних, у всіх країнах відзначене абсолютне зростання захворюваності дітей пухлинами, у тому числі злоякісними. Серед різних причин смерті у дітей віком від 1 до 4 років злоякісні пухлини займають третє місце, переходячи в більш старшій віковій групі на друге місце й уступаючи по частоті тільки смертності від нещасних випадків. 

В цілому серед пухлин дитячого віку значно переважають доброякісні форми, зокрема папіломи й поліпи лор-органів (порожнина носа, гортань, вухо) і прямої кишки, а також судинні й пігментні пухлини шкіри (гемангіоми, лімфангіоми, невуси). Рідше зустрічаються пухлини, пов'язані з вадами розвитку: тератоми, дермоідні і эпидермоідні кісти. 

Своєрідною є частота різних злоякісних пухлин у дітей. На відміну від дорослих, у яких переважну більшість складають ракові пухлини внутрішніх органів, у дітей на першому місці знаходяться пухлини органів кровотворення і лімфатичного апарату (лейкози, лімфогранулематоз, ретикулосаркома), що складають близько 40% злоякісних новоутворень. Більш 25% припадає на пухлини нирок (пухлина Вільмса) і неорганні заочеревинні пухлини, що виходять з елементів симпатичної нервової системи. 

Трохи рідше спостерігаються пухлини кісток, центральної нервової системи і м'яких тканин. Украй рідкісні в дитячому віці ракові пухлини печінки, шлунка, легені, матки. 

Причини й закономірності розвитку злоякісних пухлин у дітей розглядають з тих же позицій, що й у дорослих, хоча більшого значення набувають вікові особливості незрілих тканин, що розвиваються, гормональні фактори й вади розвитку, що на певному етапі виявляють схильність до злоякісного переродження. 

Можливий і такий своєрідний механізм виникнення уроджених злоякісних пухлин, зокрема меланом, коли злоякісні клітини передаються плоду від хворої матері через здорову чи уражену плаценту. 

Особливою, специфічною для деяких новоутворень дитячого віку є здатність їх до самостійного (спонтанного) зворотного розвитку (регресії). Вона властива не тільки доброякісним формам - гемангіомі, юнацькій папіломі, але й злоякісним пухлинам симпатичної нервової системи (нейробластома), сітківки чи ока (ретинобластома). Причини цього явища залишаються неясними. Не одержав пояснення й інший своєрідний феномен: коли ці злоякісні по своїй будові пухлини з віком втрачають ознаки злоякісності і мають перебіг як доброякісні новоутворення. 

Одна з найважливіших особливостей дитячої онкології - існування сімейної схильності до деяких пухлин - ретинобластоми, хондроматозу кісток і поліпозу кишечника. 

Діагностика. 

Діагностика пухлин дитячого віку дуже важка з ряду причин. Порівняна рідкість пухлин у дітей у порівнянні з дорослими пацієнтами, відсутність онкологічної настороги в педіатрів і, найчастіше, незнання ними ознак цих захворювань часто призводять до спізнілої діагностики