Основним принципом діагностики, як і в дорослих, є обов'язкове включення в число захворювань, що передбачаються, діагнозу злоякісної пухлини, який може бути відкинутий тільки після ретельного обстеження. 

Розпізнавання злоякісних новоутворень базується на уважному вивченні історії розвитку й картини хвороби, описуваної батьками. Враховують усі, навіть незначні ознаки. При найменшій невідповідності клінічної симптоматики діагнозу того чи іншого терапевтичного захворювання (ревматизм, гепатит і т.д.), або не менш частого в дітей апендициту, повинна бути висловлена підозра на наявність злоякісної пухлини. Не менш ретельно проводять ручне обстеження, особливо пальпацію живота, з огляду на велику частоту пухлин заочеревинного простору і черевної порожнини. В останні роки в дитячій онкології широко практикують методику пальпації під міорелаксантами (препарати, що викликають повне розслаблення мускулатури й безрухомість дитини), що надзвичайно полегшує можливість промацування невеликих і глибоко розташованих пухлин. 

Серед додаткових методів ведучу роль відіграють променеві дослідження: оглядова рентгенографія (легень, черевної порожнини, кісток і т.д.), комп'ютерна томографія (КТ); ультразвукове дослідження (УЗД). При необхідності можуть застосовуватися контрастні методики (пневморетроперитонеум, видільна урографія, лімфографія, аортографія й ін.). 

Особливого значення набуває гістологічне дослідження, яке нерідко є єдиним можливим методом установлення точного діагнозу. Для цього застосовують або пункції висіченої пухлини при поверхневому її розташуванні, або при новоутвореннях внутрішніх органів у процесі операції роблять термінове гістологічне дослідження шматочка пухлини. 

Розвиток злоякісних пухлин у дітей варіює від бурхливого з дисемінацією процесу протягом декількох тижнів до повільного (торпідного). Незалежно від темпу росту первинної пухлини на визначеній стадії її розвитку виникають регіонарні чи віддалені метастази, локалізація яких до певної міри специфічна. Так, для кісткових сарком і пухлин нирок (пухлина Вільмса) найбільш характерне метастатичне ураження легень, для нейробластоми - вторинне ураження кісток. 

Лікування. 

Лікування пухлин у дитячому віці в основному проводять на тих самих засадах, що й у дорослих. Доброякісні пухлини підлягають хірургічному видаленню, а для лікування злоякісних новоутворень використовують всі три методи - хірургічний, променевий і медикаментозний. Вибір методу лікування визначають суто індивідуально з урахуванням виду й поширеності пухлини, клінічної течії, віку і загального стану дитини. Ведучим залишається хірургічне втручання - широке абластичне радикальне видалення пухлини разом з ураженим органом. Методи променевої терапії (рентгенотерапія або гамма-терапія) у дітей застосовують за суворими показаннями, обираючи найбільш щадячу методику щоб уникнути ушкоджень нормальних органів і тканин, особливо легень, селезінки, статевих органів. Хоча деякі пухлини в дітей є високо радіочутливими, до променевої терапії удаються лише у визначених випадках:  

а) при можливості успішного лікування пухлини чисто променевим методом без операції за умови встановлення точного діагнозу за допомогою біопсії (наприклад, при ретикулосаркомі кісток); 

б) при пухлинах, схильних до рецидивування після їхнього хірургічного висічення (рабдоміосаркома, ангіосаркома м'яких тканин); 

в) при масивних нерухомих пухлинах, таких, що вважаються технічно невидалимими, а під впливом опромінення значно зменьшуються, у зв'язку з чим з'являється можливість їх оперувати. 

Особливе значення в дитячій онкології набуває метод терапії ліками. Досвід дитячих онкологічних клінік показав, що ряд протипухлинних препаратів може бути з успіхом використаний як у вигляді доповнення до хірургічного лікування, так і з метою паліативної терапії для створення світлого проміжку (ремісії), або зменшення (стабілізації) розмірів пухлини і тимчасового зняття тих важких проявів, що супроводжують пухлинний процес. Хіміотерапія іноді в сполученні з гормонотерапією в певних випадках дозволяє одержати виражений клінічний ефект аж до повного зникнення метастазів, гальмування росту пухлини, відновлення сил дитини і значного поліпшення загального стану. 

Прогноз. 

Прогноз при злоякісних пухлинах у дітей можливий тільки з урахуванням сполучення даних гістологічного дослідження з клінічним плином процесу. Не завжди смертельні деякі злоякісні по своїй будові новоутворення. У той же час цілком доброякісні пухлини в мозку або інших життєво важливих органах можуть призвести до смертельного виходу. 

Сучасні досягнення в області клінічної онкології взагалі й у дитячої онкології зокрема, дають усі підстави відмовитися від песимістичних поглядів на прогноз при злоякісних пухлинах у дітей. Рівною мірою невірно переконувати батьків у позитивному результаті, як і прирікати дитину до смерті, не намагаючись її лікувати. 

Профілактика. 

Профілактика пухлин дитячого віку ґрунтується на трьох засадах:  

1) виявлення сімейної схильності до деяких форм пухлин (ретинобластома, поліпоз кишечника, хондроматоз); 

2) усунення всіляких шкідливих впливів (хімічних, радіаційних) на організм вагітної жінки й плоду в період його внутрішньоутробного розвитку; 

3) видалення доброякісних пухлин і лікування вад розвитку, що є фоном для можливого виникнення злоякісного новоутворення (невуси, тератоми, остеохондроми). 

Організаційні заходи полягають у суворому диспансерному спостереженні за дитиною з метою раннього виявлення передпухлинних або пухлинних захворювань і своєчасного їх лікування, а при неясній симптоматиці - у невідкладному направленні дитини до фахівців - дитячих онкологів.