А - пухлина обмежена стінкою кишки, не проростає в навколишні тканини, у регіонарних лімфатичних вузлах немає метастазів;

В - пухлина проростає в навколишні тканини, але відсутні метастази в регіонарних лімфатичних вузлах;

С1 - пухлину проростає чи не проростає в навколишні тканини, але в колокишковых лімфатичних вузлах маються метастази;

С2 - пухлина пенетрує усі шари кишкової стінки; лімфатичні вузли, розташовані в області перев'язаних живильних судин, уражені метастазами;

D - наявні віддалені метастази.
 

Показники 5-літньої виживаності чітко корелюють зі стадією захворювання.
 

Недосконалість існуючих класифікацій, відсутність належної систематизації якісних і кількісних характеристик злоякісного росту спричиняють різночитання клінічних даних, пов'язані з відсутністю уніфікованих критеріїв.
 

Для того, щоб класифікація була доступної для розуміння усіма фахівцями, що беруть участь у діагностичному процесі, у ній повинна бути використані об'єктивна інформативна база морфологічних даних про анатомічне поширення ураження і загальноприйняті, лаконічні, інформативні термінологія і номенклатура. Цим вимогам відповідає класифікація злоякісних пухлин TNM, у появі якої велика роль належить Міжнародному протираковому союзу. Вона ґрунтується на детальному клінічному і, коли це можливо, гістологічному визначенні анатомічного поширення злоякісних пухлин. Те, що клінічна класифікація згодом може бути доповнена зведеннями, отриманими при патогістологічному дослідженні, і/чи даними хірургічного втручання, є найбільш важливою її особливістю, оскільки саме це є основою прогнозування хвороби.
 

Система TNM базується на трьох компонентах:
 

- Т (tumor) - поширення первинної пухлини (Т0, Tis, Т1, Т2, Т3, Т4)

- N (nodulus) - відсутність чи наявність метастазів у регіонарних лімфатичних вузлах і ступінь ураження останніх (N0, N1, N2, N3, N4)

- М (metastasis) - відсутність чи наявність віддалених метастазів (М0, M1).
 

Остаточними, арбітражними критеріями агресивності пухлини є результати патоморфологічного дослідження гістологічного матеріалу, проведеного після хірургічного втручання, що оцінюють на підставі самостійної патогістологічної класифікації pTNM (pT, pN, pM), передбаченої в рамках системи TNM. Символ рТ відбиває глибину інвазії пухлини в шари органа чи тканини (шлунок, кишечник, стравохід, шкіра і т.д.), що встановлюють після хірургічного видалення препарату. Уяву про ступінь диференціювання пухлини дає символ G (G1 -висока, G2 - середня, G3 - низька, G4 - недиференційована пухлина).
 

На підставі отриманих даних відповідно до системи TNM і pTNM злоякісні пухлини групують по стадіях. Формування таких груп орієнтовано на прогноз захворювання, що головним чином залежить від поширеності новоутворення до моменту встановлення діагнозу.
 

Гарною підмогою у визначенні прогнозу захворювання є накопичений за останні роки спектр даних з молекулярної біології, імуногістохімії, цитогенетики, що широко використовуються патоморфологами і поступово здобувають практичну значимість. Тому для грамотної інтерпретації таких даних велике значення має тісне співробітництво між клініцистами і патоморфологами.
 

При користуванні класифікацією TNM необхідно враховувати наступні правила.
 

1. В усіх випадках потрібно гістологічне підтвердження діагнозу; якщо його нема, випадки описуються окремо.

2. Для кожної локалізації використовують дві класифікації: а) клінічну, засновану на даних клінічного, рентгенологічного, ендоскопічного й інших методів дослідження, що проводилося до лікування; б) патогістологічну (pTNM), постхірургічну, що базується на даних хірургічного втручання, а також гістологічного дослідження вилученої пухлини.

3. До лікування необхідно установити анатомічне поширення пухлинного процесу згідно всім трьом компонентам системи TNM.

4. Потрібно пам'ятати, що клінічна класифікація особливо важлива для вибору й оцінки методів лікування, тоді як дані патогістологічного дослідження дозволяють одержати найбільше точні данні для прогнозу й аналізу віддалених результатів лікування.

5. Якщо є сумніви щодо того, чи правильно визначені компоненти категорії TNM, варто вибирати нижчу категорію - убік меншого поширення пухлинного процесу.
 

Починаючи з I960 року дана класифікація багаторазово перевидавалася у зв'язку з внесенням виправлень і доповнень. Вихід кожної нової редакції узгоджується з відповідними системами таких авторитетних онкологічних організацій, як Американський об'єднаний комітет з онкології (AJCC) і Міжнародна федерація гінекологів і акушерів (FIGO).
 

У 1997 р. вийшло у світ п'яте видання класифікації TNM, що одержало широке визнання в усьому світі і з успіхом використовується як у клінічній практиці, так і при проведенні наукових досліджень, у тому числі й в Україні, а в 2002 р, з'явилася TNM-6. У ній є ряд істотних особливостей і змін у порівнянні з попереднім виданням, що більше всього стосуються класифікації раку печінки, жовчних шляхів, підшлункової залози, пухлин кісток, мезотеліоми плеври, злоякісної меланоми, метастазів у лімфатичні вузли при раку молочної залози. Для раку перерахованих нижче локализацій структура і зміст усіх категорій TNM-6 відповідають наведеним у TNM-5: стравохід, тонка кишка, анальний канал, легеня, шкіра (крім віка, вульви, пенису), піхва, шийка матки, тіло матки, яєчник, фаллопієві труби, статевий член, яєчко, ниркова балія, сечоводи, сечовий міхур, уретра.
 

Великим прогресом є подальше впровадження в класифікацію TNM сучасних маркерів пухлинного росту. Так, якщо в TNM-5 при стадіюванні рака яєчника стали враховувати такі пухлинні маркери, як альфафетопротеін, хоріонічний гонадотропін і лактатдегідрогеназа, те в TNM-6 при класифікації раку молочної залози передбачається враховувати показник, іменований "окремі клітини пухлини". Це утворення, що не перевищують 0,2 мм, менших розмірів, ніж мікрометастази, що важко визначити традиційними методами гістологічного дослідження. Для їхньої ідентифікації необхідно імуногістохімічне чи молекулярно-біологічне дослідження.
 

У 6-м виданні на відміну від 5-го враховуються так називані сторожові лімфатичні вузли - перші на шляху відтоку лімфи від пухлини. Результати їхнього дослідження мають важливе значення при встановленні категорії N у хворих раком молочної залози і меланомою шкіри.
 

Щодо пухлини молочної залози крім