- мікрометастази відділені від ізольованих клітин пухлини;

- з урахуванням визначення сторожових вузлів і впровадження імуногістохімічних і молекулярно-біологічних технологій уведені відповідні підкатегорії (літеро-знакові позначення);

- категорія N визначається в залежності від кількості уражених лімфовузлів:

- уведена категорія N3 для підключичних метастазів;

- змінене визначення категорій, що базуються на поразці лімфатичних вузлів усередині молочної залози;

- метастази в підключичні лімфатичні вузли знову класифікуються як N3, а не M1.
 

У новий варіант класифікації внесені істотні зміни, що стосуються меланоми шкіри:
 

- при визначенні категорії Т варто враховувати товщину пухлини по Бреслоу; виключення складає категорія Т1, при якій як і раніше потрібно оцінювати рівень інвазії по Кларку;

- при визначенні категорії N перевагу віддають кількості уражених лімфовузлів, а не їх величині;

- у категорії М надають значення локалізації метастазів з поділом їх на три підгрупи (M1a - віддалені шкірні, підшкірні чи лімфатичні вузли; М1в - легені; М1с - всі інші вісцеральні метастази, інші віддалені метастази);

- оцінюють рівень лактатдегідрогенази в плазмі крові;

- якщо в хворого спостерігається виразка пухлини, то при стадійуванні стадію треба збільшити;

- групування по стадіях передбачає клінічну і патоморфологічну частини.
 

Поряд з розглянутими вище клініко-анатомічними класифікаціями, які потрібно обов'язково використовувати для правильного, однакового формулювання діагнозу, визначення стадії пухлинного процесу, в Україні застосовується клініко-статистична класифікація, що передбачає розподіл хворих зі злоякісними новоутвореннями по клінічних групах. В міру розвитку пухлинного процесу й у залежності від результатів лікування клінічна група для конкретного хворого змінюється. Виділяють наступні клінічні групи:
 

1а - хворі, у яких підозрюють рак; діагноз підлягає верифікації;

1б - хворі з різними передраковими станами, що потребують спостереження і відповідного лікування;

II - хворі з установленим діагнозом "рак", що потребують застосування спеціальних методів лікування; серед них виділяють групу осіб, що підлягають радикальному лікуванню (ІІа);

III - практично здорові особи, що пройшли радикальне лікування і не мають ознак, що свідчать про наявність у них пухлини;

IV - хворі з первинно-занедбаним процесом і ті, для яких лікування виявилося неефективним.
 

У процесі повсякденної роботи при проведенні клінічних досліджень у лікарів-онкологів нерідко виникає ряд питань, на які вимагаються конкретні відповіді; з'являється також необхідність зіставити свої дані чи прийняти визначені рішення відповідно до об'єктивних результатів спостережень, накопичених і узагальнених досвідченими, авторитетними фахівцями. Така можливість існує - завдяки колективу провідних спеціалістів Європейського суспільства медикаментозної онкології (ESMO), що розробили принципи добору клінічних доказів доцільності пропонованих ними стандартів діагностики й ефективного лікування хворих з основними типами злоякісних пухлин. Головним стрижнем цієї цінної розробки є стадійування пухлин з використанням сучасних міжнародних класифікацій рака.
 

Запропоновані рекомендації видані за назвою "Мінімальні стандарти" і переведені на українську мову офіційним представником України в ESMO Ярославом Шпариком.
 

По кожній з тих що ввійшли у видання нозологічних форм раку рекомендовані найбільш доцільні підходи до постановки правильного діагнозу і проведенню стадійування, а також до оцінки факторів ризику виникнення рака. Запропоновано стандартизований план лікування хворих і наступного спостереження за ними.
 

Онкологи в більшій мері, чим фахівці інших областей медицини, мають успіхи не тільки в уніфікації бази даних клініко-морфологічних досліджень, але й у створенні уніфікованої статистичної інформації про онкологічні хвороби. Єдиний підхід до оцінки і документації відомостей про ступінь поширення пухлин необхідний як для формування діагнозу, планування лікування, аналізу його результатів, прогнозу захворювання, так і для обміну інформацією між медичними закладами, стимулювання подальших досліджень.
 

Робоча група, затверджена Міжнародним агентством по вивченню раку, при активному сприянні Національного інституту рака США виконала велику роботу з формування й упорядкування Міжнародної класифікації хвороб (МКХ) класу II (новоутворення) і створенню Міжнародної класифікації онкологічних хвороб - МКХ-0 (перше видання опубліковане в 1976 р., друге, англійською мовою, - у 1990 р.).
 

МКХ-0 містить спеціальні інструкції по її використанню не тільки патоморфологами, фахівцями інших профілів, але і працівниками канцерів-регістрів.
 

У цілому МКХ-0 базується на двох важливих аспектах медичної інформації про онкологічного хворого - про первинну локалізацію пухлини і сформульований патоморфологічний діагноз, що відбиває гістологічний тип новоутворення і ступінь його злоякісності - і призначена для кодування топографії і морфології пухлин.
 

Злоякісні новоутворення позначаються буквою "С".
 

Перші чотири з 10 знаків складають топографічний код - С00.0 - С80.9. Наступні шість знаків відбивають морфологічну природу пухлинного процесу.
 

Шифри 8.000-9989 характеризують морфологічну картину, п'ята цифра після косої лінії вказує на характер процесу (0 - доброякісний, 1 - проміжний, 3 - злоякісний. 6 - метастатичний), шоста - ступінь зрілості. В основі морфологічного розділу МКХ-0 лежить гістологічна термінологія, що використана в серії "Міжнародна гістологічна класифікація пухлин" ВОЗ.
 

Таким чином, сучасні "робочі" класифікації пухлин - це важливе джерело клініко-морфологічної інформації, що складає основу для своєчасної, правильної діагностики новоутворень, прогнозування захворювання, призначення раціонального комплексу лікувальних заходів, адекватних установленому діагнозу, і наступного динамічного спостереження за хворими. В міру нагромадження нових фундаментальних даних про морфолого-гістогенетичні особливості пухлин, їх імунологічні, молекулярно-генетичні характеристики в існуючі класифікації вносяться уточнення, зміни, доповнення, що в остаточному підсумку спрямовані на оптимізацію лікувально-діагностичної допомоги онкологічним хворим.

Передпухлинні захворювання

Якщо опитати хворих, що перебувають на обліку в онколога, про історію їхнього захворювання, майже кожен із них вкаже, що до виявлення пухлинного процесу страждав тим чи іншим хронічним захворюванням. Хворі злоякісною пухлиною шлунка вказують на хронічний анацидний гастрит, виразку або поліп шлунка; легені - на хронічний