Вологі хрипи (rhonchi fluidi) утворюються в трахеї, бронхах і порожнинах легенів за наявності в них рідкого секрету (ексудату, транс-судату, крові). Проходження повітря через рідину спричиняє утворення пухирців, які спливають на поверхню і лопаються. Вологі хрипи назива-ють також пухирчастими.

Залежно від калібру бронха, в якому виникають вологі хрипи, розрі-зняють дрібнопухирчасті (утворюються у дрібних бронхах і бронхіолах), середньопухирчасті (у бронхах середньої величини) і великопухирчасті (у великих бронхах, порожнинах і великих бронхоектазах) хрипи. Вислу-ховування великопухирчастих хрипів у верхніх відділах легенів, де немає великих бронхів, може свідчити про наявність у легенях по-рожнини (туберкульозна каверна). Середньопухирчасті хрипи звичайно вислуховуються у разі розвитку бронхіту. Наявність дрібнопухирчастих хрипів на обмеженій ділянці може свідчити про перехід запального процесу з бронхіол на альвеоли (вогнищева пневмонія).

Залежно від характеру змін у легенях вологі хрипи можуть бути голос-ними, дзвінкими (консонуючими) і неголосними (неконсонуючими). Дзвінкі вологі хрипи виникають у бронхах чи порожнинах, які оточені ущільненою легеневою тканиною, особливо в гладкостінних ка-вернах внаслідок резонансу в них. Під час вислуховування дзвінких хрипів виникає таке враження, ніби вони утворюються близько біля вуха.

Поява дзвінких хрипів у нижніх відділах легенів може свідчити про запалення легеневої тканини, що оточує бронхи, а у верхніх — про наявність туберкульозного інфільтрату або каверни. В окремих випадках над великими кавернами на тлі амфоричного дихання дзвінкі хрипи можуть мати металевий відтінок.

Недзвінкі хрипи вислуховуються у разі розвитку бронхіту, гос-трого набряку легенів (неущільнена легеня заглушує лопання пухирців у бронхах). Після кашлю вони можуть змінюватися (збільшуватися, змен-шуватися).

На думку А.Форгача, виникнення вологих хрипів теж обумовлене механізмами експіраторного колапсу: під час видиху стінки бронхів стулюються, а під час вдиху розтулюються, що супроводжується по-явою коротких звуків — «тріску», які мають традиційну назву — вологі хрипи. На підставі концепції А.Форгача Американська асоціація грудних хвороб класифікує всі хрипи на «свист» і «тріск» (грубі, ніжні), які, в свою чергу, поділяють на інспіраторні та експіраторні.

Інколи утворюється звук, що нагадує шум падаючої краплі (gutta cadens). Таке явище вислуховується над каверною або плевральною порожни-ною, в якій міститься рідина (звичайно гній), у разі зміни положення лежачи на положення сидячи, коли краплі рідини падають униз і стука-ють по поверхні гнійного ексудату.

Крепітація нагадує особливий тріск (crepitus — тріск), який вини-кає внаслідок розлипання склеєних випотом стінок альвеол під час їх наповнення повітрям у момент вдиху. Отже, на відміну від хрипів, кре-пітацію чути лише на висоті вдиху. Крепітація нагадує звук, який вини-кає під час розтирання пальцями біля вуха жмута волосся. В основному крепітація спостерігається за наявності запалення легеневої тканини, яке відзначається під час розвитку крупозної пневмонії в початковій стадії (crepitatio indux) і в кінцевій, тобто стадії розв'язання (crepitatio redux), а також у разі виникнення інфаркту легенів, компресійного ателектазу. У разі появи в альвеолах більшої кількості секрету крепітація може зникати.

Іноді крепітація може мати короткочасний характер. Наприклад, у людей похилого віку, ослаблених після перебування в положенні лежа-чи, під час перших вдихів (потім зникає).

У хворих на тяжкі серцеві захворювання у нижніх відділах легенів з обох боків можна почути так звану застійну крепітацію. Іноді важко відрізнити крепітацію від дрібнопухирчастих хрипів. Необхідно пам'ята-ти, що хрипи чути на вдиху і видиху, вони різноманітні, змінюються після кашлю (інколи можуть зникати); крепітацію чути лише на висоті вдиху (особливо після покашлювання), вона одноманітна, постійна (у разі запалення), після кашлю не змінюється.