Іноді спостерігається повна відсутність емалі (аплазія) на певній ділянці коронки. Гістологічно за всіх форм гіпоплазії виявляється зменшення товщини емалі, збільшення міжпризмових просторів, роз-ширення ліній Ретціуса, зменшення чіткості контурів емалевих призм. Ступінь гістологічних відхилень залежить від тяжкості про-цесу. У місцях гіпопластичних дефектів емалі у дітей досить часто виникає карієс.

Місцева гіпоплазія емалі найчастіше спостерігається на малих кутніх зубах верхньої та нижньої щелеп, інколи на постійних різцях (мал. 9 — див.кольорову вклейку). Уражуються 1-2 зуби. Розвиток цієї форми гіпоплазії найчастіше зумовлений травмою (забитий ви-вих тимчасового зуба, що призводить до пошкодження фолікула по-стійного зуба) або запальним процесом у періодонті тимчасового зуба-попередника. Легкі пошкодження емалі проявляються зміною коль-ору одного якогось зуба (білі, жовті, коричневі плями).

У разі більш тяжких порушень змінюються не тільки форма і розміри зуба, а й структура твердих тканин (зуб Турнера).

Лікування залежить від ступеня тяжкості гіпоплазії. Плями-сту форму гіпоплазіїї можна не лікувати. Якщо пляма є причиною косметичного дефекту, його можна усунути шляхом препарування і пломбування композиційними матеріалами. При крапковій і боро-зенчастій формі гіпоплазії емалі застосовується реставраційна тех-ніка: анатомічна форма зубів відновлюється за допомогою компози-ційних матеріалів та спеціальних целулоїдних ковпачків. У місцях, де шар емалі значно стоншений або його зовсім немає, слід застосу-вати ізолювальну прокладку з фосфатного або склоіономерного це-менту. До початку реставраційних робіт при лікуванні гіпоплазії емалі рекомендують (Ю. А. Федоров і співавт., 1997) попереднє проведен-ня курсу ремінералізуючої терапії для поповнення мінерального скла-ду недорозвиненої емалі. Це пов'язано з тим, що адгезія композицій-них матеріалів до емалі в місцях гіпоплазійних дефектів знижена за рахунок її неповноцінної структури.

Проведення ремінералізуючої терапії за загальноприйнятими методиками рекомендується також з метою запобігання карієсу у дітей з гіпоплазією емалі.

Застосування препаратів групи тетрацикліну (тетрацикліну гідрохлорид, окситетрацикліну дигідрат, метацикліну гідрохлорид, діоксицикліну гідрохлорид, моноцикліну гідрохлорид, морфоциклін) у період одонтогенезу призводить до зміни кольору зубів, а в разі вжи-вання значних доз антибіотика — до гіпоплазії і пошкодження кісток, що ростуть. Це пов'язано з тим, що тетрациклінові препарати утво-рюють комплекси з кальцієм і тому відкладаються в кістках, зубах та їх зачатках, порушують синтез білка, що стримує розвиток і ріст кісток і зубів. При уведенні в організм навіть невеликих доз тетрацикліно-вих препаратів зуби, що формуються, забарвлюються в жовтий колір. Інтенсивність забарвлення різна — від світло-жовтого до темно-жов-того і залежить від кількості уведеного тетрацикліну.

Лікування вагітної жінки препаратами групи тетрацикліну зу-мовлює забарвлення тимчасових зубів у дитини (мал. 10 — див.ко-льорову вклейку). Вважають, що тетрациклін проникає через пла-центарний бар'єр. У крові з пуповини його концентрація становить 10-15% від рівня в крові матері. Тетрациклін виводиться з молоком матері, в якому його стільки, скільки і в сироватці крові.

Лікування дитини тетрацикліном у перші місяці життя спричи-няє забарвлення коронок тимчасових зубів. Якщо тетрациклін при-значався з 6-місячного віку, то забарвлюються не лише тимчасові мо-ляри, а й частково постійні зуби, що формуються в цей час (мал. 11 — див.кольорову вклейку). З часом під дією світла забарв-лення зубів, особливо на вестибулярній поверхні, з жовтого перетво-рюється на сіре, сіро-жовте або буро-коричневе. Для запобігання роз-витку "тетрациклінових" зубів слід пам'ятати, що антибіотики групи тетрацикліну категорично протипоказані вагітним, жінкам, які году-ють груддю, і дітям у віці до 8 років.

Зміна кольору тимчасових зубів на жовтий, сіро-жовтий, тем-но-коричневий, жовто-зелений, блакитний спостерігається у дітей, які перенесли гемолітичну хворобу новонароджених. Продукти пе-ретворення непрямого білірубіну відкладаються в тканинах зуба, що спричиняє їх забарвлення; можуть впливати на процес гістогенезу, зумовлюючи розвиток гіпоплазії. У такому разі гіпоплазія обов'яз-ково поєднується зі зміною кольору зубів.

Флюороз (ендемічний флюороз)

При флюорозі зміни в твердих тканинах зубів зумовлені над-лишковим надходженням в організм фтору, насамперед з питною водою. Флюороз — це різновид гіпоплазії емалі, що виникає внаслі-док впливу надлишку іонів фтору, які пригнічують амелобласти в пе-ріод внутрішньощелепного формування і мінералізації зубів. Відпо-відно до державних стандартів припустима концентрація фтору в питній воді становить 1,5 мг/л. Підвищення концентрації фтору в питній воді (2 мг/л і вище) сприяє поширенню флюорозу і посилен-ню тяжкості його перебігу. Якщо концентрація фтору в питній воді більша за припустиму (1,5-2 мг/л), то до 30-40% населення уражуєть-ся флюорозом зубів переважно І і II ступеня. Використання води з такою концентрацією фтору може бути тимчасово дозволене в умо-вах місцевого водопостачання. У разі централізованого водопоста-чання потрібно проводити дефторування або розведення води.

За високої концентрації фтору в питній воді (2-6 мг/л) ура-женість населення флюорозом становить 30-90%, причому в 10-50% із них виявляється флюороз III—IV ступеня. Серед дітей часто спос-терігаються випадки відставання розвитку і мінералізації кісток. Ці порушення при вживанні води, яка містить 2-3 мг/л фтору, є тимча-совими. В окремих людей, котрі вживають воду з вмістом фтору 4-6 мг/л, виявляється збільшення щільності кісток і порушення умов-норефлекторної діяльності. В експериментальних тварин, особливо якщо концентрація фтору більша ніж 3 мг/л, спостерігаються не-значні зміни активності деяких ферментів, функціональні зрушення з боку нервової та ендокринної систем, зміни в інтенсивності обміну кальцію та фосфору, незначні патоморфологічні і гістохімічні зміни у кістках, печінці, нирках, мозку і деяких інших органах. Потрібне обов'язкове дефторування або розведення води.

За дуже високої концентрації фтору в питній воді (6-15 мг/л) 90-100% населення уражені флюорозом зубів із переважанням тяж-ких форм, значно збільшеної стертості, ламкості зубів. У дітей часто виявляються порушення розвитку і