про кількість, природу, стан їжі і продуктів її переварення. У слизовій оболонці дна шлунку ендокринні клітини не стикаються з вмістом просвіту і тому не реагують на стимулятори, активні відносно ендокринних клітин пілоричного відділу. Секреторні гранули виділяються на базальній поверхні апудоцита або уздовж нижньої частини його бічної поверхні. Виділенню секреторних продуктів в просвіт шлунково-кишкового тракту перешкоджає той факт, що інтерстиціальні простори і канальці (утворені розміщеними над базальною пластинкою клітинами), через які здійснюються місцеві ендокринно-екзокринні, а також міжендокринні кореляції, у верхній (юксталюмінальній) частині бічної поверхні епітеліальних клітин закриті сполучними комплексами. Активні пептиди і аміни, що виділяються ендокриноподібними клітинами, можуть, не поступаючи в кров (не здійснюючи істинно ендокринного впливу), взаємодіяти з деякими мішенями, зокрема з нервовими закінченнями, гладком'язовими клітинами, стінкою судин, здійснюючи місцеву (паракринную) регуляцію. Загальними характеристиками кліток APUD також є:
1) флюрогенні аміни (катехоламіни, 5-гидрокситриптамін), засвоєння попередників амінів (ДОФА), декарбоксилювання амінокислот;
2) бічні ланцюги карбоксильних груп (маскована метахромазія);
3) аргірофілія;
4) б-гліцерофосфатдегідрогенази, неспецифічні естерази, холінестерази;
5) специфічна імунофлюоресценсія.
В даний час використовується класифікація ендокриноподібних клітин, прийнята на Міжнародному симпозіумі по гастродуоденальній патофізіології в Болоньї в березні 1973 р. Ця класифікація передбачає виділення в шлунку 6 типів ендокринних клітин: ЄС – ентерохромафінні, G – виробляють гастрин (і незначна кількість АКТГ), ECL (ентерохромафіноподібні), А-подібні (що нагадують А-клітини підшлункової залози, які виробляють глюкагон), D і D1; у тонкій кишці – ЄС, S (виробляють секретин), EG – виробляють ентероглюкагон, G, I, D, D1. Подальші дослідження дозволили довести число клітин, що належать до APUD, до 36, з яких 18 безумовно є похідними нейральної або спеціалізованої (placodal) ектодерми (А. Pearse, T. Takor Takor, 1976) (джерело інших 18 залишається невідомим), що свідчить про те, що клітини APUD є третім підрозділом нервової системи (крім соматичного і автономного).[1] Один з пізніших варіантів класифікації ендокринних клітин кишечника (Varese, 1977), приведений в наступній таблиці:
Підшлункова залоза | шлунок | Тонкий кишечник | Товстий кишечник | Продукт, передбачуваний або встановлений
Окисляюча частина | Пілорична частина | Верхній відділ | Нижній відділ
Р | Р | Р | Р | Р | Р | Бомбезін? дофамін? речовина Р - ЕС1
ЄС | ЄС | ЄС | ЕС1-2 | ЄС | ЄС | 5ГТ, мотилін – ЕС2, інші?
D1 | D1 | D1 | D1 | D1 | D1 | VIP або VIP-подібний пептид
F | (F) | F | (F) | F | F | Панкреатичний пептид
D | D | D | D | (D) | (D) | Соматостатин
B | Інсулін
А | А | (?) | Глюкагон
(X) | X | (X) | Невідомий
ECL | Не або 5ГТ, пептид?
(G) | G | (G) | Гастрин
S | (S) | Секретин
I | I | Холецистокінін
До | До | GIP
(N) | N | Нейротензин
( ) = лише невелика кількість клітин, або тільки на стадії плоду
Великий інтерес представляє проблема апудом – поразок кліток системи APUD типу гіперплазії або неоплазії (аденоми, аденоматозна гіперплазія, карциноїд, карцинома). В даний час цитологічне вивчення пухлин з ендокриноподібних клітин кишечника або пухлин APUD в цілому не завершено.
Карциноїдні пухлини і карциноми клітин системи APUD травного тракту є часто атипічними, поволі ростуть. Апудоми секретують гуморальні чинники, як і їх праклітини. Секреторна здатність кліток системи APUD велика і вельми варіабельна як в якісному, так і в кількісному відношенні. Злоякісні апудоми можуть продукувати незвичайні гормони, що мають інші властивості, ніж нормальні гормони. Нерідко пухлини синтезують декілька гормонів, що походять з клітин різних типів, що свідчить про спорідненість APUD-кліток і продукованих ними гормонів. Проте з клінічної точки зору картина найчастіше визначається впливом одного гормону, інші визначаються біохімічно або ж вступають в стадії, що далеко зайшла, захворювання. Індивідуальні апудоми описуються по чинниках, що виділяються ними: інсулінома, глюкагонома, гастринома, віпома і т.д. Якщо апудоми секретують ряд чинників, їх назва виявляється складнішою, наприклад, апудоми, які секретують АКТГ (МСГ, гастрин).
За наявності тієї або іншої апудоми в організмі виникає надлишок активності продукованого її клітинами гормону, що приводить до розвитку певного синдрому: гастринома – синдром Золлінгера-Еллісона, віпома – Вернера-Моррісона, апудома, продукуюча АКТГ – синдром Кушинга, АДГ – Швартца-Бартеру і т.д.
Проблема діагностики апудом достатньо складна. Нижче приводиться контрольний список клінічних станів, характерних для різних апудом, що походять з травного тракту.
Клінічний стан | Можлива апудома
Хвороба виразки (пептична) | Паратиреоїдна аденома Гастринома
Діарея | Карциноїдна пухлина Віпома Гастринома Медулярна карцинома
Обстипація | Паратиреоїдна аденома Ентероглюкагонома
Гіпоглікемія | Інсулінома
Гіперглікемія | Глюкагонома Ентероглюкагонома Гастринома Кортікотрофінома Феохромоцитома
Гіпокаліємія | Віпома
Ацидоз | Ектопічна кортікотрофінома
Мігруючий дерматит | Глюкагонома
III.Характеристика гастроінтестінальних гормонів.
Практично всі гастроінтестінальні пептиди характеризуються множинністю (гетерогенністю) своїх структурних форм, циркулюючих в кровоносному руслі. Вони складаються з фрагментів з різною довжиною поліпептидного ланцюжка білків-попередників (прагормонів). У найбільш вивченій ситуації з гастрином показано, що обидві його основні структурні форми (Г-17 і Г-34) виявляються в одній і тій же інкреторній клітині, обидва виділяються в кров і обидва біологічно активні, хоча і різною мірою. «Період напівжиття» для всіх гастроінтестінальних гормонів вимірюється хвилинами. Продукти елімінації з сечею більшості шлунково-кишкових гормонів біологічно неактивні (виключенням є урохолецистокінін, дія якого на ізольований жовчний міхур морської свинки аналогічно ефекту циркулюючого в крові холецистокініна-панкреозиміна). Нижче приведена характеристика основних гастроінтестінальних гормонів.
Гастрін. Синтезується G-клітинами, розташованими в слизовій оболонці антральної частини шлунку (у середній зоні пілоричних