Гіпофункція щитоподібної залози, що проявляється в дитячому віці, призводить до кретинізму (затримки росту, психічного та статевого розвитку). При недостатній функ-ціональній активності щитоподібної залози у дорослих, а також у дітей і жінок у клімактеричному періоді виникає захворювання, яке називається мікседемою (слизовим наб-ряком). При мікседемі змінюється інтенсивність обмінних процесів. Основний обмін знижується на ЗО—40%. У між-клітинних просторах збільшується вміст муцину й альбумі-нів. Органи та тканини набрякають.

Клінічно мікседема проявляється одутлістю обличчя, шиї та тіла, випаданням волосся, сиплим грубим голосом (набряк гортані), зниженням температури тіла, функцій ста-тевих залоз, особливо у жінок (припиненням менструації), психічною загальмованістю, в'ялістю, сонливістю, знижен-ням інтелекту.

У дітей виявляється відставання в рості та розумовому розвитку, недоумство тощо. Для зовнішнього вигляду кре-тина характерні постійно відкритий рот і висунутий язик.

Гіперфункція щитоподібної залози призводить. до ти-реотоксикозу — базедової хвороби, яка в 80% випадків роз-вивається після психічної травми, що підтверджує тісний зв'язок між ендокринними залозами та нервовою системою. Базедова хвороба супроводжується збільшенням щитопо-дібної залози, витрішкуватістю, тахікардією (прискоренням частоти серцевих скорочень), підвищенням основного обмі-ну і пов'язаним з цим виснаженням, подразливістю та іншими ознаками. При цьому спостерігається надлишкова кіль-кість гормонів щитоподібної залози в крові.

При недостатньому надходженні йоду в організм розви-вається зоб — гіпертрофія щитоподібної залози без пору-шення її функції, але із зниженою продукцією гормонів. Для профілактики цього захворювання в місцях ендемічних по зобу додають у їжу невелику кількість йоду (0,08 мг). Найчастіше йодують сіль. Найбільш інформативними ме-тодами дослідження функціонального стану щитоподібної залози є метод сканування з одержанням гаммограм, ауто-радіографія та за допомогою ультразвуку. Не втратило свого значення й дослідження основного обміну.

Висновки про результати досліджень поглинання радіо-активного йоду повинні бути особливо виваженими, оскіль-ки в районах з йодною недостатністю щитоподібна залоза здорових людей та при деяких формах зоба без деструктив-них змін посилено поглинає радіоактивний йод і затримує його в за'язку з «йодним голодуванням». Навпаки, при ве-ликих деструктивних змінах і у кретинів поглинання радіо-активного йоду різко знижено.

Прищитоподібні залози (glandulae parathyroideae). На задній поверхні бокових частин щитоподібної залози розта-шовані дві пари прищитоподібних залоз. Іноді вони містять-ся в товщі тканини щитоподібної залози.

Гормон прищитоподібних залоз — паратгормон — регу-лює обмін і кількість кальцію та фосфору в організмі. Дія па-ратгормону подібна до дії кальциферолів (вітамінів групи D).

Нормальна кількість кальцію в крові дорослої людини становить 2,25—2,75 ммоль/л (9—11 мг%). При недостат-ній функції прищитоподібних залоз (гіпопаратиреозі) внас-лідок зниження рівня кальцію в крові розвиваються напади корчів (тетанія).

Гіперфункція прищитоподібних залоз спостерігається рідко, наприклад при пухлинах залоз, і супроводжується збільшенням кількості кальцію в крові і зменшенням неор-ганічного фосфату в кістках. Розвалюється кісткова ткани-на, розвивається м'язова слабість, біль у спині, руках, ногах.

Загруднинна залоза (thymus) розташована за ручкою груднини в передньому середостінні. Вона складається з двох часток, верхні ділянки яких дещо розходяться і нага-дують ніби вила (вилочкова залоза). Фізіологічна роль зало-зи вивчена недостатньо. Вважають, що загруднинна залоза є своєрідним стартером, який вмикає багато систем, що забез-печують життя організму. Період найбільшої активності її — перші дні та місяці життя людини. Після статевого доз-рівання організму починається зворотний розвиток зало-зи — вона атрофується і її функціональна речовина заміщу-ється жировою клітковиною. У дорослої людини серед маси жирової клітковини зберігаються клітини залозистої ткани-ни. При цьому форма її видовжується.

Людина з загруднинною залозою, що нормально функціо-нує, має надійний імунітет (несприйнятливість) до багатьох захворювань. Дослідженнями останніх років виявлено, що загруднинна залоза контролює розвиток і розподіл Т-лімфо-цитів, які відповідають за клітинний імунітет. Крім того, при-пускають, що в дитячому віці вона гальмує розвиток статевих органів. Виділити гормон залози поки що не вдалося.

Надниркові залози (glandulae suprarenales) — парні залози, розташовані в позаочеревинній клітковині над верх-нім кінцем відповідної нирки. Зовні надниркові залози вкриті щільною сполучнотканинною капсулою, пучки якої проникають у товщу залози і ділять її на кіркову (зовнішній шар) та мозкову (внутрішній шар) речовину, яка складається з хромафінових клітин.

У кірковій речовині утворюються гормони, які поділя-ють на три групи: глікокортикоїди (гідрокортизон, кортизон і кортикостерон); мінералокортикоїди (альдостерон і дезок-сикортистерон); статеві гормони (андрогени, естрогени, прогестерон).

У мозковій речовині надниркових залоз виробляються норадреналін та адреналін, які підтримують тонус симпа-тичної частини автономної нервової системи та мають суди-нозвужувальну дію.

Дія адреналіну на організм подібна до дії симпатичних нервів. Адреналін розширює вінцеві артерії серця, розслаб-ляє м'язи бронхів і судин головного мозку. Під його впли-вом поліпшується робота серця та інших органів і систем організму (підсилюється глікогеноліз у печінці та м'язах, робота скелетних м'язів тощо).

Норадреналіну належить роль медіатора— переносника збудження з нервових закінчень на робочий орган (ефек-тор). Адреналін виготовляється штучно; застосовується при бронхіальній астмі, недостатності судин, для підвищення артеріального тиску та в інших випадках.

Глікокортикоїди впливають на вуглеводний, білковий та жировий обміни, а також виявляють значну протизапаль-ну й антиалергічну дію, гальмують ріст, розвиток і регене-рацію кісток скелета, призводять до дистрофії та в'ялості шкіри, виникнення м'язової слабості та ін.

Мінералокортикоїди беруть участь у регуляції міне-рального обміну і перш за все рівня натрію та калію в плаз-мі крові. Особлива роль належить альдостерону, який підси-лює реабсорбцію іонів натрію та хлору в канальцях нефро-нів і зменшує всмоктування іонів калію.