У гострий період хвороби хворим призначають максимально щадну дієту із суворим обме-женням механічних, термічних та хімічних подразників (столи № 1а, 1б, 1в, кожен—від 2—3 до 5—7 днів) з наступним переходом на дієту № 1, на якій хворий перебуває не менше ніж 4—6 міс. Приймають їжу 5—6 разів на добу, теплою, у вигляді пюре. Оскільки у хворих із виразковою хворобою посилюються процеси катаболізму і організм потребує додаткової кількості пластичного матеріалу, оптимальна кількість білка становить 1,5 г на 1 кг маси тіла при виразці шлунка і 2 г на 1 кг маси при виразці два-надцятипалої кишки. Білок, що надходить з їжею до шлунка, знижує збудливість залозистих клітин, нормалізує моторику шлунка і посилює процеси регенерації слизової оболонки. Перевагу слід віддавати білкам тваринного походження (м'ясо, риба, яйця, молоко). Достатній вміст жиру у противиразковій дієті забезпечується призначенням вершкового .1 масла, '/з якого можна замінити рослинною олією. Вона містить поліненасичені жирні кислоти, які є попередниками простагландинів і беруть участь у побудові клітинних мембран. Кількість вуглеводів, особливо со-лодощів, слід обмежити. Вживають фруктові й овочеві (некислі) соки (яблучний, абрикосовий, мор-квяний) або сирі овочі й фрукти по 130-150 г на порцію, які звичайно додають до каш. З ово-чевих соків у разі підвищеної кислотності рекомендують картопляний, і

Медикаментозна терапія. Комплексна терапія обов'язково повинна враховувати патоге-нез захворювання і передбачати призначення препа-ратів, які усувають розлади регулюючих функцій центральної нервової системи, засобів, що впливають на порушені процеси нейро-гуморальної регуляції травлення нормалізують моторну функцію травного каналу, дають репаративний ефект. Необхідно призначати лікарські засоби, активні, щодо Helicobacter py-lori, особливо у разі поєднання дуоденаль-ної виразки з антральним гастритом.

Щоб зняти емоціональну напруженість, почуття тривоги, безсоння, застосовують транквілізатори, седативні та снотворні засоби. У практиці частіше використовують препа-рати валеріани (екстракт валеріани по 1—2 таблетки на прийом 3—4 рази на день), тазепам, еленіум, тріоксазин (по 1 таблетці тричі на добу). У осіб старшого ві-ку з вираженими пору-шеннями регулюючих функцій центральної нер-вової системи добрий ефект, дають гастроба-мат або мепробамат, що справляють гангліоблокуючу, холінолітичну і седативну дію (по 1 таблетці тричі на добу за 15—20 хв до їди). Тривалість застосування таких препаратів 2—3 тиж.

Досить ефективні у лікуванні виразкової хвороби препарати, що впливають на порушені процеси нейрогуморальної регуляції травлен-ня—блокатори Н2-рецепторів гістаміну, анта-гоністи гастрину, інактиватори гістаміну, препарати мінералокортикоїдної дії. З групи бло-каторів Н2-рецепторів гістаміну (циметидин, гістодил, ранітидин, лецидил, квамател та ін.) у практиці найбільш перспективними є препарати цієї гру-пи другого і третього покоління—ранітидин і лецидил, квамател. Ранітидин (ранісан), впли-ваючи на гістамінові Н2-рецептори, що містяться у парієтальних кліти-нах слизової оболонки шлунка, селективне інгібує сек-рецію хло-ристоводневої кислоти. Зменшення загального обсягу шлункового соку супровод-жується значним зниженням вмісту пепсину, що є передумовою.для використання ранітидину при всіх захворюваннях, що супроводжую-ться гіперсекрецією. Препарат призна-чають 2 рази на добу (вранці й увечері) по 1-2 таблетці незалежно від прийому їжі протягом 4 тиж. Лецидил (фамотидин) також є сильним антагоністом Н2-рецепторів гіс-таміну, при-чому ступінь інгібіції шлункової секреції залежить від дози препарату. Лецидил призначають 1 раз на добу (увечері) у дозі 20— 60 мг залежно від ступеня вираженості гіперсекреції про-тягом 4—6 тиж. Аналогічний ефект має омепрол (омепразол), що зменшує шлункову сек-рецію інгібіцією ензиму Na+-K+ —АТФ-ази (протонний насос), необ-хідного для транспорту Н+ з пристінкових клітин слизової шлунка у його порожнину. Зв'язуючись із цим ензимом, омепрол інгібує синтез хлористоводневої кислоти. Призначають препарат 1 раз на добу (вранці) натще по 10—20 мг (1/2 —1 капсула) протягом 2—4 тиж. У переважної більшості хворих на виразкову хворобу курсова терапія одним із цих препаратів дає повне заживлення виразок. Одно- або дворазовий прийом препаратів надзвичайно зручний у практиці.

Селективний антихолінергічний препарат гастроцепін блокує рецеп-тори парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, що веде до гальму-вання секреції хлористоводневої ки-слоти та пепсину. Він також підви-щує дію гастропротективних механізмів.

Призначають гастроцепін по 5—10 мг на добу за 2 прийоми. В окре-мих випадках його за-стосовують парентеральне: 1—2 мл внутрішньо-м'язово 2 рази на добу протягом 1 тиж з на-ступним переходом на при-ймання препарату всередину по 25—50 мг двічі на добу. Три-валість курсу лікування 3 тиж.

Новим вітчизняним противиразковим засобом, що не поступається за ефективністю і термінами рубцювання виразок блокаторам Н2-рецепто-рів гістаміну і антагоністам гастрину, є даларгін. Препарат застосо-вують внутрішньом'язово по 1 мг 1—2 рази на добу. Курсова доза д становить 30-50мг. Є досвід застосування даларгіну у вигляді трансназального елек-трофорезу.

Інактиватори гістаміну (метилметіонінсульфонію хлорид — по 0,05— 0,1 г 3 рази на добу) застосовують переважно у хворих на виразкову хворобу шлунка, а також (піридоксальфосфат—0,12—0,24 г через 10—15 хв після Їди 3—4 рази на добу) .у хворих на гіповітаміноз із супут-німи виразковою хворобою та захворюванням кишок.

Препарати мінералокортикоїдної дії (ДОКСА —дезоксикортикостерону ацетат, ліквіритон, карбеноксолон натрію) усувають дисфункцію над-ниркових залоз, що проявляється підвищенням секреції глюкокортикоїдів та зниженням мінералокортикоїдів, посилюють трофічні та регенера-торні процеси слизової оболонки. Курс лікування становить 3—4 тиж. У практиці дуже поширений ліквіритон (по 0,1—0,2 -г 3— 4 рази на добу за 0,5 год до їди).

Хворим із підвищеною кислотною