РЕФЕРАТ

на тему:

“Гуморальний імунітет”

У 1891 р. у статті Пауля Ерліха (Paul Ehrlich, 1854—1915) противомікробні речовини крові автор назвала терміном "антитіло" (по-німецькому antikorper), тому що бактерій у той час називали терміном "korper" — мікроскопічні тільця. Але П.Ерліха "відвідало" глибоке теоретичне прозріння. Незважаючи на те, що факти того часу свідчили, що в крові не контактували з мікробом тварини чи людини не визначаються антитіла проти даного мікроба, П.Ерліх якимсь образом усвідомив, що і до контакту з конкретним мікробом в организмі вже є антитіла у вигляді, які він назвав "бічними ланцюгами". Як ми тепер знаємо, це саме так, і "бічні ланцюги" Ерліха — це докладно вивчені в наш час рецептори лімфоцитів для антигенів. У 1908 р. П.Ерліху вручили Нобелівську премію за гуморальну теорію імунітету.

Гуморальні фактори протиінфекційного захисту людини являють собою різні білки, розчинні в крові і рідинах організму.

Вони можуть самі мати антимікробні властивості чи здатні активувати інші гуморальні і клітинні механізми проти інфекційного імунітету. До неспецифічних гуморальних факторів імунітету відносяться:—

циркулюючі в крові інтерферони — вони підвищують стійкість кліток до дії вірусів, перешкоджають з розмноженню в клітках;—

З-реактивний білок крові — утворить комплекси зі збудниками інфекції, викликаючи тим самим активізацію системи комплементу, а також деякі клітки імунної системи (фагоцити й ін.);—

білки системи комплементу — звичайно неактивні, але здобувають імунологічну активність під впливом інших факторів імунітету;—

лізоцим — фермент, що розчиняє клітинні стінки інфекційних мікроорганізмів;—

трансферін — перешкоджає розмноженню мікроорганізмів;

До специфічних факторів гуморального імунітету відносяться білки, виділювані клітками імунної системи при специфічній її активації (інтерлейкіни, специфічні антитіла різних класів і ін.)

Цілком розділити клітинний імунітет і гуморальний неможливо: в ініціації утворення беруть участь клітки, а в деяких реакціях клітинного імунітету важливу сполучну функцію виконують антитіла.

Гуморальна імунна відповідь (утворення антитіл) являє собою кульмінацію ряду клітинних і молекулярних взаємодій, що відбуваються у визначеній послідовності:

- T-клітки розпізнають , представлений ним , і в результаті переходять в активований стан;

- Tх-клітки ( ) взаємодіють з B-клітками, що презентують їм антигенні фрагменти;

- активовані B-лімфоцити проліферують і диференціюються в антитілоутворюючі клітки;

- починається синтез антитіл і від їхнього класу залежить характер наступної імунної відповіді.

Збудники бактеріальних чи вірусних захворювань у процесі своєї життєдіяльності в організмі хазяїна виявляються в тій чи іншій ситуації в позаклітинному середовищі. Перебування в рідинах організму може бути більш тривалим у випадку з позаклітинними патогенами чи більш коротким - при поразці хазяїна внутрішньоклітинними чи бактеріями вірусами, але воно обов'язково представлено.

При нормальному функціонуванні імунної системи патогени і їхні токсини, які опинилися поза клітками хазяїна, піддаються дії - ефекторних молекул, продукованих .

В-лімфоцитами які відносять до гуморальної імунної відповіді, зв'язані з функціонуванням антитіл і формуванням клітинних і молекулярних механізмів ефекторної фази роботи В-системи імунітету.

Участь антитіл в імунному відповіді виявляється в трьох формах:

- ,

- опсонізації антигенів і

- активації системи .

Отже, віруси і внутрішньоклітинні бактерії для свого відтворення повинні спочатку проникнути з рідин організму в клітку - місце своєї життєдіяльності. Виявившись, навіть короткий час, у позаклітинному просторі, патогени піддаються нейтралізуючій дії антитіл. Ця активність антитіл виявляється в блокаді рецепторної взаємодії між патогеном та інфікованою кліткою. Інакше, антитіла перешкоджають предетермінізованій взаємодії клітинних рецепторів з лігандом на поверхні патогену.

Процес нейтралізації виявляється не тільки у випадках з корпускулярними антигенами, але і з бактеріальними токсинами.

Одним з ведучих механізмів елімінації (лат. eliminare - виганяти) позаклітинних патогенів є активність фагоцитуючих кліток, що, захоплюючи антиген, руйнують його у . Цей неспецифічний по основній своїй суті процес підсилюється специфічними антитілами. - головні учасники внутрішньоклітинного руйнування патогенів - мають на своїй поверхні до -фрагменту . Патоген, що зв'язався зі специфічним антитілом, виявляється значно більш доступним для фагоцитуючих у результаті взаємодії Fc-фрагмента імуноглобуліну з Fc-рецептором на поверхні .

Процес посилення за рахунок гуморальних факторів взагалі і специфічних антитіл зокрема одержав назву опсонізації.

Третя форма функціонального прояву антитіл зв'язана із системою .

Антитіла, що зв'язалися з поверхнею бактеріальної клітки, активують білки , які беруть участь у ряді імунологічних явищ:

- по-перше, взаємодіючи з патогеном, деякі білки системи комплементу виконують функцію опсонінів;

- по-друге, компоненти комплементу виступають у якості , залучаючи у вогнище інфекції фагоцитуючі клітки;

- третя властивість білків системи комплементу зв'язане з їх літичною активністю - здатністю утворювати пори в клітинній стінці бактерій, що приводить до загибелі патогенів.

При відсутності антигенної агресії специфічні антитіла не утворяться. За цією ознакою процес антителогенезу класифікується як індуцибельне явище. Фактором індукції виступає .

Однак, як і у випадку з Т-клітками, одного специфічного сигналу від антигену недостатньо для початку синтезу антитіл В-клітками. Необхідний другий сигнал для реалізації інформації від специфічного індуктора. Роль другого сигналу виконують , продуковані . Одержання другого сигналу для повноцінного розвитку В-кліток в антитілопродуковані можливо при безпосередньому контактному Т-В-взаємодії.

Наукова суперечка між клітинною (І.І.Мечников і його учіі) і гуморальної (П.Ерліх і його прихильники) теоріями імунітету тривала більш 30 років і сприяв розвитку імунології як науки.

Протягом усіх цих 30 років прихильників клітинної теорії було набагато менше, ніж прихильників гуморальної, по тій простій причині, що методи роботи з клітками в багато разів більш трудомісткі, ніж методи реєстрації реакцій антиген — антитіло в розчинах.

Але в кінцевому рахунку усі прийшли до того усвідомлення, що всяка імунна відповідь є клітинний. І.І.Мечников і його учні не могли вербально парирувати "видимі неозброєним