При плівчастій формі локалізованої дифтерії зіва слизова оболонка помірно червона, мигдалики збільшені, на їхній поверхні є білуваті, сірувато-білі або сірі нальоти з гладенькою або дещо хвилястою поверхнею, чітко окресленими краями. Нальоти щільно сидять на прилеглій тканині, важко знімаються шпателем. Зняття нальоту зумовлює кровотечу з ураженої ділянки мигдалика. Якщо знятий наліт помістити у воду кімнатної температури, то він зберігає свою форму, навіть якщо на нього діяти предметом з тупими краями (наприклад, шпателем). Це свідчить про його фібринозний характер. Бактерійний наліт у воді поступово «розчиняється», змінює форму, його легко можна роз'єднати шпателем.

При острівцевій формі локалізованої дифтерії зіва спостерігається щільно зв'язані з поверхнею помірно збільшених і почервонілих мигдаликів острівки нальотів білуватого або білувато-сірого кольору з неправильними обрисами.

При катаральній формі локалізованої дифтерії помірно збільшуються і червоніють мигдалики. Температура тіла суб-фебрильна або нормальна, симптомів загальної інтоксикації практично немає. Катаральну форму дифтерії зіва можна встановити тільки у разі бактеріологічного обстеження контактних у вогнищах інфекції.

Поширена дифтерія зіва характеризується чіткіше вираженими явищами загальної інтоксикації. З'являються слабкість, анорексія, температура тіла підвищується до фебрильних чисел (38°С'і вище), спостерігаються помірний біль у горлі, який іноді значно посилюється під час ковтання, болючість збільшених тонзилярних лімфатичних вузлів. Типовими є фібринозні сірувато-білого або брудно-сірого кольору нальоти, які поширюються за межі мигдаликів — на передні піднебінні дужки, язичок, зрідка на задню стінку глотки. Слизова оболонка зіва помірно червоніє. Набрякає слизова оболонка зіва навколо ділянки ураження нальотами (перифокальний набряк зіва).

Токсична дифтерія зіва розвивається іноді з локалізованої або поширеної, але найчастіше з самого початку починається як токсична. Початок хвороби гострий: температура тіла швидко підвищується до 39 °С і більше, з'являються головний біль, різка загальна слабкість, анорексія. Спостерігається нейротоксикоз (раніше він вважався нехарактерним для дифтерії), особливо у дітей раннього віку. Збудження, марення (особливо вночі), іноді навіть порушення свідомості — все це прояви нервово-психічних розладів при дифтерії. Проявами інтоксикації при токсичній дифтерії є блювання та біль у животі. Блювання здебіль. того повторне і, поряд з болем у животі, відображує ступінь тяжкості дифтерійної інтоксикації. Незважаючи на інтенсивність локального запального процесу в зіві, біль у горлі звичайно помірний. Мигдалики дуже збільшені, іноді торкаються один одного, їхня поверхня вкрита товстими білувато-сірими, сірими, брудно-сірими нальотами з нерівною поверхнею. Нальоти поширюються на передні піднебінні дужки, язичок, м'яке, а іноді І тверде піднебіння, задню стінку глотки, носоглотку. Спостерігаються помірне почервоніння і різкий набряк слизової оболонки зіва (ротоглотки) і прилеглих тканин. Через інтенсивний набряк зіва при об'єктивному огляді не завжди вдається побачити дифтерійні нальоти. Тому у разі появи набряку в ділянці зіва, незалежно від того, видно нальоти чи ні, необхідно зважати на можливість токсичної дифтерії зіва. Значний набряк та товсті нальоти при токсичній дифтерії зіва утруднюють дихання — воно стає шумним, хрипкуватим. Голос гугнявий. Обличчя бліде, губи сухі, потріскані. Рот напіввідкритий. При огляді зіва відчувається неприємний солодкувато-гнилий запах. Набрякає підшкірна основа шиї. Шкіра над ділянкою набряку не змінюється, Набряк шиї, як правило, двобічний, щільнуватий. Останнім часом дедалі частіше спостерігаються значна щільність набряку шиї та синюватий колір шкіри цієї ділянки. Розрізняють токсичну дифтерію І ступеня — набряк поширюється до середини шиї, II ступеня— до ключиці і III ступеня — нижче ключиці. При токсичній дифтерії часто бувають носові кровотечі та інші прояви геморагічного діатезу.

Дуже рідко розвиваються гіпертоксичні форми дифтерії зіва — гангренозна та геморагічна.

Дифтерійний круп буває ізольований '(первинний круп) та в комбінації з дифтерією зіва або носа. Ізольований круп найчастіше буває у дітей віком 1—3 років. За ступенем поширення процесу визначають: 1) локалізований круп (дифтерія гортані); 2) круп поширений А (дифтерія гортані та трахеї); 3) круп поширений В (дифтерія гортані, трахеї, бронхів).

Перебігу дифтерійного крупу властива стадійність. Розрізняють, три стадії: катаральну (дисфонічну), стенотичну та асфіктичну.

Початкова катаральна або дисфонічна стадія характеризується незначними або помірними симптомами загальної інтоксикації (нездужанням, субфебрильним підвищенням температури тіла), кашлем, який поступово втрачає звучність (через потрапляння фібринозного нальоту на голосові зв'язки.) Ця стадія триває близько доби, скорочуючись іноді до кількох годин або збільшуючись до 2—4 діб.

Стенотичній стадії властиві поява інспіраторної задишки, інспіраторне (під час вдиху) втягнення поступливих місць грудної клітки та участь допоміжних м'язів в акті дихання. На початку стенотичної стадії дитина справляється з нестачею повітря і залишається спокійною. У міру розвитку кисневого голодування дитина стає неспокійною, кидається в ліжечку, зіскакує. З'являється ціаноз, частішає дихання.

В асфіктичній стадії дитина в ліжечку лежить байдужою. Дихання часте та поверхневе. Обличчя бліде, з'являється акроціаноз. Кінцівки холодні. Пульс ниткоподібний. Часом виникають приступи ядухи. Якщо в цій стадії штучна не відновити прохідність дихальних шляхів, настає смерть.

Дифтерія носа. Є катарально-виразкова та плівчаста (локалізована та поширена) форми дифтерії носа. Частіше буває катарально-виразкова форма. Явища інтоксикації незначні. Температура тіла субфебрильна або нормальна. Носове дихання утруднене. Виділення з носа спочатку серозні, потім — сукровичні та гнійно-кров'янисті. На шкірі біля отворів носа екскоріації та тріщини. При риноскопії видно поверхневі ерозії, геморагічні кірки та підсохлі виділення на фоні набряклої слизової оболонки. Спостерігається схильність до затяжного перебігу. Найчастіше хворіють діти молодшого віку.

При плівчастій локалізованій формі дифтерії носа явища інтоксикації помірні. Температура тіла субфебрильна, зрідка досягає 38—39 °С. При риноскопії — плівчасті фібринозні нальоти на фоні набряклої та почервонілої слизової оболонки.

При плівчастій поширеній формі процес охоплює слизові