Реферат на тему:

Дихальна система

У побуті поняття "дихання" розуміють як акт вдиху і видиху. Насправді це більш складне явище. Дихання — це сукупність процесів, у результаті яких відбувається використання організмом кисню і виділення вуглекислого газу.

Нормальне функціонування, тобто життя організму, можливе тільки за умови поповнення енергії, яка безперервно витрачається. Свої енергетичні витрати організм відновлює за рахунок енергії, яка вивільнюється в ньому під час окиснення поживних речовин. Як відомо, переважна більшість окисних процесів, що відбуваються в організмі людини й тварин, здійснюється лише за наявності кисню, тому для забезпечення окисних процесів, а отже, і для збереження життя необхідне постійне надходження в організм кисню.

В результаті окисних процесів утворюються продукти Розпаду, насамперед — вуглекислий газ, який має бути виведений з організму. Таким чином, одночасно з безперервним надходженням кисню має відбуватись і видалення вуглекислого газу. Цю функцію здійснюють органи дихання. Отже, значення дихання полягає в обміні газів між організмом і навколишнім середовищем, тобто в надходженні кисню й виведенні вуглекислого газу.

Разом з тим дихання є важливим фактором теплорегуляції. Зігріваючи вдихуване повітря, легені витрачають теплову енергію. Значна кількість енергії (до 10 % усієї теплоти, яку віддає людина) витрачається при випаровуванні води з величезної поверхні легень.

Легені виконують також функцію виділення, оскільки через них виводяться з організму вуглекислий газ, аміак та деякі інші леткі речовини. Під час відхаркування й кашлю зі слизом видаляються деякі продукти обміну речовин (сечовина, сечова кислота), а також часточки пилу й мікроорганізми, які потрапляють у дихальні шляхи. Зі слизом, що утворюється в дихальних шляхах, виводяться й мінеральні речовини.

Слизова оболонка носової порожнини містить рецептори, які сприймають запахи і зумовлюють нюх. Орган дихальної системи — гортань — містить голосовий апарат, що створює звуки.

До органів дихання (мал.) належать носова порожнина з приносовими пазухами, носова й ротова частини глотки, гортань, трахея, бронхи, легені.

Носова порожнина ділиться перегородкою на дві половини — праву і ліву. На перегородці розміщені три носові раковини, які утворюють носові ходи: верхній, середній і нижній. Стінки порожнини носа вкриті слизовою оболонкою з миготливим епітелієм. Війки епітелію, рухаючись різко й швидко в напрямку ніздрів і повільно та плавно — в напрямку легень, затримують і виводять назовні пил і мікроорганізми, що осідають на слиз оболонки. Слизова оболонка носової порожнини має густу сітку кровоносних судин і капілярів. Кров, що тече по цих судинах, зігріває або охолоджує повітря, яке людина вдихає. Залози слизової оболонки виділяють слиз, який зволожує стінки порожнини і знижує життєздатність бактерій, що потрапляють з повітря. У слизовій оболонці верхньої носової раковини і верхнього відділу перегородки носа розміщені спеціальні нюхові клітини (рецептори), які утворюють периферичну частину нюхового аналізатора (органа нюху).

Носова порожнина сполучається з приносовими пазухами (порожнинами), що містяться в кістках черепа, верхній щелепі (гайморова), лобовій і клиноподібній (або основній).

Отже, повітря, яке надходить у легені через носову порожнину, очищується, зволожується, зігрівається і знезаражується. Цього не відбувається при диханні через ротову порожнину.

З порожнини носа через хоани повітря надходить у носову, ротову частини глотки, а потім — у гортань.

Гортань розміщена на передній частині шиї, і зовні її частину видно як підвищення, яке називають кадиком. Гортань — не лише повітроносний орган, а й орган утворення голосу, звукової мови, її порівнюють з музичним інструментом, який поєднує елементи духового і струнного інструментів. Під час ковтання вхід у гортань прикриває надгортанник, який перешкоджає потраплянню їжі в гортань і дихальні шляхи.

Мал. 112. Органи дихання:

а — схема дихальної системи; б — гортань (вигляд спереду і поздовжній розріз); в — фрагмент альвеол і капілярів; г — положення голосових зв'язок (28) у різні моменти відтворення звуків (вигляд зверху; схема); / — порожнина рота; 2 — порожнина носа; 3 — язичок; 4 — язик; 5 — глотка; 6 — надгортанник; 7 — гортань; 8 — голосовий апарат; 9— стравохід; 10 — трахея; 11 — верхівка легені; 12 — лівий бронх; 13 — бронхіоли; 14 — альвеоли; 15 — діафрагма; 16 — навколосерцева порожнина; 17 — плевральна щілина; 18 — легенева плевра; 19 — пристінна плевра; 20 — частки правої легені; 21 — порожнина трахеї; 22 — щитоподібний хрящ; 23 — тверде піднебіння; 24 — під'язикова кістка; 25 — перснеподібний хрящ; 26 — вена; 27 — артерія альвеол; 28 — голосові зв'язки

Стінки гортані утворені хрящами і зсередини вкриті слизовою оболонкою з миготливим епітелієм, якого немає на голосових зв'язках і частині надгортанника. Гортань утворюють три непарних (перснеподібний, щитоподібний, надгортанник) та три парних (черпакуваті, ріжкуваті, клиноподібні) хрящі. Вони з'єднані між собою суглобами та зв'язками. До них прикріплюються м'язи і голосові зв'язки. Останні складаються з гнучких, пружних волокон, які йдуть паралельно одне одному. Між голосовими зв'язками правої і лівої половин розміщена голосова щілина (див. мал. 112), ширина якої змінюється залежно від ступеня натягу зв'язок. Натяг зумовлюється скороченням особливих м'язів, які також називають голосовими, їхні ритмічні скорочення супроводжуються скороченням голосових зв'язок. Від цього струмінь повітря, що видихається, набуває коливного характеру. Виникають звуки, голос. Відтінки голосу залежать від резонаторів, роль яких виконують порожнини дихального шляху, а також глотка, ротова порожнина.

Нижній відділ гортані переходить у трахею. Вона розміщена в грудній клітці спереду від стравоходу і має довжину 9—11 см, діаметр 15—18